Українські Січові Стрільці в Першій світовій війні

Передумови та особливості формування Українських Січових Стрільців. Галицька битва як перший бойовий досвід легіону УСС. Бій на горі Маківка, його наслідки. Брусилівський прорив. Бій на горі Лисоня як трагічна сторінка літопису Січових Стрільців.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Вступ

Актуальність обраної теми для даної курсової роботи «Українські Січові Стрільці в Першій Світовій війні» є вкрай цікавою і повчальною. Особливо в наш час, коли боротьба за національну державність стає реальністю.

Боротьба за українську державність була змістом змагань для багатьох поколінь українського народу від найдавніших часів його історії. У ХХ ст., після багаторічної перерви, її першими відновили Українські Січові Стрільці, які своєю самопожертвою та своїми справами зайняли належне місце серед борців за волю України. З УСС пов'язані яскраві етапи самовідданої праці, спрямованої на пробудження й утвердження поміж українства почуття національної гiдностi, ідеї соборності й незалежності держави. Їхню роль та значення в контексті визвольної боротьби підкреслювали провiднi українські полiтичнi та громадські дiячi. Зокрема, Симон Петлюра зазначав: «Вiд слів i кличiв до діла, вiд декларацій до жертв, може кривавих, i напевно кривавих, во ім'я політичної волі вкраїнського народу, - ось той шлях, на який ступило січове стрілецтво в Галичині під час війни». Високо оцінював стрілецький порив й Іван Франко, який, звертаючись до УСС, заявив: «Ви є дзеркалом моєї душі i моїх стремлінь»

Значення стрілецтва не обмежується лише тим, що воно стало першою в новiтнiй iсторiї України добровільною військовою формацією, яка збройною боротьбою зв'язала перервану нитку визвольних змагань. Українські Сiчовi Стрiльцi ввійшли в iсторiю ще й тому, що були силою, яка мала значний вплив на розвиток української політичної думки та на формування національної психології. «На широку й тяжку, вкриту курявою й кров'ю путь, - як підкреслював Дмитро Донцов, - завернули вони нас iз тих манiвцiв, де тинялася наша політична думка перед страшним 1914 роком». Об'єднуючи кращі сили української молоді, захопленої ідеєю відбудови власної держави й об'єднання всіх гілок українського народу, леґiон УСС у роки Першої світової війни перетворився в своєрідний вiйськово-полiтичний організм, у середовищі якого тривав невпинний пошук найефективніших шляхів досягнення поставленої мети. Результати такої дiяльностi вплинули позитивно на весь подальший хід національного розвитку українського суспільства.

Мета даної роботи полягає в тому, щоб визначити передумови та особливості виникнення руху січових стрільців, особливостей формування військових утворень УСС та їх роль у бойових діях Першої світової війни та їх значення у державотворчих процесах.

Основним завданням є на основі вивченої літератури висвітлити такі питання:

- особливості зародження та розвиток руху Січових стрільців напередодні та під час Першої світової війни;

- участь українських січових стрільців у бойових діях Першої світової війни.

Об'єкт дослідження: українські Січові стрільці в період І світової війни.

Предмет дослідження: діяльність українських Січових стрільців у роки Першої світової війни, їх значення в державотворчих процесах.

Методи дослідження: під час виконання роботи були використані такі методи дослідження як літературний метод, методи порівняння, узагальнення та ін.

Структура роботи: вступ, основна частина, яка містить два розділи, висновки, список джерел та використаної літератури.

На мою думку, з даною роботою слід ознайомитися учням загальноосвітніх шкіл, студентам історичних факультетів, викладачам вузів та вчителям загальноосвітніх шкіл, а також усім тим, хто цікавиться історією своєї країни.



1. Передумови та особливості формування Українських Січових Стрільців

січовий стрілець галицький легіон

Початок Першої світової війни українські національні сили Австро-Угорської та Російської імперій, як і сили більшості бездержавних націй Європи, зустріли, очікуючи пом'якшення політичних режимів, сподіваючись на перемогу власних автономістських ідей. В Австро-Угорщині народам було надано більше політичних прав, тому не дивно, що саме тут суспільно-політичний рух Східної Галичини зорганізувався в Головну Українську Раду, зумовивши створення Легіону Українських Січових Стрільців. Крім того, політичні емігранти з Наддніпрянщини, які знайшли притулок у габсбурзькій імперії, утворили Союз Визволення України [13, с. 5].

28 червня 1914 року під час величавого краєвого Сокільсько-Січового Здвигу, що відбувся з нагоди сотих роковин народин національного генія України, вулицями Львова пройшов величавий, багатотисячний похід січово-сокільських організацій. У цьому поході, в передніх його лавах, йшли стрункі ряди Січових і Сокільських Стрільців. Це був перший прилюдний виступ нової стрілецької організації, що поставила собі за мету підготовити українську молодь до збройної розправи з найгрізнішим ворогом українського народу - з Москвою.

