Співробітництво України з Польшею та Чеською республікою в сфері безпеки

Дослідження проблем зовнішньої політики України, а також головних аспектів співпраці України з міжнародними організаціями. Аналіз українсько-польських стратегічних взаємин. Особливості співробітництва України та Чеської республіки в рамках ОБСЄ.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ТА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ

СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ З ПОЛЬЩЕЮ ТА ЧЕСЬКОЮ РЕСПУБЛІКОЮ В СФЕРІ БЕЗПЕКИ

контрольна робота

Студента ІІІ курсу

спеціальності «Міжнародні відносини»

Кухалейшвілі Георгія Романовича

Маріуполь 2011г.



1. Розкрийте основи українсько-польських відносин в контексті безпеки Європи

Концепція безпеки на базі міжнародної та міждержавної співпраці набула популярності в Європі після закінчення холодної війни й до сьогодні підтримується багатьма провідними політиками і науковцями. У XXI столітті система європейської безпеки почала характеризуватися новими властивостями, зокрема, зменшенням ролі військового аспекту та водночас збільшенням прагнення до забезпечення внутрішньої стабільності країн й сталого економічного розвитку.

Після розширення самого Європейського Союзу на Схід з 1 травня 2004 р. перед ним постала необхідність вироблення “нової східної” політики щодо “нових західних незалежних держав”. “Будучи суб'єктом світового масштабу, Європейський Союз має проводити більш активну й узгоджену зовнішню політику та політику у сфері безпеки, а також створити відповідний військовий та політичний потенціал… оскільки Європі загрожує міжнародний тероризм, поширення зброї масового ураження, організована злочинність та наслідки розвалу ряду держав”, - зазначено у “документі Солани” (доктрині безпеки Європейського Союзу). “Зона безпеки ЄС включає в себе Україну, Білорусь, Молдову, а також держави Південного Кавказу. Відповідно до доктрини, в міру вирішення політичних проблем у вищевказаних країнах економічне і політичне співробітництво з ними має розширюватись.

Східні сусіди Європейського Союзу, у тому числі й Україна, нині не є е міграційною загрозою для ЄС, а визнаються такими, що виконують роль транзитних держав. Але для того, щоб дотриматись безпеки проникнення на територію Європейського Союзу і не побудувати при цьому “залізної завіси”, необхідно зміцнити кордони за його межами (і особливо, південний чорноморський кордон України) і стимулювати підписання угод про екстрадицію нелегальних емігрантів між країнами, що мають кордон з ЄС та їх сусідами. Таких, які підписані між Євросоюзом і Україною, але відсутні у стосунках України з Росією, через небажання останньої вести переговори. В даному контексті більш результативним і прийнятним для ЄС та їх сусідів варіантом є укріплення східних кордонів України за підтримки Союзу.

Взаємозв'язок безпеки західноєвропейських країн і України підкреслює необхідність поглиблення двосторонніх відносин і співпраці саме у цій сфері, що може стати одним із рушіїв європейської інтеґрації України. Перспективними напрямами є також спільна участь України і ЄС у створенні системи вреґулювання і попередження конфліктів, побудова архітектури майбутньої європейської безпеки, трансатлантичного партнерства тощо. Базовими документами, на яких нині будуються відносини ЄС з українською державою, є “Угода про партнерство і співпрацю”, яка передбачає лібералізацію торгівлі і широке багатостороння співпраця, а також “Загальна стратегія в рамках загальної зовнішньої політики і політики у сфері безпеки”.

На сьогодні одним із стратегічних інтересів зовнішньої політики України є поглиблення політичного діалогу з країнами Західної Європи, інтенсифікація практичного співробітництва з Євросоюзом у сфері зовнішньої політики та політики безпеки, військово-технічної співпраці, сприяння успішному проведенню реформ тощо. Адже в новітніх умовах, коли глобалізація стала визначальною закономірністю світового політичного процесу, шлях України в глобальний простір є неминучим і безальтернативним. Звісно, у даному аспекті багато для української держави матиме особлива підтримка у її євроінтеґраційних спрямуваннях сусідніх держав. Попри те, що Україна проводить політику на розбудову відносин з багатьма європейськими країнами, розвиток багатоаспектних взаємин саме з Польщею носить пріоритетний характер. Це зумовлено як історико-географічними чинниками та традиційно важливим місцем західного сусіда у зовнішній політиці України, так і його значною роллю у сучасній підтримці реґіональної безпеки та суттєвим впливом на розвиток вітчизняної міжнародної діяльності. Принагідно нагадаємо і той факт, що Польща першою серед країн світу визнала незалежність України. В умовах нової геополітичної ситуації, що склалася в Європі і світі Україна та Польща у цілому ряді випадків спільно підходять до формування і реалізації вектору зовнішньополітичної діяльності.

