Управління виробничою інфраструктурою

Управління виробничою інфраструктурою як фактор підвищення конкурентного потенціалу підприємства. Організація ремонтного господарства. Розрахунок необхідної кількості одиниць устаткування. Організація інструментального та енергетичного господарства.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

1. Управління виробничою інфраструктурою - фактор підвищення конкурентного потенціалу підприємства (семінар)

1 Сутність і поняття виробничої інфраструктури.

2 Походження терміну, сучасні визначення виробничої інфраструктури.

3 Складові, зміст і завдання виробничої інфраструктури.

4 Місце виробничої інфраструктури у сфері матеріального виробництва.

5 Взаємозв'язок підсистем виробничої інфраструктури.

6 Взаємодія основного виробництва і виробничої інфраструктури підприємства.

7 Управління виробничою інфраструктурою як фактор підвищення конкурентного потенціалу підприємства.

2. Організація ремонтного господарства

В цій темі наведені задачі щодо розрахунку календарно-планових нормативів за системою планово-запобіжних ремонтів технологічного устаткування, обсягу ремонтних робіт і необхідних ремонтних засобів і ресурсів (устаткування для виконання ремонтних робіт, матеріальних і трудових ресурсів).

Методичні вказівки

Розрахунок тривалості міжремонтного циклу для легких і середніх металоріжучих верстатів проводиться по формулі:

, (2.1)

де 24000 - нормативний ремонтний цикл, станко-годин;

в_в - коефіцієнт, який враховує виробництво (для масового и крупносерійного він дорівнює 1,0, для серійного - 1,3, дрібносерійного та одиничного - 1,5);

в_м - коефіцієнт, який враховує рід оброблюваного матеріалу (при обробці конструкційних сталей він дорівнює 1,0, чавуну та бронзи - 0,8, високоміцних сталей - 0,7);

в_у - коефіцієнт, який враховує умови експлуатації устаткування (за нормальних умов механічних цехів він рівний 1,0, у запорошених і з підвищеною вогкістю - 0,7);

в_с - коефіцієнт, що характеризує групу верстатів (для легких і середніх верстатів він дорівнює 1,0).

Визначення тривалості міжремонтного періоду проводиться по формулі:

, (2.2)

де Пс, Пп - відповідно кількість середніх та поточних (малих) ремонтів протягом міжремонтного циклу.

Визначення тривалості міжоглядового періоду проводиться по формулі:

, (2.3)

де По - кількість оглядів протягом міжремонтного циклу.

Тривалість міжремонтного циклу може бути визначена по формулах:

, (2.4)

або

, (2.5)

Загальний річний обсяг ремонтних робіт визначається по формулі:

, (2.6)

де Т_К, Т_С, Т_П, Т_О - сумарна трудомісткість (слюсарних, верстатних і інших робіт) відповідно капітального, середнього, поточного ремонтів і оглядів на одну одиницю ремонтної складності, нормо-годин.;

R_i - кількість одиниць ремонтної складності i-ої одиниці устаткування (механічної частини), рем. од.;

С_прi - кількість одиниць устаткування i-го найменування, шт.

Якщо визначається обсяг робіт роздільно за видами (слюсарними, верстатними і іншими), то використовуються відповідні норми часу на одну ремонтну одиницю по всіх видах планово-запобіжних ремонтів. Розрахунок річного обсягу робіт по міжремонтному обслуговуванню проводиться по формулі:

(2.7)

де - річний ефективний фонд часу роботи одного робітника, год.;

К_зм - коефіцієнт змінності роботи устаткування, що обслуговується;

Н_об - норма обслуговування на одного робітника у зміну, рем. од.

Розрахунок чисельності робочих, необхідних для виконання ремонтних робіт і міжремонтного обслуговування, проводиться за видами робіт:

, (2.8)

та

, (2.9)

де - трудомісткість слюсарних робіт відповідно для виконання ремонтних робіт і міжремонтного обслуговування, нормо-годин;

Кв - коефіцієнт виконання норм часу.

Аналогічно проводиться розрахунок чисельності ремонтного і міжремонтного персоналу по верстатних і інших видах робіт.

