Ризики в діяльності підприємства, джерела їх виникнення. Методи оцінки, прогнозування та зниження рівня ризиків. Сутність і структура механізму адаптації підприємства до ризику. Шляхи удосконалення управління ТОВ "Квадрат – Площа Слави" в умовах ризику.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра менеджменту

КУРСОВА РОБОТА

Адаптація управління підприємством до умов ризику

• КИЇВ - 2011р.
• 

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток світової економіки супроводжується виникненням нових причинно-наслідкових зв'язків, які формують і визначають сучасні умови функціонування об'єктів господарювання. Ускладнення зовнішнього середовища вимагає пошуку нових ефективних підходів і методів побудови систем управління підприємством. Оперативність, адекватність, гнучкість, швидкість у прийнятті управлінських рішень - це властивості, необхідні сучасній системі управління будь-якої організації, якщо вона прагне досягти успіху в жорсткій конкурентній боротьбі за ресурси та споживача. При цьому слід також враховувати такі категорії, як інформативність і комунікативність, невизначеність і ризик.

Проблеми ризиків викликають сьогодні інтерес з боку фахівців. Наслідком цього стала величезна кількість робіт, присвячених проблемам теоретичного і практичного обґрунтування зниження рівня ризиків. Початком такого дослідження стали переклади різних монографій зарубіжних авторів. Вітчизняна наука протягом довгих років не виявляла цікавість до проблем економічної теорії нестабільності, наслідком якої є ризики.

Кожне підприємство має свої власні переваги в діяльності, спрямованої на зниження можливих збитків. Управління ризиком - нове для вітчизняної економіки явище. Тому поки ще далеко не усі вітчизняні підприємці до кінця усвідомили неминучість ризику і важливість його постійного урахування. Тим часом, уміле управління ризиками істотно підвищує шанси підприємства в успішному веденні діяльності і значно зменшує небезпеку фінансового краху.

Для написання курсової роботи були використані наступні наукові роботи вітчизняних та іноземних науковців: І. Алексєєва, М. Альберта, В. Герасимчука, Д. Гвишиани, В. Гончарова, В. Гуменюка, П. Друкера, Й. Завадського, Є. Крикавського, О. Кузьміна, Л. Лігоненко, І. Продіуса, Й. Петровича, Т. Пітерса, Ж. Поплавської, Н. Тарнавської, Р. Уотермана, Ф. Хедоурі, Ф. Хміля, А. Шегди. А. Альгін, Д. Бачкаї, П. Верченко, В. Вітлінського, Л. Временко, А. Гайдуцького, Дж. Нейман, О. Устенко, Е. Уткін, Н. Хохлов, В. Черкасов, Г. Чернова, Л. Шаршукова, О. Шевчук, О. Ястремський, В. Юрчишин.

Мета і завдання курсової роботи. Метою роботи є теоретичне вивчення вітчизняного та іноземного досвіду, методичних підходів і практичних заходів адаптації системи управління підприємством до умов ризику для підвищення ефективності діяльності підприємства.

Поставлена мета зумовила необхідність розв'язання таких завдань:

- проаналізувати підходи до поняття ризик як елемента системи управління підприємством;

- проаналізувати індикатори і методи уникнення та зниження ступеня ризику;

- проаналізувати механізм адаптації підприємства до умов ризику;

- сформулювати конкретні рекомендації щодо вдосконалення формування елементів систем управління підприємством, враховуючи фактор економічного ризику.

Об'єктом дослідження є процес адаптації системи управління ТОВ „Квадрат - Площа Слави” до умов ризику.

Предметом дослідження є принципи, способи та методико-прикладні аспекти адаптації системи управління підприємством до умов ризику.

1. Теоретичні аспекти адаптації підприємства до ризику

1.1 Ризики в діяльності підприємства

Необхідність урахування ризику при прийнятті управлінських рішень постала наприкінці XIX ст., коли розпочалося будівництво великих промислових підприємств, з'явилися нові види транспорту. Перший план управління ризиками був розроблений у США в 90-х роках XIX ст. для компанії, яка займалася будівництвом залізниць [36]. В 60-х роках XX ст. ризик отримує статус загальнонаукового поняття, яке виходить за рамки тої чи іншої конкретної науки [22]. Проте утвердження самого управління ризиком і поява професійних ризик-менеджерів припадають на початок 70-х років [3].

