Фінансова криза. Міграція населення

Причини, основні види міжнародної міграції робочої сили. Світова сучасна криза заборгованості. Проблеми зовнішньої заборгованості України. Міжнародний ринок робочої сили. Формування єдиного світового економічного простору. Здійснення плану Бейкера.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

План

1. Причини, основні види міжнародної міграції робочої сили

2. Світова криза заборгованості. Проблеми зовнішньої заборгованості України

3. Тестове завдання

4. Тестове завдання

Список використаної літератури

1. Причини, основні види міжнародної міграції робочої сили

Масова міграція населення стала одним з характерних явищ життя світового співтовариства другої половини XX століття. Міграція населення являє собою переміщення людей через кордони певних територій зі зміною постійного місця проживання або поверненням до нього.

Міжнародна міграція робочої сили - це переміщення робочої сили з однієї країни в іншу на строк більший ніж один рік.

Міжнародна міграція робочої сили в другій половині XX століття стала важливою частиною процесу інтернаціоналізації міжнародного господарського життя. Трудовий потенціал, будучи найважливішим фактором виробництва, шукає свого найбільш ефективного використання не тільки в рамках національного господарства, але і в масштабах міжнародної економіки.

Міжнародний ринок робочої сили охоплює різноспрямовані потоки трудових ресурсів, що перетинають національні кордони. Міжнародний ринок праці об'єднує національні і регіональні ринки робочої сили. Міжнародний ринок робочої сили існує у формі трудової міграції.

Більше половини мігрантів - вихідці з країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою. За останні 5 років промислово розвинуті держави прийняли 12 мли мігрантів з цих країн, тобто щорічний приток мігрантів становить у середньому 2,3 мли осіб, з них 1,4 млн вирушають у Північну Америку 800 тис. - у Європу.

На початок 1995 в світі налічувалося понад 35 млн. трудящих - мігрантів проти 3,2 млн. у 1960 році. Якщо вважати, що на кожного мігранта трудящого припадає 3 утриманця, то чисельність мігруючого населення в середині 90- х років перевищує 100 млн. чоловік.

Міжнародна міграція включає два основні взаємопов'язані процеси: еміграційний та імміграційний.

Еміграція - це виїзд робочої сили з однієї країни в іншу.

Імміграція - це в'їзд робочої сили до приймаючої країни.

Рееміграція - повернення робочої сили в країну еміграції (на батьківщину).

Міжнародний ринок робочої сили існує поряд з іншими світовими ринками: наприклад, товарів і послуг, капіталу та інформації. Робоча сила, переміщуючись з однієї країни в іншу, пропонує себе в якості товару, здійснює міжнародну трудову міграцію.

Основні форми міграційних процесів:

- постійна міграція. Ця форма переважала до Першої світової війни і характеризувалася тим, шо значні маси людей назавжди покидали свої країни і переселялись на постійне місце проживання до США, Канади, Австралії тощо. Переселення у зворотному напрямку було незначним;

- тимчасова міграція - передбачає повернення мігрантів на батьківщину по закінченню певного строку. У зв'язку з цим слід відзначити, що сучасна трудова міграція набула ротаційного характеру;

- нелегальна міграція, - надто вигідна підприємцям країн-мігрантів і становить своєрідний резерв необхідної їм дешевої робочої сили.

Згідно з розробленою Міжнародною організацією праці (МОП) класифікації видів сучасної міжнародної міграції, вона підрозділяється на п'ять основних типів:

1) працюють за контрактом, де чітко обговорено термін перебування в приймаючій країні. В основному це сезонні робітники, які приїжджають на збирання врожаю, а також некваліфіковані або малокваліфіковані працівники, зайняті на підсобних роботах, наприклад, у сфері туризму;

2 ) професіонали, яких відрізняє високий рівень підготовки, наявність відповідної освіти та практичного досвіду роботи. До цієї ж групи відносять представників професорсько - викладацького складу та студентів;

3 ) нелегальні іммігранти, до числа яких входять іноземці з простроченою або туристичною візою, що займаються трудовою діяльністю. Мільйони представників цієї групи постійно перебувають у США, країнах Європи, Японії, Південної Америки і навіть Африки;

4 ) переселенці, тобто переїжджають на постійне місце проживання. Ця група мігрантів орієнтована насамперед на переїзд в промислово розвинені країни;

5 ) біженці - особи, змушені емігрувати зі своїх країн через будь-якої загрози їх життю та діяльності.

Основу міграційних потоків становлять робітники, меншою мірою, службовці, фахівці та науковці.