Розрахунок необхідної кількості одиниць устаткування (верстатів) для виконання верстатних робіт по ремонтному і міжремонтному обслуговуванню здійснюється по формулі:

, (2.10)

де Fе - річний ефективний фонд часу роботи одного станка в одну зміну, годин.

Розрахунок потреби цеху в матеріалах для ремонту проводиться по формулі:

, (2.11)

де л - коефіцієнт, який враховує витрати матеріалу на огляди і міжремонтне обслуговування;

Н₁ - норма витрат матеріалу на один капітальний ремонт устаткування на одну ремонтну одиницю;

- сума ремонтних одиниць агрегатів, що піддаються протягом року відповідно капітальному, середньому і поточному ремонтам;

L - коефіцієнт, який характеризує співвідношення норми витрати матеріалу при середньому і капітальному ремонтах;

В - коефіцієнт, що характеризує співвідношення норми витрати матеріалу при поточному і капітальному ремонтах.

Норми запасу однотипних деталей для групи однотипного устаткування визначаються по формулі:

, (2.12)

де С_пр - кількість однотипних одиниць устаткування, шт.:

С_д - кількість однотипних деталей у даному типі устаткування, шт.;

Т_ц - тривалість циклу виготовлення партії однотипних деталей або отримання партії деталей із сторони, дні:

t_сл - термін служби деталей, дні;

К_зн - коефіцієнт зниження чисельної величини запасу однотипних деталей, залежний від їх кількості в одномодельних агрегатах (береться з практичних даних служби головного механіка підприємства).

Максимальний запас не повинен перевищувати тримісячної витрати змінних деталей одного найменування.

3. Організація інструментального господарства

В цьому параграфі приведені задачі по розрахунку витрати і потреби інструменту, по встановленню норм запасу інструменту в місцях його зберігання.

Методичні вказівки

Розрахунок витрати ріжучого інструменту здійснюється по формулі:

, (3.1)

де Кр кількість ріжучого інструменту певного типорозміру, шт.;

N число деталей, оброблюваних даним інструментом за річною програмою, шт.;

t_м машинний час на одну деталеоперацію, мін;

n_н число інструментів, одночасно працюючих на верстаті, шт.;

Т_зн машинний час роботи інструменту до повного зносу, ч;

R коефіцієнт передчасного зносу інструменту (приймається R=0,05).

Машинний час роботи інструменту до повного зносу визначається по формулі:

, (3.2)

де L допустима величина сточування робочої частини інструменту при заточуваннях, мм;

l середня величина шару, що знімається, при кожному заточуванні, мм;

t_ст стійкість інструменту, тобто машинний час його роботи між двома переточуваннями, ч.

Витрати інструменту можуть бути встановлені на основі норми витрат на яку-небудь розрахункову одиницю (наприклад, на 1000 деталей):

, (3.3)

де Н_р норма витрати інструменту на розрахункову одиницю;

n_р кількість деталей, прийнята за розрахункову одиницю, шт.

В одиничному і дрібносерійному виробництвах витрата інструменту може бути визначений по формулі:

, (3.4)

де К_м.час коефіцієнт машинного часу;

К_уп коефіцієнт участі даного інструменту в обробці деталей.

Розрахунок потреби в вимірювальному інструменті проводиться по формулі:

, (3.5)

де а_в кількість вимірювань на одну деталь;

n_в.к вибірковість контролю (в десяткових частках);

n_пр.і кількість вимірювань, що може витримати даний інструмент до повного зносу.

Для калібрів і скоб норма зносу визначається по формулі:

, (3.6)

де коефіцієнт допустимого середньоймовірного зносу вимірювача (близько 0,7);

величина допустимого зносу вимірювача за ДСТУ, мкм;

В норма стійкості вимірювача (число вимірювань на 1 мкм зносу вимірювача);

допустиме число ремонтів вимірювача до повного зносу (= 2).

Розрахунок потреби матриць штампу проводиться по формулі:

, (3.7)

де n_ш норма зносу матриці штампу, що розраховується по формулі:

, (3.8)

де L величина допустимого сточування матриці, мм;

l середній шар металу, що знімається при переточуванні, мм;