Інтеграційні пріоритети України в аспекті світових трансформаційних процесів

Характер та особливості глобалізації в контексті світових перетворень. Особливісті інтеграційних процесів, що відбуваються в світі. Основні пріоритети зовнішньоекономічної політики України. Світова фінансово-економічна криза. Динаміка експорту та імпорту.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Реферат

на тему

ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРІОРИТЕТИ УКРАЇНИ В АСПЕКТІ СВІТОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Київ 2012р.

Історично світ глобалізується й інтегрується в процесі всього свого розвитку. Якщо закон глобалізації є об'єктивним законом розвитку людства - то процес трансформації є в цьому законі одним із ключових тенденцій. Розуміння характеру та особливостей цього процесу в загальному контексті світових перетворень є необхідним для вироблення ефективної стратегії економічного співробітництва на міждержавному рівні, для вирішення нагальних завдань забезпечення національних інтересів кожної держави, в тому числі і України, що й зумовлює актуальність даної проблеми.

За даними ООН, яка є світовим центром вивчення процесів глобалізації і формування перспективних моделей глобалізму, однією з головних тенденцій стрімкого розвитку глобального фінансово-інформаційного простору є інтеграція світової економіки. Особливістю інтеграційних процесів, що відбуваються в світі, є в значній мірі наслідком посилення взаємозалежності між країнами, що в першу чергу проявляється в тому, що двосторонні зв'язки між окремими країнами обумовлюються не лише суто їх національними інтересами, а на них значно впливають загально світові процеси і тенденції. При чому це відноситься не лише до тих країн, що входять до певних регіональних інтеграційних об'єднань, а практично до усіх, що приймають участь в загальносвітовому економічному процесі. Що стосується безпосередньо України то вона за своїм статусом є глобальною країною і повинна мати свою глобально-інтегровану стратегію, від якої насамперед і буде залежати її виживання і успіх в глобальному геоекономічному просторі. Разом з тим досягнення України щодо її інтеграції в світові і регіональні структури є незначними, що робить актуальним дослідження проблем інтеграції України у світове господарство, виходячи з тих трансформаційних процесі, що відбуваються в світовому господарстві на сучасному етапі його розвитку.

Темі глобалізації та її трансформаційних особливостей у світовій економіці приділяється значна увага, про що, зокрема, свідчить аналіз публікацій. Цим питанням присвячені публікації ряду зарубіжних вчених. Це, зокрема, роботи лауреатів Нобелівської премії Дж. Стиглица і П.Кругман а також М. Алле, У. Бека, Л.Клейна, М. Пареті, М.Портер, Дж. Сореса, Ю. та інших. В останні роки дослідженню цієї проблеми значну увагу почали приділяти і вітчизняні вчені: О. Білорус, А.Гальчинський, Д. Лук'яненко, А. Мазаракі, Т. Мельник Ю. Пахомов, А. Поручник, С. Соколенко, А. Філіпенко та багатьох інших, в яких розглядаються загально теоретичні і методологічні проблеми глобалізації та трансформації суспільства і їх впливу на сучасні загальносвітові процеси і, зокрема, на різні аспекти інтеграції.

Оскільки досліджуваному питанню характерний динамічний розвиток цілий ряд проблем теоретичного, методологічного і практичного плану залишаються не вирішеними. Недостатньо досліджені питання, які стосуються впливу трансформаційних процесів на економіку окремих країн, на їх місце в системі світового господарства (СГ) і міжнародних економічних відносинах (МЕВ). Це в першу чергу стосується країн, які нещодавно стали самостійними суб'єктами МЕВ і поки-що остаточно не визначились зі своїм місцем в системі СГ, що в повній мірі стосується і України.

Таким чином, сучасний стан наукової розробки окресленої проблеми зумовлює необхідність подальшого їх вивчення.

Виходячи із сутності трансформаційних процесів науково обґрунтовувати інтеграційні вектори України з урахуванням її економічного потенціалу і національних інтересів, в ув'язці з факторами глобального економічного середовища та тенденціями сучасних трансформаційних процесів.

Основним пріоритетом зовнішньоекономічної політики України впродовж останніх років залишається європейська інтеграція. Як відомо Україна вже фактично узгодила всі пункти Угоди про асоціацію і зону вільної торгівлі з Європейським Союзом. Не виключається, що через певний час ця угода буде підписана і набере чинності. Проте, це, на нашу думку, ні як неповинне означати, що непотрібно розглядати і інші можливі напрями інтеграційних процесів. Тобто зовнішня політика України і, насамперед її зовнішньоекономічна складова, ні в якому разі неповинна бути моно векторною, зорієнтованою на розвиток відносин виключно в одному напрямі. Сказане в повній мірі стосується і другого вектору наших зовнішньоекономічних відносин - співробітництва з Російською Федерацією та іншими країнами СНД. Такий підхід, з тим чи іншим успіхом, сповідують нині практично всі держави світу, оскільки він диктується об'єктивною необхідністю постійно шукати дедалі нових економічних партнерів, виходи на нові ринки. Необхідність такої економізації зовнішньої політики стала особливо очевидною за умов світової фінансово-економічної кризи.

