Групова динаміка

Поняття групової динаміки. Розгляд основних типів формальних груп: командна, цільова, виробнича. Вирішальний адміністративний механізм контролю за груповим поводженням як виявлення природних лідерів і керування ними. Особливості управління виробництвом.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

1. Характеристика групової динаміки

груповий динаміка адміністративний механізм

Населення кожної країни поділяється на соціальні групи, і кожен індивід належить до більш ніж однієї групи. Приналежність до групи може бути:

-- уродженою;

-- придбаною;

-- відображенням факту володіння ресурсами і суспільним становищем.

Групова приналежність, обумовлена народженням, відома за назвою «уроджене членство в групі» («ascribed group membership»). За цією класифікацією групи утворюються на основі статі, родини, віку, касти, а також расового чи національного походження. У категорію «придбаного членства в групі» («acquired group membership») входять релігійні, політичні, а також професійні й інші об'єднання. Тип членства часто відбиває місце індивідів у системі соціальної стратифікації (класове чи суспільне становище). У кожнім суспільстві існує стратифікація, наприклад, люди, що займають управлінські чи інженерні посади, цінуються вище, ніж виробничі робітники. Кілька людей, що пов'язані почуттям товариства, симпатії, загальним відношенням до цінностей, подібними рисами поводження -- це первинна група. Але групи не існує доти, доки її учасники не почнуть чимось спільно займатися. Коли це відбувається, негайно виділяються лідери. Самі по собі виникають ритуали і правила, дотримування яких відрізняє членів групи від нечленів. Узагальнюються стосунки між людьми і група стає достатньо стійкою для того, щоб продовжити своє існування і потрошку розвиватися.

На роботі, на відміну від приватного життя, ми частіше стикаємося з колективом -- групою людей, формально поєднаних загальними цілями. У колективі формуються особливі процедури покладання і взяття відповідальності за результати спільної діяльності.

Хоча є незліченна кількість способів визначення приналежності до груп, найбільше значення мають три з них: поділ за статтю, віком і родинним станом. Проведене в міжнародному масштабі порівняльне дослідження показало, наскільки поширені ці групи і наскільки вони впливають на становище людини в суспільстві.

Важливу роль групи відіграють в організаціях. Менеджери усіх рівнів повинні знати особливості виникнення, функціонування груп і можливі варіанти управління ними, оскільки формування груп неминуче, і вони суттєво впливають на поведінку всього персоналу організації. Вивчення групової динаміки необхідно для того, щоб:

* зробити діяльність групи більш ефективною;

* запобігти небажаним конфліктам;

* отримати більше задоволення від праці у складі групи.

Надамо визначення групи в організації. Група -- це дві або більше особи, які взаємодіють з кількома або всіма членами групи безпосередньо через мережу зв'язків, працюють для досягнення одного або кількох завдань, керують нормативною системою поведінки та взаємин, підтримують стабільні рольові стосунки, утворюють підгрупи на основі різних мереж притягування та відштовхування. Групова динаміка суттєво впливає на досягнення кінцевих результатів діяльності будь-якої організації. В менеджменті традиційно виділяють два класи груп:

* формальні;

* неформальні.

Формальні групи -- це групи, які створені за наказом керівника для виконання конкретних виробничих або управлінських функцій. В основу формування таких груп покладено розподіл праці по вертикалі (рівні менеджменту) та по горизонталі (підрозділи, відділи, служби). Прикладом формальної групи є кафедра в університеті, відділ маркетингу на підприємстві, рада директорів та інші.

Неформальні групи -- це такі групи, створення та функціонування яких не передбачалося. Вони виникають спонтанно.

Існує три типи формальних груп: командна (група керівників), робоча (цільова) та комітети.

Командна група керівників складається з керівника та його безпосередніх підлеглих, які, в свою чергу, також можуть бути керівниками.

Виробнича (робоча) група складається з осіб, які разом працюють над одним завданням.

Комітети -- це особливі види груп, яким надані повноваження для виконання певного завдання або комплексу завдань. Це може бути, наприклад, рада директорів. У сучасних публікаціях можна вирізнити щонайменше три основні рольові типи рад директорів: «сторожовий пес», «опікун», та «пілот».

«Сторожовий пес» (watchdog) -- портфель обов'язків ради включає «пакет тотального нагляду». Така рада здійснює контроль діяльності організації в усіх її сферах. «Опікун» (trustee) -- така рада застосовує іншій підхід, який передбачає виконання нею ролі довіреної особи. Рада -- «опікун» вважає себе особою, відповідальною перед суспільством, включаючи власників акцій, за активи, що утворюють вартість компанії. «Пілот» (pilot) -- така рада бере активну участь у спрямуванні бізнесу корпорації.