Рис. 1. Міграція робочої сили

Міжнародна трудова міграція - один з найбільш складних елементів в міжнародних економічних відносинах. Це пояснюється насамперед тим, що, на відміну від товарообміну або міжнародного руху капіталів, до цього процесу залучені живі люди.

Причинами міграції робочої сили є фактори як економічного, так і неекономічного характеру. До причин неекономічного типу відносяться: політичні, національні, релігійні, расові, сімейні та ін.

Причини економічного характеру криються в різному економічному рівні розвитку окремих країн. Робоча сила переміщується з країн з низьким рівнем життя в країни з більш Високим рівнем. Об'єктивно можливість міграції з'являється внаслідок національних відмінностей в умовах заробітної плати за ту чи іншу професійну діяльність.

1. Відмінності в темпах накопичення капіталу зумовлюють відмінності сил притягання або відштовхування робочої сили в різних регіонах світового господарства, що в кінцевому підсумку визначає, напрямки переміщення цього чинника виробництва між країнами.

2. Рівень та масштаби накопичення капіталу справляють безпосередній вплив на рівень зайнятості працездатного населення і, отже, на розміри відносного перенаселення (безробіття), яке є основним джерелом трудової міграції.

3. Темпи і розміри накопичення капіталу, в свою чергу, до певної міри залежать від рівня міграції. Ця залежність полягає в тому, що порівняно низька заробітна плата іммігрантів і можливість знизити оплату праці вітчизняним працівникам дозволяє знизити витрати виробництва і тим самим збільшити нагромадження капіталу.

4. Причиною переміщення робочої сили є зміни в структурі потреб і виробництва, спричинені науково-технічним прогресом. Скорочення обсягу виробництва або ліквідація деяких застарілих галузей вивільняють робочу силу, яка шукає собі застосування в інших країнах.

Отже, міжнародна трудова міграція - це насамперед форма руху відносно надлишкового населення з одного центру накопичення капіталу до іншого. В цьому полягає суть економічної природи трудової міграції та її головна причина.

Істотним економічним чинником, що визначає міграцію робочої сили, є наявність органічного безробіття в деяких країнах, насамперед слаборозвинених. Важливим чинником міжнародної трудової міграції є вивіз капіталу, функціонування міжнародних корпорацій. Транснаціональні корпорації сприяють з'єднанню робочої сили з капіталом, здійснюючи або рух робочої сили до капіталу, або переміщення свого капіталу в трудоізбиточние регіони. Розвиток засобів транспортного зв'язку, в свою чергу, сприяє розвитку міжнародної трудової міграції.

Можливість трудової міграції розширюється в міру формування єдиного світового економічного простору, в тому числі інформаційного та транспортного.

2. Світова криза заборгованості. Проблеми зовнішньої заборгованості України

На початок 70-х років вже було закладено підґрунтя для формування системи міжнародної заборгованості. Відправними її точками можна вважати крах Бреттон-Вудської системи в 1971 р. і перший нафтовий шок в 1973 р. Після цих двох подій розпочався справжній бум міжнародних позик. Причому великими позичальниками були не тільки країни, що розвиваються, які не мають нафти, для фінансування своїх дефіцитів, а й країни, що володіють нафтою, для фінансування програм розширення економіки. Падіння процентної ставки, яке відбулося згодом унаслідок вибуху попиту на міжнародний кредит, змусило багатьох країн-кредиторів та країн-позичальників переглянути раніше укладені кредитні угоди, які виявилися неспроможними в результаті кардинальної зміни об'єктивних зовнішніх умов. На початок 80-х років багато країн із числа тих, що розвиваються, відчували труднощі при виконанні своїх зобов'язань. Справжня боргова криза вибухнула в 1982 р., коли Мексика заявила, що не в змозі більше обслуговувати свій зовнішній борг.

Умовно останні 25 років кредитна історія світу - це історія періодичних загострень проблеми міжнародної зовнішньої заборгованості та криз. Крайнім проявом фінансової кризи є неплатоспроможність держави за іноземними позиками (під час світової економічної кризи 1929--1933 рр. припинили платежі за зовнішніми позиками Великобританія, Франція, Німеччина, Італія, у результаті чого в 1931 р. США на рік відстрочили всі платежі за зовнішніми боргами). Отже боргова криза - це наслідки проблем короткострокової ліквідності та свідчення необхідності подовження (пролонгації) строків погашення. Результатом пошуку виходу з кризи незмінно був перегляд боргу суверенних країн. Отже, всю історію світового боргу можна умовно розділити на певні цикли його розвитку.

Виділяють три таких стадії розвитку. Перша охоплює період протягом 1980-1985 рр. Саме в цей час почали змінюватися обсяг і структура заборгованості країн, що розвиваються. Великі країни із середнім доходом більшою частиною мали заборгованість...