Сучасний світ дуже швидко змінюється, відповідно зовнішня політика має бути гнучкою та реагувати на ці зміни. Необхідно також враховувати, що держава, яка знаходиться в політично активному регіоні, де стикаються інтереси багатьох провідних країн світу, приречена на підтримку торговельного діалогу з різними світовими гравцями, дотримуючись при цьому магістральної лінії власної зовнішньоекономічної політики.

Світова фінансово-економічна криза як основний акцент сучасного трансформаційного процесу у світовій економіці, яка триває за умов безпрецедентно високої взаємозалежності національних економік, загострила економічні суперечності між країнами, суттєво вплинула на кон'юнктуру зовнішніх ринків. А саме: країни, що розвиваються, передовсім - учасники таких об'єднань, як БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай) чи G-5 (Китай, Індія, ПАР, Бразилія і Мексика), а також Індонезія та країни Близького Сходу, зокрема Саудівська Аравія та Об'єднані Арабські Емірати, демонструють високу ефективність у протистоянні світовій кризі. Це дає їм підстави домагатися права здійснювати моніторинг за виконанням тих зобов'язань, які взяли на себе розвинені країни.

За оціночними підсумками розвитку світової економіки в чи не найважчому після Другої світової війни 2009 році, серед найбільших держав високі темпи приросту ВВП продемонстрували саме КНР (+ 8,4 %), Республіка Індія (+ 6,1%) та Індонезія (+ 4,4 %). В оприлюдненому в 2008 році звіті Національної ради з розвідки США - Глобальні тенденції 2025: трансформований світ” стверджується, що баланс сил на міжнародній арені невдовзі кардинально зміниться: хоча Сполучені Штати все-таки залишаться найвпливовішою державою світу, але частка їхньої глобальної могутності зменшиться до 22%. Найголовнішим суперником США, як і очікувалося, буде КНР (15%) з другою за масштабами економікою на планеті й найбільшим військовим потенціалом (передусім, за рахунок практично безмежних людських ресурсів). Євросоюз (14%), на думку американських аналітиків, так і не досягне великих успіхів на інтеграційній ниві й тому не зможе посилити свої політичні позиції на міжнародній арені. Зате Індія (9%) успішно претендуватиме на роль комунікативного мосту між США й КНР. Японія (3%), як і раніше, балансуватиме між КНР і США, намагаючись забезпечити собі доступ на гігантський китайський ринок і водночас зберегти американські гарантії безпеки. З нею за питомою вагою на світовій арені зрівняється Бразилія, яка здатна після 2020 року стати потужним експортером енергоносіїв, а економічний розвиток Росії (теж 3%) буде підірваний переходом провідних держав світу на альтернативні джерела енергії, якщо Росія не здійснить серйозних інвестицій у людський фактор і диверсифікацію народного господарства [1, с.42]. На наш погляд, з огляду на ці істотні зміни в розстановці сил на планеті в перспективі, зазначені держави мають посісти чільне місце серед дискутованих пріоритетних напрямів діяльності вітчизняної дипломатії.

В певній мірі це підтверджується вже наявною тенденцією щодо географічної диверсифікації торгівлі України, а саме підвищення значущості країн Азії у товарообігу України. Так, обсяг експорту до країн Азії у 2009 році склав 30,6% від загального обсягу експорту, у 2010 році 26,7%; імпорту у 2009 - 14,4% та 16,5% у 2010 роках. В той же час, обсяги експорту до країн СНД становили 33,9%, Європи - 25,9% (у т.ч. до країн Європейського Союзу -23,9%), Африки - 6,6%, Америки - 2,8%. Імпорт з країн СНД становив 43,3% від загального обсягу, Європи ? 35,7% (у т.ч. з країн Європейського Союзу ? 33,9%), Америки - 4,8%, Африки - 1,4% [2].

Наразі, на фоні поступового щорічного росту товарообороту між Україною та країнами ЄС, з 2007 року спостерігається різка динаміка до збільшення експорту та імпорту у товарообороті з країнами Азії - майже в 2 рази (рис. 1) Дана динаміка показує на активізацію процесів різнобічного торговельного співробітництва з країнами Азії, що безпосередньо впливають на життєво важливі інтереси України.

Рисунок 1 Динаміка експорту та імпорту з країнами Азії (зверху) та країнами ЄС (знизу) у 1999-2011рр., млн. дол. США

У контексті дослідження впливу трансформаційних процесів світової економіки на вектор зовнішньоекономічної політики України, слід зазначити, що одним із основних напрямів співпраці в рамках «ЄС - Центральна Азія» Євросоюз визначив для себе диверсифікацію економік країн партнерів, розвиток торгівлі та інвестування. Європейський Союз у рамках своєї Регіональної стратегії намагається налагодити інституційне співробітництво зі всіма євразійськими регіональними інституціями...