У неформальній організації лідер одержує владні повноваження «з рук» членів групи, а не менеджменту; вони не мають ніякого відношення до формального командного ланцюжка, більш того, нерідко вступають у конфлікт із ним. Оскільки неформальна влада лідера залежить від ставлення до нього співробітників, вона, на відміну від офіційної, не є стабільною.

Через свою суб'єктивну природу неформальна організація знаходиться поза сферою контролю менеджменту. З іншого боку, кожен менеджер поряд з посадовими (формальними) владними повноваженнями повинен володіти і визначеною особистісною (неформальною) владою.

Групи, що виникають і функціонують в організаціях, проходять приблизно одні й ті ж стадії групового процесу. Визначають такі стадії формування групи, як:

Рис.

У кожній формальній організації існує складне переплетіння неформальних груп й організацій, які утворилися без впливу керівництва. Ці об'єднання дуже впливають на якість діяльності й організаційну ефективність. Керівник повинен знати їх й намагатися взаємодіяти з ними. Ще однією необхідною умовою ефективності управління є вміння працювати в малих групах, таких як різні комітети або комісії, що створені самим керівництвом, а також уміння будувати взаємовідносини зі своїми безпосередніми підлеглими.

Як правило, організація будь-якої величини, складається з кількох груп. Керівництво створює групи залежно від завдань, на основі поділу праці по горизонталі /підрозділи/ й по вертикалі / рівні управління /. У кожному з відділів великої організації/ наприклад Військово-морський флот/ може існувати десяток рівнів управління.

У великих організаціях, як правило, є кілька неформальних організацій. Члени однієї організації багато в чому залежні один від одного. Природним результатом цього інтенсивного соціального взаємовпливу є спонтанне виникнення неформальних організацій.

У неформальних організаціях багато спільного з формальними організаціями, в які вони вписані. Люди, звичайно, знають, чому вони вступають у формальні організації, але у них також є причини для вступу в групи й неформальні організації.

Ми всі -- члени кількох сімейних груп: своєї сім'ї, сімейних бабусь і дідусів, двоюрідних сестер і братів, родичів дружини або чоловіка і т.д. Більшість людей належать також до кількох груп друзів. Вони або вчаться, або працюють у певних колективах, в яких обов'язково е групи, підгрупи, Є шкільні друзі, сусіди і т.д. Тобто кожна людина тисячею ниток пов'язана з іншими. Вона багато спілкується. Дуже важливо навчити її правильно, грамотно спілкуватись, бо невміння контролювати себе в спілкуванні негативно впливає на взаємовідносини в групах.

Часто на успішність ділових взаємин накладає відбиток нездатність контролювати себе в спілкуванні.

Життя групи, її функціонування знаходиться під впливом трьох факторів:

* характеристики членів групи;

* структурні характеристики групи;

* ситуаційні характеристики.

Усі ці фактори не тільки знаходяться у взаємодії, взаємовпливі, але і зазнають сильного зворотного впливу з боку функціонування групи, тому що в результаті життєдіяльності групи відбуваються зміни характеристик людини, змінюється побудова групи і спостерігаються зміни в її оточенні.

До характеристик членів групи, що впливають на її функціонування, належать особистісні характеристики людини, а також здібності, освіта і життєвий досвід.

Структурні характеристики групи містять у собі:

* комунікації в групі і норми поведінки (хто з ким і як контактує);

* статус і ролі (хто займає яку позицію в групі і що робить);

* особисті симпатії й антипатії між членами групи (хто кому подобається і хто кого не любить);

* силу і конформізм (хто на кого впливає, хто готовий слухати і кому підкорятися).

Симпатії й антипатії між людьми в основному носять індивідуальне забарвлення і підґрунтя. На встановлення дружніх відносин між людьми значно впливають кілька моментів:

* особистісні характеристики учасників. Люди люблять тих, кому подобаються ті ж явища, речі, процеси, що подобаються їм, тобто люди люблять тих, хто схожий на них, хто близький їм за духом, смаком і перевагами. Люди відчувають потяг до тих, хто має однакову з ними чи близьку расу, національність, утворення, систему поглядів на життя і т.п. Потенційно люди зі схожими особистісними характеристиками мають більші шанси встановити дружні стосунки, ніж ті, у кого особистісні характер...