Феномен політики розрядки у міжнародних відносинах в 60-70х роках XX століття

Система міжнародних відносин у 60-70х роках XX ст. у контексті співробітництва та протистояння США та СРСР. Хронологічні етапи періоду зниження протистояння. Роль та наслідки послаблення міжнародної напруженості. Становлення політики розрядки в Європі.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Актуальність дослідження теми обумовлена осмисленням та аналізом становлення та розвитку історичного періоду "розрядки" у міжнародних відносинах у 60-70 роках XX століття, для якого характерно ослаблення протиборства між наддержавами і нормалізація відносин між ними, взаємні поступки і компроміси. У цей період приймаються міри по обмеженню гонки озброєнь і розвитку співробітництвах у різних сферах.Розрядка 70-х років заклала фундамент подальшого руху до обмеження арсеналів зброї масового знищення. Вона показала можливість досягнення домовленості з усіх питань міжнародної безпеки.

Об"єкт дослідження - система міжнародних відносин у 60-70х роках XX ст. у контексті співробітництва та протистояння двох наддержав.

Предмет дослідження - передумови формування та особливості феномену "розрядки" у відносинах між наддержавами.

Мета- проаналізувати період розрядки міжнародної напруги у 60-70х рр.

Завданням курсової роботи є дослідження феномену розрядки в міжнародних відносинах в 60-70х роках XX століття: його передумов,хронологічних етапів причин завершення періоду ; визначення ролі "розрядки" у міжнародних відносинах; аналіз впливу міжнародних організацій,Гельсінського процесу та регіональних аспектів на стан протистояння двох наддержав.

Хронологічні рамки- обрана мною тема охоплює період 60-70-ті років ХХ ст.

Джерельна база дослідження опирається на використання при створенні курсової роботи на політичні доктрини привладних осіб, міжнародні договори даного періоду, аналітичні статті, книги, а також широко була використана мережа Інтернет.

Структурна робота складається з 3 розділів і налічує 37 сторінок.



1. Феномен "розрядки" в міжнародних відносинах в 60-70хх роках XX ст.

1.1 Поняття та суть терміну " розрядки" у міжнародних відносинах

Розрядка ( з франц. "detente")- період у міжнародних відносинах, який характеризує 60-70-ті роки ХХ ст., для якого характерно ослаблення протиборства між такими наддержавами,як США та СРСР,пояснює нормалізацію відносин між ними, взаємні поступки і компроміси. У цей період приймаються міри по обмеженню гонки озброєнь і розвитку співробітництвах у різних сферах.Розрядка 70-х років заклала фундамент подальшого руху до обмеження арсеналів зброї масового знищення. Вона показала можливість досягнення домовленості з усіх питань міжнародної безпеки.Водночас термін розрядки не передбачав відмову від суперництва за вплив на держави 3-тього світу та формування світової громадської думки.[17]

У СРСР термін з'явився в другій половині 50-х років XX століття. Першим його вжив Г. М. Маленков , згодом цим терміном користувалися радянські лідери Н. С. Хрущов і Л. І. Брежнєв[28,29]. Офіційно розрядка в СРСР була затверджена 30 березня 1971 року на XXIV з'їзді ЦК КПРС.Зовнішня політика СРСР під час "холодної війни" не була послідовною: радянське керівництво протягом 50-80-х років кілька разів вдавався до політики і риторики "розрядки", а потім поверталося до політики конфронтації. Першим реальним кроком у напрямі розрядки у відносинах між СРСР і США став офіційний державний візит до США глави СРСР М. С. Хрущова в 1959 році.

Отже,наприкінці 50-х років у міжнародних відносинах відбувся певний поворот від війни до миру, що виявилося у поліпшенні американо-радянських стосунків, підписанні договорів, спрямованих на стримування ракетно-ядерних озброєнь. Водночас мали місце події, які свідчили, що досягнення тривкого, стабільного миру поки що справа далекого майбутнього

1.2 Хронологічні етапи періоду зниження протистояння

У другій половині 60-х років обидві наддержави потребували деякого перепочинку і перегрупування сил. СРСР і США прагнули зберегти своє переважання в біполярній системі міжнародних відносин. У той же час вони намагалися визначити якісь "правила гри", не допустити втягування в нову серйозну міжнародну кризу типу Карибської, уникнути загрози виникнення ядерної війни. Сформоване співвідношення сил робило неможливою перемогу однієї з наддержав у збройному конфлікті. Кожна зі сторін прагнула "переграти" іншу, отримати в процесі розрядки політичні переваги. Потрібно було обмежити руйнівну гонку стратегічних озброєнь. При цьому радянське керівництво домагалось встановлення справжнього стратегічного паритету і його визнання Вашингтоном, а американське - збереження свого технологічного відриву від СРСР. Його демонстрацією стала перша в історії людства експедиція американських астронавтів на Місяць в липні 1969 року.