Сама ідея військового вишколу молоді зародилася ще кілька років перед світовою війною, мабуть 1911 року, таки серед самої молоді. Її почали здійснювати в тайних, чи напівтайних середньо шкільних і університетських пластових і освітніх гуртках. Але щойно за балканської війни, коли помітно загострилося суперництво між Росією й Австрією й зарисувався неминучий конфлікт між цими державами, ця ідея, виплекана в душах української молоді, найшла відгомін і в політичних колах і серед тодішніх спортивних товариств, Січі і Сокіл.

15 грудня 1912 року довірочні збори «Українського Студентського Союзу» вирішили почати військове навчання серед молоді та 16 грудня Міжпартійний Комітет узявся випрацьовувати й передати владі на затвердження статут «Українського Стрілецького Товариства». Рівночасно «Український Січовий Союз» старався про затвердження статутів для свого «Товариства Українських Стрільців». Коли обидва статути влада відкинула, голова «Січового Союзу» д-р К. Трильовський виєднав у галицькому намісництві затвердження іншого статуту «Товариства Січових Стрільців», що був майже вірним перекладом статутів польського «Стшельца». Після його затвердження 18 березня повстає у Львові перше стрілецьке товариство «Січові Стрільці», до якого незабаром приєднуються товариства на провінції. Першим провідником «Січових Стрільців» у Львові став відомий львівський адвокат В. Старосольський, його заступником Д. Катамай [9, с. 293].

Керівництво стрілецькими товариствами в Галичині здійснював К. Трильовський через «Стрілецьку секцію» «Українського січового союзу», створену в квітні 1913 р. У 1913-1914 рр. товариства «Січ», що були осередками активної пропагандистської діяльності радикальної партії, стали базою для зародження передвоєнного січового стрілецтва.

Свідченням великої ролі «Січей» у військовопідготовчому вихованні західноукраїнської молоді та її залучення до стрілецької справи є факт наявності серед січових стрільців вихованців організації: Д. Вітовського, Р. Дашкевича, І. Чупрея, М. Галущинського, О. Демчука, О. Семенюка, М. Угрин-Безгрішного, Л. Лепкого, О. Степанів, О. Басараб-Левицької, М. Бачинського, Г. Дмитерко, П. Михайлишин [13, с. 5].

У результаті переговорів між представниками міжпартійного комітету і «Січових стрільців» у травні 1913 р. було досягнуто згоди про приєднання львівського академічного стрілецького гуртка до стрільців В. Старосольського на умовах автономії. З цією метою заступником головного отамана - осавулом обрано І. Чмолу.

Однак Академічний гурток не дотримувався умов договору і не визнав верховенства над собою «Стрілецької секції». Тому на пропозицію К. Трильовського «Повітова Січ» 25 січня 1914 р. подала на затвердження до галицького намісництва новий статут «Січових стрільців». Після його затвердження на теренах Східної Галичини постала ще одна українська військова організація - «Січові стрільці ІІ». Очолив це стрілецьке товариство, до якого крім студентів входили й міщани і селяни, Р. Дашкевич. Жіночу чоту в складі 33 січовиків очолила О. Степанів.

«Січові стрільці ІІ» у передвоєнні місяці користувалися серед українського галицького населення більшою популярністю, ніж «Січові стрільці І». До їх складу лише у Львові ввійшло 277 членів поділених на 8 чот. Вони були краще організовані і вишколені через використання в своїх заняттях зброї, проведення військових курсів та організацію військових маневрів в околицях Львова [9, с. 294-296].

Один з істориків УСС д-р Н. Гірняк свідчить, що добровольці складали окрему присягу своєму польовому духовникові О. Нижанківському, що звучала так «Я, УСС, присягаю українським князям, гетьманам, Запорозькій Січі, могилам і всій Україні, що вірно служитиму Рідному Краєві, боронитиму його перед ворогом, воюватиму за честь української зброї до останньої краплі крові. Так мені, Господи Боже й Архангеле Михаїле, допоможіть. Амінь» [10, с. 55].

Стурбовані можливістю виникнення великих українських військових загонів, впливові поляки у Відні зробили так, щоб на службу до Українського легіону (пізніше цю назву змінили на Українських січових стрільців) прийняли лише 2,5 тис. чоловік. Це було перше українське військове формування того часу. Величезна більшість інших українців, які служили Габсбургам, включалися в регулярні австрійські підрозділи».

6 серпня 1914 р. у львівській газеті « Діло» з'явилося звернення Головної Української Ради « до всього українського народу», в якому проголошувалась необхідність утво...