Фактори формування політичної участі та електоральної поведінки в Україні на сучасному етапі

Характеристика поняття електоральної поведінки як найбільш розповсюдженої форми політичної участі; особливості і чинники її формування в Україні. Визначення впливу на волевиявлення виборців засобів масової інформації та ідеологічних преференцій населення.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Фактори формування політичної участі та електоральної поведінки в Україні на сучасному етапі

електоральний поведінка політичний виборці волевиявлення



Створивши більше двадцяти років тому власну державу, українське суспільство розвивається демократичним шляхом. Одним з найважливіших політичних інститутів сучасних демократичних держав є вибори представницьких органів державної влади. Від того, як здійснюється електоральний процес та участь в ньому громадян, та які наслідки він має, багато в чому залежить подальший розвиток Української держави.

Саме тому, дослідження політичної участі та електоральної поведінки - є одним з магістральних дослідницьких напрямів сучасної політичної науки. Саме пріоритети виборців є одним з ключових факторів, які формують у наш час державну політику, а з подальшим поширенням тенденцій демократизації, що властиве світовому політичному процесу, значимість цієї детермінанти буде ще більше зростати.

Для глибшого розуміння політичних процесів у політичному житті українського суспільства, перш за все звернемося до теорії. Що розуміється під поняттям "політична участь" та "електоральна поведінка"?

Більшість сучасних політологів вважають, що ознакою нормально функціонуючої системи політичних відносин є не всезагальна політизація населення, а нормальна діяльність громадян і політиків у своїх сферах.

Важливо враховувати результативність, можливості та межі політичної участі різних суб'єктів політичної поведінки. Особи, що успішно займаються своєю справою і повноцінно забезпечують своє життя, як правило, рідко втручаються у політику, обмежуючи свої політичні дії участю у виборах і референдумах.

Професійні політики (при владі та в опозиції), особливо ті, що уособлюють певні політичні інститути, беруть на себе більшу частку відповідальності та компетенції у здійснені політичних функцій. Їх форма політичної участі - професійно-політична діяльність в державних органах влади та політичних партіях.

Особливої уваги заслуговує масова поведінка в політиці, адже в більшості політичних процесів люди беруть участь об'єднуючись не тільки в однорідні організовані групи, але й у випадкові, тимчасові утворення (натовп, публіка, аудиторія, глядачі).

Знаходячись у такому стані, люди набувають специфічних ознак політичної маси:

- статистичність - сукупність елементів, що не має системних зв'язків цілісного утворення;

- стохастичність - вірогідність, випадковість невпорядкованість відносин, границі маси нечіткі, склад нестійкий;

- ситуативність - характер маси цілком визначається місцем, часом, видом дій, приводом, з якого вона виникла;

- різнорідність складу, що має міжгрупову природу;

- аморфність - відсутність внутрішньої організації, чіткої структури;

- анонімність - члени маси не розкриваються один перед одним ніякими особистісними властивостями і якостями.

Саме через випадковість утворення, неоднорідність складу в політичній масі виявляються специфічні риси поведінки людей, коли раціональність є подавленою, емоції різко перебільшують розум, що веде до втрати особистої відповідальності.

Найрозповсюдженою формою політичної участі є електоральна поведінка, тобто поведінка виборців під час відповідних кампаній. Численні дослідження політологів, соціологів і психологів виявили, що на поведінку виборців впливають декілька чинників: вік, стать, конфесійна (релігійна) належність, особливості соціалізації, ідейно-політичні переваги тощо.

Безумовно, наведені чинники не є абсолютними і незмінними; кожні вибори, як "художній спектакль", мають свою політичну фабулу, акцентовані події, специфічні обставини та об'єктивно залежать від зовнішніх неполітичних чинників (економічного стану, соціальної фрустрації, духовного фактору). Це і породжує в електоральній поведінці все нові й нові тенденції, коли, наприклад, виборці, незадоволені традиційними політичними партіями, під впливом обставин стрімко змінюють свої переваги та орієнтації (прим. автора - саме цей чинник відігравав одну з важливих ролей у виборах 2010 року).

Якщо розглядати особливості та чинники формування електоральної поведінки на сучасному етапі, то в першу чергу треба зауважити, що Україна є мультикультурною державою і це сприяє створенню дуже різних електоральних настроїв в середині країни.

