Товарознавча характеристика керамічної личкувальної цегли

Загальні відомості про керамічну личкувальну цеглу: номенклатура виробів, фізико-механічні властивості. Аналітичний огляд нормативної документації на керамічну личкувальну цеглу. Фактори, що формують її якість. Стан ринку керамічної личкувальної цегли.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Товарознавча характеристика керамічної личкувальної цегли

Зміст

керамічна личкувальна цегла

Вступ

1. Загальні відомості про керамічну личкувальну цеглу, номенклатура виробів та фізико-механічні властивості

2. Аналітичний огляд нормативної документації на керамічну личкувальну цеглу

3. Фактори, що формують якість керамічної личкувальної цегли

3.1 Сировина для виробництва цегли

3.2 Технологія виготовлення керамічної личкувальної цегли

3.3 Вимоги до маркування, пакування та правила зберігання та транспортування керамічної личкувальної цегли

3.4 Дефекти керамічної личкувальної цегли

4. Стан ринку керамічної личкувальної цегли

Висновок

Список використаної літератури

Додаток А

Додаток Б

Додаток В

Додаток Г

Вступ

Керамічні матеріали -- найдавніші з усіх штучних кам'яних матеріалів. Кераміка -- це загальне поняття, яке об'єднує полікристалічні матеріали, що отримуються спіканням природних глин і їх сумішей з мінеральними домішками, а також оксидів металів і інших тугоплавких сполук. Значну частину цих матеріалів становить будівельна кераміка. Кераміка відома людству з далекої давнини. Так, при розкопках в Месопотамії були знайдені керамічні вироби, які виготовлені близько 15 тис. років до нашої ери. В Єгипті, починаючи з 5 тисячоліття до нашої ери, кераміка була промисловим виробом.

Вік керамічної цегли становить понад 5000 років. Залишки будівель та споруд з керамічної цегли знайдені археологами на території Стародавнього Єгипту (III...І тисячоліття до н.е.). Керамічна цегла була відома також в Індії. У Китаї для покрівель використовували керамічну черепицю, а для оздоблення будівель -- глазуровану кераміку, фарфор. У Стародавній Греції перший храм Гери в Олімпії (VI ст. до н.е.) мав дах з черепиці та прикраси з теракоти. З керамічної цегли у Стародавньому Римі будували 3...4-поверхові житлові будинки, а також арки і мости, деякі з них збереглися до нашого часу (на території Іспанії, Франції, Великої Британії) і вражають гармонійністю та красою архітектурних вирішень.

Особливо важливу роль грала цеглина в архітектурі Месопотамії і (пізніше) Стародавнього Риму, де з цеглини викладалися складні конструкції, у тому числі арки і зведення. В давнину цегла служила не тільки конструкційним матеріалом; використовувалися також декоративні можливості візерункової кладки, фігурні форми, глазуруючи поверхні. Цеглу використовували в поєднанні з теракотовими або майоліковими деталями (мавзолей Саманідов в Бухарі, кінець 9-початок 10 ст.; "цегляна готика" в Німеччині і Прибалтиці 13-16 ст.; російська "візерункова архітектура" 17 в.). Художньо-виразні можливості цегли використовуються і в 20 ст. (наприклад споруди Ф. Хегера в Гамбурзі, 1920-е рр.).

На території України знайдені вироби з кераміки, що датуються 3...2 тис. р. до н.е. (трипільська культура), а також збереглися історичні пам'ятники Київської Русі Х...ХІ ст. (залишки Десятинної церкви, Золотих воріт, Софійський Собор), які були збудовані з використанням керамічної цегли та керамічних плиток для підлоги. В Київській Русі та Візантії основним матеріалом для зведення стін, арок, бань, склепінь (Софійський Собор і церква Спаса на Берестові у Києві) була плінфа. Це -- плоска випалена великорозмірна цегла, яка мала ширину 30…40 см, товщину 2,5…5 см.

Довговічність і простота виготовлення керамічних матеріалів забезпечили їм одне з перших місць серед інших будівельних матеріалів. Випуск керамічної цегли становить майже половину обсягу виробництва всіх стінових матеріалів. Керамічні облицювальні плитки й досі лишаються основними матеріалами для опорядження санітарних вузлів та багатьох інших приміщень. Не втратили свого значення і керамічні матеріали для зовнішнього облицювання будівель. Висока міцність, універсальність властивостей і широкий асортимент дають змогу використовувати керамічні вироби у найрізноманітніших конструкціях будівель і споруд: для теплових агрегатів; як облицювальні матеріали для підлог і стін; для мереж каналізації, як легкі пористі заповнювачі для бетонних і залізобетонних виробів, зовнішнього облицювання будівель і споруд тощо.

