Роль інституту омбудсмена у процесі становлення інституційної рівноваги у політичній системі

Становлення політичних інститутів. Процес інституційної трансформації. Встановлення рівноваги політичних інститутів. Витоки системи управління конфліктами. "Система управління конфліктами" як спосіб підтримки інституційної рівноваги політичних інститутів.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

План

• Вступ
• Розділ 1. Інституційна рівновага у політичній системі
• 1.1 Становлення політичних інститутів.
• 1.2 Процес інституційної трансформації
• 1.3 Встановлення рівноваги політичних інститутів
• Розділ 2. Омбудсмен як елемент системи управління конфліктами
• 2.1 Витоки системи управління конфліктами
• 2.2 «Система управління конфліктами» як спосіб підтримки інституційної рівноваги політичних інститутів
• 2.3 Статус омбудсмена у політичному інституті
• Висновки
• Список використаної літератури
• Вступ
• Для того, аби розуміти механізм існування інститутів треба розглянути процес втановлення інституційної рівноваги, становлення певного інституційного балансу. За допомогою утвердження цього балансу актори матимуть певний набір можливих альтернатив, що даватимуть їм змогу робити вибір. У свою чергу, інституційна рівновага встановлюється лише після процесу інституційної зміни, що трапляється у період змін у самій системі. Зміни у системі можуть відбуватися як відповідь на зміни у зовнішньому середовищі самої системи, змінюючи власну інституційну структуру.
• Сьогодні, питання інституційної зміни розглянуто великою кількістю дослідників, серед яких Д. Дайнеко, О. Белокрилова та В. Вольчик, В. Нечаев, О. Рибій, М. Аокі, Д. Норт, Б. Пітерс та Дж. Пір та ін. До питання природи та особливостей процесу становлення рівноваги політичних інститутів зверталися С. Гантінгтон, Дж. Марч та Дж. Олсен, Д. Норт, до узагальнення розрізнених знань про інституціоналізацію долучилися також такі пострадянські науковці, як Д. Гавра, О. Зазнаєв, Н. Йохна, М. Шабанова та ін.
• Інституційна рівновага може встановлюється за допомогою певною взаємодії акторів, переважна більшість з яких намагається стабілізувати інститут та систему в цілому, щоб точно знати розмір перехідних витрат, які актор може понести та/або пристосуватися до наявних правил та мати певних усталений механізм функціонування та здійснення своїх функцій. Сучасні дослідники К. Бендерскі, Б. Блох, Ч. Говард, К. Константіно, Дж. Лінч, Д. Міллер, М. Роу звертають увагу до поняття «система управління конфліктами» («conflict management system»), що широко використовується як теоретиками, так і практиками менеджменту. В межах інституту така система забезпечує підтримку існування самої організації та забезпечення його функціонування. Це здійснюється за рахунок вирішення конфліктів організаційним омбудсменом, що виконує інші функції, ніж класичний омбудсмен у процесі здійснення державної влади.
• У процесі встановлення інституційної рівноваги важливу роль відіграє омбудсмен як додатковий елемент підтримки інституційної рівноваги. Омбудсмен у межах інституту вирішує конфлікти, спрямовує розвиток конфліктів на користь акторам та інституту, попереджає виникнення нових конфліктів та забезпечує навчання та вдосконалення навичок управління конфліктами акторів, що убезпечує інститут від повинного зникнення.
• Актуальність даного дослідження полягає у використанні теорії організаційного омбудсмена як додаткового елемента процесу встановлення інституційної рівноваги, що підтримує баланс інститутів, не тільки управляючи конфліктами, але й забезпечуючи інституційну стабільність та процес навчання.
• Об'єкт дослідження: Встановлення рівноваги політичних інститутів у політичній системі.
• Предмет дослідження: Роль інституту омбудсмена у процесі встановлення рівноваги політичних інститутів.
• Метою роботи є визначення ролі омбудсмена при встановленні та підтримці інституційної рівноваги між політичними акторами.
• Завдання дослідження:
• 1. з'ясувати особливості становлення політичних інститутів, процесу інституційної трансформації та становлення інституційного балансу;
• 2. розглянути передумови виникнення поняття «система управління конфліктами» у межах політичного інституту;
• 3. верифікувати гіпотезу: «омбудсмен є одним із гарантів забезпечення стабільності у політичних інститутах поряд із силою, авторитетом, статусом та владою».
• Дипломна робота базується на інституційній природі політичної системи. Дослідження відбувається у рамках неoінституційного та системних підходів. У роботі використовувалися наступні методи: історичний (розгляд становлення поняття «політичний інститут» у часовому розрізі); порівняльний (співставлення різних підходів та трактувань щодо поняття «політичний інститут» та виокремлення подібностей); системний метод (розгляд політичного інституту з його багатогранними зв'язками з іншими інститутами та між акторами у межах інституту); герменевтичний (тлумачення підходів та понять);
• Структура роботи складається із вступу, двох розділи розділів, у кожному по три параграфи, висновків, списку використаної літератури. У першому розділі розглянуто процес становлення політичних інститутів. Окреслено основні моменти існування політичних інститутів та погляди різних дослідників на суть інституту. Також розглянуто процес перебігу інституційної трансформації та становлення інституційного балансу. Другий розділ присвячений витокам поняття «система управління конфліктами» («conflict management system») та особливостям запровадження даної системи у межах інституту. Також у розділі верифікується гіпотеза: «омбудсмен є гарант забезпечення стабільності у політичних інститутах».
• Розділ 1. Інституційна рівновага у політичній системі