Після усунення від влади М. Хрущова в жовтні 1964 р. Кремль почав проводити більш обережний і реалістичний курс на міжнародній арені. Розрядка покликана була сприяти закріпленню сформованого територіально-політичного устрою в Європі та визнання Заходом панування СРСР у його сфері впливу. На початку 70-х років важливим стимулом до розрядки стало зближення США з Китаєм. У сформованій ситуації Москва була зацікавлена у встановленні стабільних радянсько-американських відносин.У звітній доповіді ЦК КПРС XXIV з'їзду (30 березня 1971 р.) наголошувалося: "Ми виходимо з того, що поліпшення відносин між СРСР і США можливо. Наша принципова лінія щодо капіталістичних країн, зокрема США, полягає в тому, щоб послідовно і повно здійснювати на практиці принципи мирного співіснування, розвивати взаємовигідні зв'язки, а з тими державами, які готові до цього, співпрацювати на терені зміцнення миру, надаючи максимально стійкий характер взаємин з ними "[6]. Правда, при цьому мирне співіснування, як і раніше трактувалося як форма класової боротьби.

Що стосується США, то вони також прагнули зберегти роль "балансуючих" в системі міжнародних відносин при деякому згортанні своїх військових зобов'язань. Звідси їх готовність домовитися з Москвою- виробити нові "правила гри, створити політичний механізм "взаємного стримування". Вашингтон хотів отримати перепочинок у жорсткому протистоянні з СРСР для боротьби за збереження соціально-політичного статус-кво,знайти гідний вихід із в'єтнамської війни і вирішити інші регіональні проблеми.Здійснюючи розрядку міжнародної напруженості Вашингтон розраховував на "розм'якшення" соціалістичної співдружності, на ослаблення солідарності соціалістичних країн з Радянським Союзом і на поступову лібералізацію їх внутрішніх порядків[26].

Період "розрядки" можна поділити на 2 основних етапи.

1 етап-Становлення та розвиток "розрядки"

Позитивні зрушення в політиці Москви та Вашингтона дозволили здійснити в першій половині 70-х років поворот у бік розрядки і нормалізації. Він виявився не тільки в поліпшенні загального політичного клімату у відносинах між СРСР і США, а й у підготовці підписання більше 60 угод з найрізноманітніших питань.

Важливе значення мало те, що до початку 70-х років СРСР досяг зразкового паритету з США щодо стратегічних озброєнь. Це не означало повної рівності, якої ніколи не існувало. У стратегічній тріаді (міжконтинентальні балістичні ракети наземного базування - МБР, балістичні ракети на підводних човнах - БРПЛ, стратегічна авіація) СРСР завжди робив особливий наголос на МБР, а США - навпаки, на два інших компоненти цієї тріади. Однак за сукупністю ракетно-ядерної потуги обидві сторони придбали можливість "гарантованого відплати" супротивникові.

У 1971 р. адміністрація Ніксона активізувала контакти з радянським керівництвом, прагнучи підготувати візит президента в СРСР. У центрі радянсько-американського діалогу знаходилися наступні питання: запобігання ядерної війни; обмеження стратегічних озброєнь, регіональні конфлікти, включаючи положення на Близькому Сході; досягнення угоди по Західному Берліну і проведення загальноєвропейської наради. При цьому Москва відтягувала зустріч на вищому рівні, розраховуючи добитися від Ніксона додаткових поступок.

Все ж в 1971 р. з'явилися ознаки деякого поліпшення радянсько-американських відносин. 30 вересня міністр закордонних справ СРСР А. Громико і державний секретар США У. Роджерс підписали угоду про заходи по зменшенню небезпеки виникнення ядерної війни між двома державами, домовленість про попередження випадкового або несанкціонованого застосування ядерної зброї. Тоді ж було підписано угоду про вдосконалення лінії прямого зв'язку між керівниками СРСР і США.Проте радянське керівництво продовжувало затягувати вирішення питання про візит Ніксона в СРСР. Подібна тактика привела до вирішення американського президента відвідати спочатку Китай. Його візит в КНР відбувся в лютому 1972 року. Вашингтон отримав можливість "розігрувати китайську карту". Москва змушена була рахуватися із загрозою подальшого зближення між США і Китаєм. Протидія подібного розвитку подій ставало одним з основних завдань радянської зовнішньої політики.

У травні 1972 р. відбувся візит президента США Р. Ніксона до Радянського Союзу. У ході візиту 29 травня був підписаний основоположний політичний документ "Основи взаємовідносин між СРСР і США". Відмінності в ідеології і соціальних системах не повинні були служити перешкодою для розвитку нормальних двосторонніх відносин, заснованих на принципах суверенітету, рівності, невтручання у внутрішні справи і взаємної вигоди. Керівники СРСР і США визнали принцип рівної безпеки сторін, як базового принципу для розвитку радянсько-американських відносин. У підписаному документі обидві сторони взяли на себе зобов'язання робити все можливе для запобігання військової конфронтації і виникнення ядерної війни; продовжувати зусилля з обмеження стратегічних озброєнь; розвивати двосторонні зв'язки в галузі економіки, науки, техніки та культури[8].

Серцевиною радянсько-американських...