1. Загальні відомості про керамічну личкувальну цеглу, номенклатура виробів та фізико-механічні властивості

Керамічними виробами називають вироби та матеріали, отримані з глиняних мас або їх сумішей з мінеральними добавками шляхом формування і випалення.

Класифікувати керамічні вироби можна за їх властивостями, такими, як:

а) густина, пористість; б) водопоглинання, гігроскопічність, водопроникнення, морозостійкість; в) міцність, твердість, стирання, опір удару; г) теплопровідність, термічне розширення, теплоємкість та ін.

Деякі матеріали і вироби повинні відповідати специфічним вимогам: мати підвищену хімічну стійкість, здатність фільтрувати рідини і гази.

Керамічні матеріали і вироби розподіляють на пористі (не спечені) і щільні (спечені).

Пористі керамічні матеріали мають у зламі земляний вигляд, шорстку поверхню, непрозорі, при ударі видають глухий звук. Такі матеріали і вироби пропускають воду і можуть вбирати в себе 5 - 20% води за масою чи 12 - 35% за об'ємом. Пористі матеріали при необхідності покривають ангобами і глазурями. До пористих керамічних виробів відносяться: будівельна цегла і пористі вироби спеціального призначення, керамічні блоки і камені, плитки і цегла облицювальні, черепиця, дренажні труби, теракота та ін. До пористих глазурованих виробів належать: облицювальна цегла, плитки, майолікові плитки, санітарно - будівельні вироби з фаянсових мас.

Щільні керамічні матеріали і вироби, блискучі на зламі, мають гладку поверхню, при ударі видають чистий звук. Пористість їх становить менше 5%, тому вони не пропускають воду. Водопоглинання таких виробів складає до 5% за масою чи 4 - 8% за об'ємом. Щільні матеріали і вироби можуть бути неглазурованими (клінкерна цегла, плитки для підлог) і глазурованими (каналізаційні труби, санітарно - будівельні вироби з напівфарфорових і фарфорових мас).

Крім того, пористі і щільні керамічні матеріали і вироби бувають повнотілі і порожнисті.

За призначенням розрізняють наступні керамічні матеріали і вироби:

конструкційна кераміка - керамічна цегла та камені, цегла для димових труб;

облицювальна кераміка - цегла та камені личкувальні, плитки облицювальні;

покрівельна кераміка - дахівка (черепиця);

санітарно-технічна кераміка - умивальники, унітази, раковини, змивні бачки, біде та інше;

труби - дренажні, каналізаційні;

матеріали для мощення доріг - клінкерна цегла, плитка;

спеціальна кераміка;

кислотостійка - цегла і плитка;

вогнестійка - цегла, камені, фасонні вироби;

теплоізоляційна - цегла, плити, шкаралупи;

вогнестійка теплоізоляційна - плити, рулонний матеріал, картон.

декоративно-художні та побутові керамічні вироби

скульптури, вази, посуд.

Матеріали і вироби будівельної кераміки розподіляють також на грубі (цегла будівельна звичайна, порожниста і з пористою структурою, камені порожнисті, цегла клінкерна, труби дренажні і каналізаційні, плитки для підлоги, черепиця) і тонкі

(теракота, майоліка, облицювальні плитки, санітарно-будівельні вироби).

Такий поділ є умовним, так як визначається головним чином особливостями технологічної переробки сировини в процесі виробництва і призначенням виробів. [7]

Керамічна цегла - це штучний камінь у формі прямокутного паралелепіпеду з чітко визначеними розмірами(250х120х65), яку виготовляють пластичним чи напівсухим пресуванням з глини, з додаванням добавок або без них..

В будівництві застосовують в основному два види цегли: звичайну і ефективну (пористу, порожнисту і пористо-порожнисту)(рис. 1.1).

Рис.1.1. Класифікація керамічної цегли

За структурою черепка всі види поділяють на дві групи: пористі і щільні.

Пористі поглинають більш ніж 5 % води; в середньому їхнє водопоглинання становить 8…20 %. До цієї групи належать стінові, покрівельні, облицювальні матеріали, дренажні труби тощо. Щільні вироби поглинають менш як 5 % води, найчастіше 1…4 % за масою. Щільну структуру мають плитки для підлоги, дорожня цегла, стінки каналізаційних труб тощо.

Керамічна цегла класифікується за такими основними ознаками:

· призначенням;

· міцністю;

· розмірами;

· середньою густиною;

· морозостійкістю;

· радіоактивністю.

За призначенням цегла підрозділяється на два види: рядова (Р) і лицьова (Л).

Рядову цеглу використовують для кладки зовнішніх і внутрішніх стін та інших елементів будинків і споруд, для виготовлення стінових панелей і блоків, а також для кладки фундаментів.

Лицьову цеглу використовують для кладки і одночасного личкування стін та інших будинків і споруд. Їхні лицьові поверхні можуть бути...