Становлення незалежної України

Демонтаж Радянського Союзу. Причини економічної кризи. Приватизація майна державних підприємств. Декларація прав національностей. Процес становлення державності. Парламентські вибори та розмежування повноважень між гілками влади. Вихід із рубльової зони.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Тема

Становлення незалежної України



ВСТУП

Довгі століття Україна перебувала під гнітом різних держав, які були даремно сподівалися, що наша держава буде під їх владою вічно. Ні монголо-татарська навала, ні кріпосне право, ні Емський указ, ні Валуєвський циркуляр, ні сталінські репресії не змогли злами духу українського народу.

І нарешті, 24 серпня 1991 було проголошено незалежність України. Це досягнення не лише тих сучасників, що безпосередньо брали активну участь у процесі відокремлення України як незалежної держави, а і всього українського народу, та тих людей, що поклали своє життя, відстоюючи права українського народу, тих, хто плідно працював аби Україна змогла пишатись своїми синами та дочками. Актуальність теми пояснюється тим, що кожен хто проживає в незалежній Україні повинен знати як саме відбувався процес становлення незалежності, знати і розуміти передумови, що послужили приводом для оприлюднення Акту незалежності України. Кожен громадянин України повинен розуміти наскільки тяжкими були перші роки «самостійного плавання». На сьогодні ми бачимо досить нестабільну ситуацію України. Дослідження даної теми важливе, для того щоб вияснити де саме були допущені помилки, які призвели до революції сьогодні.

Метою роботи є дослідження та вивчення передумов незалежності України, самого процесу її прийняття, та розвитку молодої держави на початку 90-тих. Досягнення поставленої мети можливе через реалізацію таких завдань:

· Дослідити процес розпаду СРСР, що став головною причиною для незалежності України.

· Проаналізувати хід становлення основних інституцій та нормативно-правових актів, що дають підставу вважати Україну повноцінною державою.

· Вияснити причини економічної кризи у 1992-1993.

· Простежити хід конституційного процесу в Україні.

1. Демонтаж Радянського союзу

Вражаючі результати Всеукраїнського референдуму на підтвердження Акта проголошення незалежності України викликали позитивний резонанс у світі. Вже на другий день після голосування про визнання нової держави оголосили Канада і Польща, 3 грудня -- Угорщина, 4 грудня -- Латвія і Литва, б грудня до них приєдналися одразу 5 країн -- Аргентина, Болгарія, Болівія, Росія і Хорватія. 25 грудня про визнання української державності заявили США. Загалом у грудні 1991 р. Незалежність України визнали 68 країн, а протягом 1992 р. -- ще 64 держави світу. Україна ставала повноправним учасником світового співтовариства.

Наслідки всенародного референдуму в Україні докорінним чином вплинули на становище агонізуючого Радянського Союзу. Американський часопис «Times» з цього приводу зазначав: «Росія може існувати без України; Україна може існувати без Росії. Але Радянський Союз не може існувати без України. Він закінчився». Разом з тим українське керівництво па чолі з новообраним Президентом Леонідом Кравчуком не могло не зважати, що на той час все ще існували загальносоюзні структури влади, а Президент Горбачов бажав втримати Україну в орбіті імперського центру. [4]

Чи не єдиною розумною альтернативою такому розвитку подій могли стати багатосторонні переговори між керівниками республік, які поки що входили до складу Радянського Союзу, та України про швидкий, але в той же час керований демонтаж владних і силових імперських структур. Тому 7--8 грудня 1991 р. У Біловезькій Пущі під Брестом відбулася зустріч лідерів Білорусі (С.Шушкевич), Росії (Б.Єльцин) та України (Л.Кравчук) заявили, що СРСР як суб'єкт міжнародного права й геополітична реальність припиняє своє існування. 8 грудня 1991 р. Б.Єльцин, Л.Кравчук та С.Шушкевич від імені своїх держав підписали Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД), відкриту як для всіх суб'єктів колишнього СРСР, так і інших країн.. Нові незалежні держави стали па шлях самостійного розвитку. [2, с. 574]

2. Становлення національної державності

Із самого початку проголошення своєї незалежності Україна розпочала творення основних атрибутів національної державності. Враховуючи трагічний досвід попередніх визвольних змагань, одним із пріоритетних напрямків стало формування Збройних Сил. Вже 24 серпня 1991 р. Парламентською постановою «Про військові формування в Україні» всі війська, дислоковані на українській території, підпорядковувалися Верховній Раді. У січні 1992 р. Розпочалося складання військової присяги на вірність У країні. Першим присягнув міністр оборони України генерал К.Морозов. [3]

Значну роль у становленні національної державності мав Закон «Про громадянство України», який з'явився 8 жовтня 1991 р. І встановлював єдине громадянство. Воно визначалося як невід'ємне право людини, якого ніхто не може бути позбавлений, як і права змінити громадянство. Громадянами України стали всі особи, які на момент набуття чинності законом проживали на її території, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, політичних поглядів і релігійних переконань, роду і характеру занять, не були на той час громадянами інших держав і не заперечували роцес отримання громадянства.

