Народна медицина

Українська народна медицина як визначне явище загальної культури народу і світової цивілізації постає на повен зріст лише за нашої доби, але процес реабілітації її досить три-валий. Зародки народної медицини слід пов’язувати й досліджувати разом з міфами нашо-го народу про створення світу різноманітні божества, враховуючи ставлення українців до Сонця, Неба, Землі, Води, Вогню, рослинного і тваринного світу. Ці уявлення українців про божества і створення світу грунтуються на пошануванні Сонця і визнанні вічних кри-теріїв життя і буття – добра і зла.

Суб’єктом української народної медицини є конкретна людина з її своєрідним і непов-торним духовним світом, з її тілом, цебто фізичним та духовним здоров’м, з її ставленням до природи, рідної землі,праці заради своєї родини та роду, свого народу. Народна меди-цина посилає нам багато загадкових та нерозпізнаних понять, явищ, легенд, певних слове-сних, ритуальних та пісенних свідків, які після пильного дешифрування та розгадки зага-льних та конкретно закодованих таємниць подають нам гіпотетичну, а часом і вельми ві-рогідну змогу перевести багато означень з площини утаємничених легенд, казок чи гос-тродотепних притч до русла сучасного розуміння лікувальних засобів для зміцнення та поліпшення здоров’я, лікування окремих, а частіше великої низки захворювань, які трап-ляються на нашій землі і між нашим народом з незапам’ятного часу або виникли зовсім недавно у зв’язку з екологічними катастрофами новітньої доби.

Предметом української народної медицини є, безперечно наш народ з його прадавньою гігієнічною культурою, цебто, надто специфічним ставленням його до свого тіла та душі, з високою загальною духовною культурою, з його житлом, одягом, взуттям, способом хар-чування, з його пильнуванням праці та відпочинку, укладом життя протягом століть, епох чи тисячоліть. Отже, предмет української народної медицини годиться означити як величезний суголосний комплекс духовних та прагматичних знань, національних тради-цій, притаманних нашому народові з давніх-давен, що побутують, тужавіють, набирають нових сил у зв’язку з розвитком доби і дуже часто навіть не усвідомлюються цими ж лю-дьми, бо виступають звичайними і звичаєвими постулатами від діда-прадіда до внука-пра-внука.