Перспективи використання підводного простору в археологічних дослідженнях на теренах України. Підводні археологічні експедиції на початку XX ст. Діяльність Р.А. Орбелі в галузі підводної археології. Відкриття затоплених портових кварталів Херсонеса.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Початок підводно-археологічних досліджень на теренах України та діяльність Р.О. Орбелі

Підводна археологія України в кінці 19 - на початку 20 ст.

Словосполучення “підводна археологія” викликає у багатьох певні асоціації, спричинені або літературними творами з далекого дитинства, або пригодницькими, художніми та документальними фільмами. У авторів статті, принаймні, ці слова колись викликали образи затоплених іспанських галеонів з вантажем золота та срібла, які лежать на дні й до яких невелика група сміливців в аквалангах пробивається крізь зграї акул, долаючи небезпеку. Такі собі романтичні стереотипи.

Брати участь у цих захопливих пригодах здавалося чудовою, але практично нездійсненною мрією. Проте, з плином часу наші дитячі мрії іноді здійснюються. Так сталося й із авторами статті - кілька років поспіль ми маємо можливість здійснювати підводні археологічні дослідження на Чорному морі. Більше того - це стало навіть нашим фахом.

"Як же романтичні штампи? ' - спитаєте ви. Вони поступово зникли, але романтика залишилась.

Розвиток цієї галузі наукового пізнання в нашій країні, що має досить значні історичні традиції, все ще тільки-но розпочинається. Не в останню чергу це пов'язано з досить складним економічним становищем, відсутністю потрібного фінансування і т. ін. Проте статтю ми хотіли би присвятити підводній археології як галузі, а не намагатися вирішити глобальні проблеми, так чи інакше актуальні для більшості наукових напрямів в Україні. Тому, лишаючи цю невдячну справу, перейдемо безпосередньо до предмету.

Перспективи використання підводного простору в археологічних дослідженнях стали очевидними ще у XIX столітті, коли були зроблені перші значні, хоча і випадкові знахідки предметів старовини під водою. Бронзові та мармурові скульптури та їхні частини, велика кількість амфор, винесених на берег морською хвилею або рибальською сіткою, чітко давали зрозуміти, що під водою є що шукати. Невідомо було тільки, як саме це робити.

орбелі херсонес підводна археологія

Не маючи ані засобів, ані методів проведення підводних досліджень, вчені того часу все ж таки зробили свій внесок у розвиток підводної археології. Саме з середини XIX ст. почалося перше вивчення, а точніше виявлення прибережних частин відомих на той час античних міст та поселень. У Греції була локалізована затоплена морем частина міста Єпідавра, руїни оборонної стіни міста Гифіона біля мису Тенора. На Криті були відкриті поглинуті морем стародавні могили.

Північне Причорномор'я також привертало увагу вчених того часу. О.С. Уваров виявив затоплену Бузьким лиманом частину античного міста Ольвії, а О.Л. Берт 'є-Делагард описав стародавній мол, знайдений у 1894 р. під час поглиблювальних робіт у Феодосійській бухті. Залишки цієї дерев'яної споруди чудово збереглися під чотириметровим шаром мулу. В 1905 році дослідження в цій бухті продовжив російський науковець Л.П. Коші, який виявив у районі молу п'ятнадцять великих античних амфор, що дозволило датувати споруду античним часом. Це стало першим серйозним спланованим підводним археологічним дослідженням у Північному Причорномор'ї.

Взагалі, з початку XX ст. підводна археологія робить великий крок вперед.

Починається епоха підводних археологічних експедицій. На допомогу археологам приходять професійні водолази, які у важких скафандрах можуть занурюватися на значні глибини, а тому - досліджувати принципово нові об'єкти - затонулі кораблі. Першою з таких експедицій було дослідження корабля біля грецького міста Антікифери, що лежав на глибині 40-50 метрів. Серед знахідок були шедеври античного мистецтва V ст. до н. е., зокрема бронзові статуя юнака та голова чоловіка - портрет філософа. На жаль, ця та багато наступних експедицій, що принесли величезну кількість не менш коштовних артефактів до різних музеїв світу, ставили за мету лише збір цінних знахідок, а не повномасштабне вивчення затонулого корабля як закритого археологічного комплексу. Справжні археологічні спостереження в умовах великих глибин та з використанням важкого спорядження були ще неможливі.

З середини 20-х років XX ст. значно вдосконалюється методика проведення підводних археологічних розвідок. З'являються оглядові ящики, які встановлювалися на днищах дослідницьких човнів і дозволяли бачити крізь товщу води, водонепроникні бокси для підводної фотозйомки, що витримували тиск води на досить значній глибині, починає використовуватися аерофотозйомка водної поверхні. Розвивається і методика підводних досліджень у закритих водоймах. Оригінальні роботи були проведені в Італії на озері Немі у 1927-1932 рр., коли з водойми помпами відкачали всю воду, залишивши на дні два кораблі часів імператора Калігули. Вони стали першими кораблями, вивченими археологами повністю.