У тісному зв'язку із Законом « Про громадянство України» роце «Декларація прав національностей України», прийнята Верховною Радою 1 листопада 1991 р. Вона гарантує всім народам, національним роцесс і громадянам, котрі проживають в Україні, рівні політичні, економічні, соціальні й культурні права. Дискримінація за національною ознакою заборонена і суворо карається законом. Відповідно національне відродження в Україні відбувається без етнічних чвар, міжнаціональних конфліктів і кровопролиття. Більшість людей усіх національностей прагнуть пліч-о-пліч іти по шляху розбудови Української держави.

Неодмінним атрибутом кожної держави є її символіка -- прапор, герб, гімн. На момент проголошення незалежності України національний синьо-жовтий прапор майорів уже над багатьма українськими містами й селами, був установлений у залі Верховної Ради. 4 вересня 1991 р. Після тривалих дискусій з ортодоксальними комуністами урочисто піднято над будинком парламенту. 28 січня 1992 р. Верховна Рада своєю постановою нарешті затвердила синьо-жовтий стяг Державним прапором України. Він являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: синьої зверху та жовтої знизу. Згідно з Указом Президента України, з 2004 р. У нашій країні щорічно 23 серпня святкують День Державного Прапора України.

15 січня 1992р. Президія Верховної Ради України ухвалила указ «Про Державний гімн України», яким затвердила мелодію національного гімну «Ще не вмерла Україна «. Офіційним текстом гімну, який Верховна Рада України затвердила 6 березня 2003 p., стали слова першого куплету та приспіву однойменного вірша, роцессуо відомим українським поетом, етнографом, фольклористом Павлом Чубинським (1839--1884), у такій редакції:

Ще не вмерла України і слава, і воля.

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду

Вперше цей твір було опубліковано у 1863 р. Після того як він набув популярності, західноукраїнський композитор і диригент Михайло Вербицький (1816--1870) поклав його на музику. Наприкінці XIX -- на поч. XX от. Твір «Ще не вмерла Україна» став найбільш вживаним. Особливого поширення він набув у роки українських визвольних змагань 1917--1921 pp., а в 1939 р. Став офіційним гімном Карпатської України.

Постановою Верховної Ради від 19 лютого 1992 р. Малим гербом України затверджено тризуб, який стане головним елементом великого герба України. Історія використання цього символу сягає глибокої давнини. Одне з перших його зображень на українській території зафіксоване на кам'яній застібці періоду Трипільської культури (IV--III тис. До и. е.), знайденій поблизу дніпровського острова Шанця.

Окрім згаданих нормативних актів, вагомими чинниками зміцнення української державності стали закони «Про державний кордон», «Про прикордонні війська України», «Про прокуратуру», указ Президента «Про утворення державного митного комітету України» та ін. У той же час значною перешкодою на шляху державного будівництва відсутність нової конституції, без якої відкритими залишалися питання форми правління (президентська чи парламентська) й устрою держави (унітарна чи федеративна), розподілу повноважень між законодавчою і виконавчою владою тощо.

3. Наростання кризових явищ

Найважливіше завдання української влади після проголошення державної незалежності України полягало у тому, щоб забезпечити нормальні умови життя, підняти рівень добробуту людей. Для цього необхідно було здійснити перехід від командної до ринкової економіки, що дало б змогу вивільнити творчу енергію народу та якісніше реалізувати можливості вітчизняного економічного потенціалу.

У березні 1992 р. Верховна Рада України затвердила «Основи національної економічної політики». В документі передбачалася структурна перебудова господарства України. Велике значення надавалося конверсії оборонної промисловості, перерозподілу матеріальних і трудових ресурсів на користь тих виробництв, які забезпечують населення споживчими товарами. Передбачалося переорієнтувати машинобудування на задоволення потреб...