Березневi статтi

Більша частина України увіходить до складу Речі Посполітої. Українське козацтво розподілено на реєстрове та нереєстрове. Реєстр юридично означав звільнення від магнатського свавілля, яке в посилювалося в умовах кризи центральної королівської влади. Проблеми ж нереєстрових козаків ніяк не вирішувались, ії стан все погіршувався. Це й призвело до повстаннь начолі з Іваном Сулімою, Павлом Павлюком, Дмитром Гунею на іншими.

На цьому тлі польський уряд знов вдається до тактики «твердої руки». Суворими заходами примусу, терору польській владі вдалося на певний час встановити політичну рівновагу, яка в польскій історіографії називається «золотим спокоєм».

Але, як відомо, тиша та спокій частіше за все стають провісниками бурі. Саме таким буревієм стало наприкінці 40-их років Велике повстання під орудою Б. Хмельницького.

Отримавши гетьманську булаву та очоливши козацьке військо, Богдан Хмельницькій на першій стадії військових дій досягає значних успіхів. Але обставини змінювались і вносили свої корективи в тактику і стратегію гетьманській політики.

Збоівський мир, підписаний у серпні 1649 року, хоч і збільшував реєстр з 6 до 40 тисяч чоловік та надавав певних пильг козацькій старшині, все ж таки не вирішував усіх питань, зокрема і тих, що стосувалися селянства, яке знову було змушено повернутись у кріпацтво.

Другий єтап у ході Великого повстання був невдалим для козаків. Їх військо було розбито під Берестечком. Підсумки цього єтапу знайшли своє втілення в Білоцерковському мирі, який був підписаний у 1651 році. Реєстр скорочувався удвічі (до 20 тисяч чоловік). Влада гетьмана була обмежена Київським воєводством.