Особливості формування державної системи Візантії у IV–VI ст.

Еволюція імператорської влади в Візантії та її особливості, статус імператора, обов’язки перед народом, божественність походження, порядок престолонаслідування. Двір і центральне управління імперією. Адміністративний устрій Ранньовізантійської імперїї.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Історичний факультет

Кафедра історії середніх віків та візантиністики

Особливості формування державної системи Візантії у IV - VI ст.

Курсова робота

студента групи ІСТ-35

Пасічняка Андрія

Науковий керівник:

доц. Лильо Ігор Миколайович

Львів - 2013



Зміст

Вступ

Розділ І. Еволюція імператорської влади в Візантії та її особливості

Розділ ІІ. Двір і центральне управління імперією

Розділ ІІІ. Адміністративний устрій Ранньовізантійської імперїї

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Період IV - VI століття для новоствореної Візантійської імперії мав надзвичайно велике значення. В цей час в імперії проходив процес становлення всіх інститутів влади. Візантійська імперія по праву вважається правонаступницею Римської імперії та римської культури. Тому багато чого в системі влади, адміністративному устрої, самому принципі імператорської влади залишилось ще з часів принципату в Римській імперії. Та з іншої сторони з утвердженням домінату з приходом до влади імператора Діоклетіана в ІІІ ст. багато було запозичено зі Сходу, зі східних монархічних держав. Як наслідок у Візантії встановилася державний устрій, який поєднував у собі ці два державотворчі начала.

Вивчення цього періоду формування державного ладу Східної Римської імперії дозволить краще зрозуміти подальшу політичну історію Візантійської імперії та природу імператорської влади василевса, головні принципи якої успадкували інші монархії вмайбутньому (зокрема Російська імперія, яка проголосила себе наступницею Візантійської імперії а Москву - “третім Римом”).

Об'єктом даного дослідження є розгляд особливостей державної влади та адміністративно - територіального устрою Візантійської імперії в IV - VI ст. (до початку правління Юстиніана).

Предметом виступає формування державної системи Візантії в IV - VI ст., аналіз імператорської влади, влади імператорського двору та сенату, а також адміністративно - територіальне управління державою.

Мета роботи - прослідкувати еволюцію та охарактеризувати:

1) імператорську владу в ранній Візантії, її джерела, статус імператора, обов'язки перед народом, божественність її походження, а також порядок престолонаслідування; 2) владу імператорського двору (найближчого оточення імператора);

3) владу сенату, вплив його на імператора;

4) адміністративний устрій Візанті.

Хронологічні межі охоплюють розгляд державної влади починаючи з IV (виникнення Візантійської імперії ) - до поч.VI ст. (кінець правління останнього представника династії Львів Анастасія І в 518 р.).

Основна література, яка використана в даній роботі є монографія російського історика Вальденберга Володимира Евграфовича (1871-1940) “Государственное устройство Византии до конца VII века. Вальденберг В.Е. Государственное устройство Византии до конца VII века. С-Пб: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2008г. 224 с.” Також загальні праці А. Гійу Гийу А. Византийская цивилизация. Екатеринбург: У - Фактория, 2005. - 576 с., Ж.-К. Шейне Шейнэ Ж.- К. История Византии. - М. : АСТ; Астрель, 2006. - 160 с., А. Васильєва Васильев А. А. История Византийской империи: Т. 1. - (2- е изд. испр. - СПб.: Алетейя, 2000)., Ю. Кулаковського Кулаковский Ю. История Византии. - Т.1, Киев, 1913 (3- изд испр. и доп. - СПб.: Алетейя, 2003. Т. 1 493 с. , та інші.

Також було використано джерела, а саме Римська історія Амміана Марцеліна Амиан Марцеллин, История, вып. 1--3, пер. и предисл. Ю. А. Кулаковского, Киев, 1906--1908 (2-е издание -- СПб, “Алетейя”, 1996)., Кодекс Феодосія Кодекс Феодосия и Новеллы императоров Валентиниана III, Майориана и Либия Севера о колонах, сельских рабах и вольноотпущенниках (пер. перевод А. Коптева) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ancientrome.ru/ius/source/theodosius/codex-f.htm вільний. - Загл. з екрану. та Кодекс Юстиніана. Кодекс Юстиниана. (Фрагменты) Пер.:Успенский Ф. И., Пигулевская Н.В.М.: Директ-Медиа, 2008. - 12 с.