Також, на наш погляд, доцільно розрізняти довгострокові та короткострокові фактори впливу на волевиявлення виборців. До довгострокових можна віднести такі як: регіональні особливості голосування, політичну культуру суспільства, історико-політичні традиції, ступінь політичної соціалізації індивіда, освітній рівень виборця та ін. У свою чергу, короткострокові фактори включають: ведення передвиборчої кампанії, політичну рекламу, вплив ЗМІ, імідж кандидата та ін.

В Україні присутнє усе розмаїття факторів, що впливають на електоральну поведінку - історичні кордони, мовні, етнічні та культурні - і усі вони безпосередньо впливають на формування електоральних уподобань населення, більш того, саме на цих протиріччях та відмінностях базується українська політика.

Ще важливим моментом вивчення електоральної поведінки українських виборців є те, що в нашому суспільстві практично не прослідковується найбільш популярний в західних електоральних дослідженнях розкол між власниками і робітниками. Натомість існує розкол, що відійшов на другий план як фактор електоральної поведінки в більшості західних країн, - різниця між виборчими уподобаннями сільського і міського населення. Проте в Україні, на нашу думку, не достатньо умов для формування повноцінного політичного поділу на основі різниці між виборчими уподобаннями сільського і міського населення. Але можна говорити, що в Україні досить дієвими є як соціокультурні, так і інституціональні та ідеологічні фактори.

Важливим є ідеологічний фактор електоральної поведінки. Тут важливу роль відіграє ставлення виборців до режиму. Система координат для пояснення електоральної поведінки повинна бути багатомірною і має обов'язково враховувати політико-ідеологічний і неідеологічний (владний) чинники. Владний чинник орієнтований на розташування даних, як правило, в бінарних контініумах "режим-опозиція" або "підтримка-протест", які обумовлені відношенням до владних систем.

Ідеологічна ідентифікація тісно пов'язана з центральною категорією соціально-психологічного підходу - категорією "партійної ідентифікації". Звернення в країнах пострадянського блоку до категорії "партійної ідентифікації" пов'язане з великими методологічними і технічними проблемами. В умовах пострадянських суспільств доцільніше говорити про формування якщо не партійної, то щонайменше, ідеологічної ідентифікації виборців. Електоральний вибір може визначатися прихильністю не до партії, а до широкої ідеологічної тенденції. На наступних виборах виборець може надати перевагу іншій партії, але його прихильність до певної ідеологічної орієнтації збережеться.

Щодо ідеологічного фактора, то в Україні частина виборців, які мають ідеологічні уподобання, регулярно голосують за партії відповідної ідеологічної спрямованості. Проте більше половини українських виборців не мають ні усталених ідеологічних преференцій, ні партійних ідентифікацій.

Важливе місце в поясненні електоральної поведінки відіграють інституційні фактори, перш за все - тип розподілу влади і виборча система. Існує підхід згідно з якими характер владних повноважень інституту, що обирається здійснює суттєвий вплив на поведінку виборців. При виборі політичного інституту, повноваження якого обмежені, головною є інструментальна мотивація, тоді як на виборах політично більш сильного інституту домінує ідеологічна ідентифікація. Наприклад, голосування на виборах 2004 року в Україні мало чітко визначений ідеологічний характер.

На поведінку виборців впливають також і короткотермінові фактори, зокрема вплив ЗМІ, роль лідерів та їх імідж, специфіка виборчої кампанії, діяльність уряду, конкретні політичні і економічні умови. Важливим елементом політичного вибору стає коаліційна політика партій і кандидатів або відсутність такої, чітка ідеологічна ідентифікація партій і кандидатів, здатність мобілізувати на свою підтримку реальних і потенційних прихильників має не останнє значення при голосуванні.

В українських реаліях особливо велику роль відіграють діяльність ЗМІ, роль лідерів та їх імідж, діяльність уряду. Це підтвердила президентська кампанія 2010 року, оскільки загалом передвиборча боротьба розгорталась навколо соціально-економічної діяльності уряду та порівняння прем'єрства В. Януковича і Ю. Тимошенко.

Отже, бачимо, що електоральна поведінка громадян характеризується як величина змінна, яка залежить від ряду довгострокових та короткострокових факторів і не є однаковою для всього населення України.

Крім того, вивчення електоральних особливостей є однією з основ розв'язання регіональних суперечностей, наявних в Україні, цивілізованими, конституційними шляхами. Водночас у країні гостро стоїть проблема перекручень істинного волевиявлення громадян, а дослідження закономірностей поведінки виборців може сприяти визначенню ступеня достовірності минулих голосувань і створенню системи запобігання фальсифікацій у майбутньому.

Размещено на Allbest.ru

...