Аналіз українсько-польських стратегічних взаємин дозволяє стверджувати, що вони здебільшого зводяться до дотримання спільної позиції в реґіональній та європейській політиці, що значною мірою дозволяє суттєво прискорити просування Північноатлантичного альянсу та Європейського Союзу на схід. Дотримання тісних українсько-польських взаємин збалансовує зовнішньополітичну і зовнішньо - економічну діяльність обох країн, а також сприяє трансформаційним процесам всередині обох суспільств, дозволяє проводити спільний міжнародний стратегічний курс на вступ до загальноєвропейських та трансатлантичних інтеґраційних структур.

На користь тісного співробітництва також свідчать аргументи, що пояснюють залежність безпеки Європейського Союзу від стабільності на території країн Східної

Європи: у разі дестабілізації ситуації в даних країнах, неминучий відповідний вплив і на територію ЄС. Нещодавнє проголошення українсько-польського стратегічного партнерства підтвердило необхідність відкоригованих і прогнозованих дій обох країн для забезпечення власних національних інтересів. Стратегічні відносини між Україною і Польщею можуть виступити засобом, за допомогою якого обидві держави більшою мірою будуть здатні вирішувати власні політичні та економічні завдання в умовах нових геополітичних реалій. Ряд дослідників наголошують, що саме військово-політичне українсько-польське співробітництво суттєво позначилося на процесі формування поглиблених двосторонніх відносин з огляду на розширення НАТО та активізацію програми “Партнерство заради миру”. У цьому контексті принагідно нагадаємо про факт підписання “Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО”, що також стало й важливим етапом в активізації українсько-польських взаємин.

Таким чином, Україна розглядає активне співробітництво з Польщею у політико-економічній площині як засіб прискорення наближення України до структур європейської спільноти. Науковці та політологи підкреслюють, що польська інтеґрація до ЄС виявилася одним з основних питань-тестів, що визначали долю задекларованого стратегічного партнерства між двома державами. Справедливим буде твердження, що саме від динаміки українсько-польських взаємин значною мірою залежить і те, наскільки швидко, і Польща і Україна зможуть стати повноправними учасниками європейської та євроатлантичної спільноти. Стабільність двосторонніх відносин суттєво впливає і на загальноєвропейську та реґіональну безпеку, адже обидві країни виступають інтегральними складовими нової системи безпеки, що формується у сучасній Європі та світі.

україна польський чеський співробітництво

2. Розкрийте особливості співробітництва України та Чеської республіки в рамках ОБСЄ

У контексті створення загальноєвропейської системи безпеки Україна на початку формування власної зовнішньополітичної діяльності не ставила питання про своє членство в будь-яких військово-політичних союзах чи блоках і вважала небезпечною для європейської безпеки виникнення ситуації, яка б вела до поділу Європи на військові блоки і до їх можливого протистояння. Позаблоковий статус України не ставав перешкодою до повномасштабної участі в програмах і механізмах багатостороннього європейського співробітництва, скерованого на забезпечення гарантії власній національній безпеці. Однією із таких структур з підтримання безпеки і співробітництва в регіоні стала Нарада з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ, а із 1995 р. ОБСЄ).

Питання регіонального співробітництва України, її участі у проектах ОБСЄ висвітлюють ряд досліджень. Так, узагальнений хронологічний матеріал та стислу характеристику основних подій у сучасній історії взаємин України із даною організацією містить видання “Зовнішня політика України в умовах глобалізації”, підготовлене в Інституті історії НАН України. Про підсумки десятирічної участі України в діяльності ОБСЄ йдеться у публікації І. Лоссовського та М. Оснача “Як форум політичного діалогу. Десять років участі України в діяльності ОБСЄ: деякі підсумки та основні пріоритети”. У монографії В. Газіна “Актуальні проблеми сучасності: історія, світова політика” в контексті дослідження проблем зовнішньої політики України розглянуто окремі аспекти співпраці України з міжнародними організаціями, у т. ч. ОБСЄ. Зовнішньополітичному курсу Чеської Республіки, її євроінтеграційному шляху і зв'язкам із Україною присвячено дослідження С. Мотрук “Головні напрями зовнішньої політики Чеської Республіки на рубежі ХХ-ХХІ ст.”. Більшість матеріалів, що стосуються безпосередньо українсько-чеського співробітництва в рамках ОБСЄ, представлено у архівних збірках Галузевого державного архіву Міністерства закордонних справ України, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України та в аналітично-оглядових матеріалах періодичних видань обох країн. НБСЄ сформувалася на базі, прийнятого в серпні 1975 р. Гельсінського заключного акту. Основною метою її діяльності було визначено...