Одним із поштовхів до розвитку вітчизняної підводної археології на початку двадцятого століття стала активна цікавість шукачів скарбів до затонулого під час Кримської війни під Балаклавою англійського пароплава "Принц" з його легендарним вантажем у 500 тисяч золотих соверенів. Для того, щоб знайти і підняти "Принц", у 1923 р. було створено Експедицію підводних робіт особливого призначення (ЕПРОП). І, хоча "Принц" разом з легендарним вантажем так і не був знайдений, ЕПРОП успішно діяла протягом майже усього XX ст. та стала у пригоді та сприяла розвитку водолазної справи, і безпосередньо підводної археології.

З 1928 р. під керівництвом директора Херсонеського музею К.Е. Гриневича почалися пошуки ймовірно затопленого "старого" Херсонесу, який ще за часів Страбона був зруйнований та загублений нащадками. У 1930-31 рр. водолази ЕПРОП обстежили акваторію на захід від мису Херсонес та знайшли під водою дещо, що дуже нагадувало руїни стародавнього міста - залишки стін, круглих веж, будинків. Про ці роботи було знято перший фільм в історії підводної археології та складено план затонулого міста. На жаль, насправді "місто" виявилося лише грою уяви дослідників та учасників експедиції і природними особливостями поверхні дна в районі занурень. Однак, технічне виконання підводних археологічних робіт виявилося на висоті.

У 1937-1938 рр. професор P.A. Орбелі виявив затоплені портові квартали Херсонеса в Карантинній бухті. Саме тут він один із перших спробував провести підводне розчищення пам'ятників за допомогою спеціальних засобів, що засмоктують і розмивають грунт. Після цього Орбелі, який очолював того часу ЕПРОП, провів ще одне видатне для свого часу дослідження: підняв з дна Південного Бугу неподалік від села Сабатинівка стародавній човен-однодеревку. Цей визначний радянський науковець, якого вважають засновником вітчизняної гідроархеології, приділяв також велику увагу теоретичним розробкам методів підводної археології, зокрема і методиці збереження археологічних експонатів, що були підняті з дна водного басейну.

Але все це був лише початок підводної археології як науки.

Під час Другої світової війни Жак-Ів Кусто та Еміль Ганьян винайшли те, що зробило справжню революцію в підводній археології трохи пізніше. Цим винаходом став акваланг - автономний апарат для дихання людини під водою. Тільки за його допомогою археологу вперше вдалося спуститися на дно і на власні очі побачити та вивчити матеріали, які досі він отримував лише на поверхні, вирваними з контексту. Тільки легке водолазне спорядження дозволило вільно зависати над об'єктом дослідження, фотографувати, не піднімаючи мулу та насолоджуватися дивовижною мобільністю та величезною кількістю можливостей, які надавав такий винахід.

Оновлення технічних прийомів підводних робіт значно сприяло пожвавленню археологічних досліджень.50-ті - початок 60-х років були ознаменовані виявленням великої кількості стародавніх і середньовічних кораблів, затонулих у різних частинах Середземного моря. Особливе місце серед підводних робіт цього періоду займають археологічні розкопки Ж. - 1. Кусто та Фредеріка Дюма біля острова Гран-Конглує, розташованого за 10 миль від Марселя. Дослідження виявили в цьому місці одне з найбільших суден серед усіх раніше знайдених у водах Середземного моря.

Класичними прикладами проведення підводних розкопок у той час стали роботи біля берегів Туреччини і Кіпру. Неподалік від мису Гелідонія поблизу північно-західного узбережжя Туреччини було повністю розкопане під водою судно, яке затонуло близько 1200 р. до н. е. Тривалий час цей об'єкт вважався найдавнішим судном, дослідженим підводними археологами. Але в 1982 р. поблизу Каса, також у турецьких водах, виявили корабель, побудований у XIV ст. до н. е. Обстеження цього судна групою фахівців під керівництвом Джорджа Басса дозволило розширити межі наших знань у галузі історії кораблебудування аж до часів епохи бронзи.

Вітчизняні підводні дослідження 50-60-х рр. XX ст. відрізнялися від закордонних не стільки своєю технікою і методикою, скільки об'єктом: перевага надавалася вивченню затоплених античних міст. У 1961 р. були проведені дослідження на Дніпро-Бузькому лимані, біля берегів античного міста Ольвії; у 1962 р. провадилися дослідження підводних частин стародавньої Тіри - середньовічного Білгорода Дністровського. Внаслідок роботи підводних археологів у Херсонесі, встановлені місця кількох можливих корабельних аварій в Карантинній бухті, відкриті місця стародавніх стоянок морських суден. Проте, окрім затоплених частин відомих стародавніх міст, досліджувалися також і корабельні аварії. Визначною подією у вітчизняній підводній археології стала знахідка та подальше вивчення залишків морського торгового судна IV - IIІ ст. до н. е. в Північно-Західному Криму поблизу входу в озеро Донуз...