З переходом до нових умов діяльності, зі зміною методів господарювання, формуванням нової стратегії підприємств, орієнтованих на економіку ринкового типу, розпочався пошук ефективних механізмів ризик-менеджменту у системах управління підприємством. Відомо, що уникнути невизначеності та усіх ризиків у діяльності підприємства неможливо навіть за рахунок прийняття найефективніших планів, оптимальних рішень. Позбутися невизначеності та ризику, можна лише знищивши сам ринок. Тому необхідно враховувати ризики при формуванні систем управління підприємством, що дасть змогу не лише зменшити ймовірність і розмір можливих збитків, а й створити всі умови для отримання найкращих позитивних результатів у вигляді додаткових доходів, прибутків, дивідендів тощо. Основним завданням для менеджера повинна бути не відмова від прийняття ризикованих рішень, пов'язаних з невизначеністю, а чітка ідентифікація, детальний аналіз, точна оцінка й, відповідно, ефективне управління ризиком. Оскільки, як зазначено в науковій літературі, перехідний період економіки характеризується значним ступенем економічного ризику, а також і великими можливостями для самого підприємства [33].

Управління будь-якою організацією розглядається як відкрита система, на формування та функціонування якої впливають фактори зовнішнього та внутрішнього середовищ. Зовнішнє середовище є фактором, який визначає основні характеристики менеджменту, в тому числі організаційну диференціацію та інтеграцію підприємства. При цьому однією з ключових детермінант зовнішнього середовища є невизначеність і спричинений нею ризик. Він впливає на структуру як системи управління загалом, так й окремих елементів, а також взаємозв'язків між ними. Важливо налагодити гнучкі, ефективні та раціональні взаємозв'язки між елементами системи. На практиці часто намагаються розробити найкращі елементи управління, забуваючи про його цілісність, а саме цілісна взаємодія зможе забезпечити ефект синергізму розроблених та впроваджених елементів.

У науковій економічній літературі є велика кількість визначень і тлумачень ризику. Термін “ризик” вживається у багатьох суспільно-політичних і природничих науках, кожна з яких дає йому своє тлумачення.

В економічній науці існують дві теорії ризику - класична та неокласична. Основними представниками класичної теорії були Дж. Міль та Н.У.Сеньйор, які розглядали ризик як математичне очікування втрат, що можуть виникнути в результаті прийнятого рішення [30]. Розвиток неокласичної теорії ризику продовжив Дж. М. Кейнс, який виділив: поняття “схильність до ризику”, як специфічну якість підприємця, поняття добровільний та вимушений ризик [23].

Часто ризик розглядається як явище, що призводить лише до негативних наслідків, тобто ці визначення є однобічними, хоча відомо, що відхилення може бути і в позитивний бік, що і спонукає менеджерів до прийняття ризикованих рішень. Крім того, існування ризику є причиною народження та функціонування підприємств - страхових компаній, факторингових фірм, консалтингових організацій, венчурних підприємств тощо.

Також результати або наслідки можуть бути нейтральними (нульовими) щодо відношення до суб'єкта ризику [37]. Найчастіше наслідки є нейтральними при застосуванні превентивних методів зниження ступеня ризику.

Очевидно, що ризик є багатоаспектним явищем і може безпосередньо впливати на прибутки, доходи, дивіденди тощо.

Тому під ризиком будемо розуміти економічну категорію, що пов'язана з подоланням невизначеності та конфліктності в ситуації неминучого вибору у процесі виробничо-господарської діяльності. Вона відображає міру (ступінь) відхилення від цілей, бажаного (очікуваного) результату, а також ступінь невдачі з урахуванням впливу керованих і некерованих чинників, прямих та зворотних зв'язків стосовно об'єкта керування [18].

Класифікація ризиків є дуже важливою як теоретично, так і практично, оскільки від її точності залежать правильність кількісної оцінки, відповідність у застосуванні методів уникнення та зниження ступеня ризику, а отже, ефективність функціонування як самої системи менеджменту, так і підприємства загалом [32]. Тобто її результати є вихідними даними для подальшого процесу дослідження ризиків.

Класифікувати ризики можна за різними ознаками. Ризики підприємства залежно від сфери виникнення поділяються на зовнішні та внутрішні (рис. 1.1). Обсяг та ймовірність виникнення внутрішніх ризиків безпосередньо залежать від функціонування системи управління і господарської діяльності підприємства. До зовнішніх для організації відносять ризики, зумовлені причинами, на які підприємство не має прямого впливу. За українських економічних умов вони відіграють важливу роль у діяльності підприємства. Слід зазначити, що уникнути зовнішніх ризиків дуже важко, найчастіше їх просто враховують. Звичайно, кожен з виокремлених ризиків можна ще розділити на підвиди, але ми не ставили собі за мету розробити детальну класифікацію. Враховуючи те, що на зовнішні ризики важко впливати, до них можна хіба лише адаптуватись, у даній роботі основну увагу звернено на внутрішні економічні ризики.

Размещено на

Рис. 1.1.Класифікація ризиків підприємства за сферою виникнення

Особливої уваги на сучас...