1.1 Становлення політичних інститутів

Розглядаючи політичну систему, існує думка, що слід виходити з того факту, що системність у взаємодіях внутрішньо притаманна людській спільноті, а політичне життя організоване навколо розвитку значень через символи, ритуали та церемонії. March J., Olsen J. Rediscovering Institutions: The Organizational Basis of Politics. New York: Free Press, 1989. - P. 3. Як і суспільний розвиток, розвиток політичного життя не є стабільний та характеризується низкою змін, що трапляються у процесі реалізації певних правил та обмежень. Інститути тут виступають інструментом, що структурує та обмежує політичне життя, надаючи йому певної форми та сталих характеристик. У прагненні зменшити ризики, люди впорядковують своє життя, продукуючи таким чином множину різноманітних інститутів, які можна розглядати як адаптивні підсистеми. Рибій О. В.Становлення політичних інститутів: природа та особливості процесу інституалізації // Вісник НТУ «КПІ». Політологія. Право. Соціологія. - №4. - 2010. Далі ми окреслемо декілька тлумачень різними науковцями поняття «інститут».

Сам термін «institution» став популярним у 80-ті роки 20 століття через стрімкий розвиток інституційної економіки та інституційного концепту в філософії, психології, політиці та інших сферах. Інститут розуміють як систему встановлених та широко розповсюджених соціальних правил, що структурують соціальну інтеракцію. Knight J. Institutions and Social Conflict. - Cambridge: Cambridge University Press, 1992. - P. 2 Мова, гроші, закон, система стримувань та противаг, манери - це все інститути. Роберт Сагден у праці «Економіка прав» Sugden R. The Economics of Rights, Co-operation, and Welfare. - Oxford: Basil Blackwell, 1986. та Джон Серл у праці «Конструювання соціальної реальності» Searle J. The Construction of Social Reality. - London: Allen Lane, 1995. зазначають про конвенційність норм, тобто ці норми є погодженими. Так, наприклад, правила дорожнього руху - це затверджені правила, якими керуються учасники дорожнього руху. Але соціальні правила можуть відрізнятися. Так, в Україні правила дорожнього руху передбачають рух правосторонній, а у Британії - лівосторонній. Та варто дати чіткіше визначення для поняття «інститут».Так, інститути - це структури, що накладають зобов'язання на людську взаємодію і визначають стимули, які визначають вибір, що його робить індивід, структуруючи форму суспільства та економіки. Redmond W. A framework for the analysis of stability and change in formal institutions // Journal of Economic Issues, Sept. 2005. - P. 5. Інститути включають в себе усі форми обмежень, що створені людьми для того, щоб надати певну структуру людським взаємовідносинам. Інститути - це «правила гри», або, висловлюючись формально, створені людиною обмеження, що формулюють взаємодію між людьми. North D. Institutions, Institutional Change and Economic Performance. New York: Cambridge University Press, 1990. - Р. 3.

Г. Спенсер визначає причину виникнення інститутів саме для виживання суспільного організму в умовах його еволюції, яке зумовило, за, необхідність формування погоджуючої і координуючої суспільної підсистеми - особливого виду регулятивного інституту, яким і є політичний. Гавра Д. Понятие социального института // Социологическая теория: классические тексты и современные дискуссии (Русско-немецкая хрестоматия)/ [Составил Головин Н.А.]. - Нью Йорк, 2001.  У свою чергу, Е. Дюркгейм писав, що притримується ідей про позитивність та природність інститутів, які виступають важливим засобом самореалізації людини. Дюркгейм Э. Элементарные формы религиозной жизни.  М., 1998. За його переконанням, створений людиною інститут не може базуватися на омані та брехні, інакше він не зміг би існувати доволі довго: якби інститути не базувалися на природі речей, вони перманентно зустрічали б в речах супротив, який не змогли би подолати. Таким чином, цей підхід характеризується переконанням в тому, що становлення інститутів має адаптивний характер та існування інститутів викликане необхідністю в задоволенні певних фундаментальних потреб суспільства. Мертон Р. К. Явные и латентные функции Явные и латентные функции // Американская социологическая мысль/ [Под ред. В. И. Добренькова]. ...