Представлена робота складається із трьох розділів: перший присвячений еволюції імператорської влади з часів панування Римської імперії, а саме з часу Октавіана Августа (принципат) та домінату Діоклетіана а також особливості функціонування імператора; другий - функціонуванню імператорського двору та сенату; третій присвячений адміністаривоному устрою Візантійській імперії.

імператорська влада візантія устрій



Розділ І. Еволюція імператорської влади в Візантії та її особливості

Візантійська імперія бере свій початок з Римської імперії і виступає правонаступницею всіх її правових, управлінських, військових та інших традицій. Не винятком є і форма імператорської влади.

Прядок призначення, функції імператора та сенату в Римській імперії регламентувався законодавством. Воно було покладено свою чергу в основу першого зводу власне візантійського права - Кодексу Феодосія Кодекс Феодосия и Новеллы императоров Валентиниана III, Майориана и Либия Севера о колонах, сельских рабах и вольноотпущенниках (пер. перевод А. Коптева) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ancientrome.ru/ius/source/theodosius/codex-f.htm вільний. - Загл. з екрану., а пізніше до зводу законів від Юстиніана під назвою “Кодекс Юстиніана”. Звідси і простежується зв'язок правонаступництва всіх привілеїв імператора. Тому не лишнім буде розглянути питання якою ж була форма правління в Римській імперії, починаючи від наступника Юлія Цезаря Октавіана Августа.

Імператор в державному житті Рима був виразником і символом єдинства імперії. В республіці цей старий почесний титул отримав з часом новий сенс. В часи Октавіана Августа встановилася форма правління у вигляді принципату. Так, в 27 р. до н. е. коли Октавіан удавано забажав відмовитися від необмеженої влади, сенат догідливо «наказав» йому залишитися володарем і дарував на все життя титул Августа. В теорії Октавіан Август був одним із членів сенату і вважався першим серед рівних в сенаті. Август і його наступники, будучи принцептом сенату, одночасно зосереджували у своїх руках вищу цивільну (довічний народний трибун) і військову владу. Формально продовжував існувати республіканський устрій: сенат, коміції (народні збори), магістратури (крім цензорів). Але ці інститути втратили колишнє політичне значення, так як вибори до них та їх діяльність регулювалися принцептом.

Реальна влада була зосереджена в руках імператора, близьких до нього людей, а також його особистої канцелярії, штат якої невпинно зростав, а сфера діяльності розширювалася. Однак слід зазаначити, що Форма правління, що встановилася в Римі в 27 р. до Р. Х., тобто з часу отримання Октавіаном від сенату імені Августа, не може бути прирівняна до абсолютної монархії, адже цим терміном позначається держава тоді, коли монарх є єдиним безпосереднім органом державної влади. Октавіан Август здійснював управління імперією разом із сенатом за дорученнням народу. Вальденберг В.Е. Государственное устройство Византии до конца VII века. С-Пб: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2008.- С. 31 - 32

Однак з часом державно - правова структура Римської імперії змінюється і на перший план поступово постає імператор. Сенат потрохи позбавляється своєї реальної влади і частково права вибирати імператора. На зміну принципату настає домінат. У період домінату сенат перетворюється на орган з декоративними функціями. Основним титулом глави держави замість «принцепс» (перший громадянин) і «імператор» (спочатку почесний титул воєначальників) стає «авґуст» («священний») і «домінус» («пан», малося на увазі, що всі інші є його рабами). Засновником системи домінату звичайно вважається імператор Діоклетіан. Він встановив при своєму дворі звичаї, запозичені зі Сходу. Основним центром влади став бюрократичний апарат, орієнтований на особистість -- Домінус. Імператор приймав закони імперії, призначав чиновників усіх рівнів та багатьох офіцерів армії, аж до прийняття християнства імперією, носив титул голови колегії понтифіків. Щодо зовнішніх атрибутів імператорської влади, то на імператорі з'являється багато прикрашений вінець і пишний одяг; вводиться складний придворний церемоніал. Все це зовнішнім чином вказує на значні зміни в ладі Римської імперії.

На час виділення східної частини імперії в окрему Візантійську державу можна з упевненістю говорити вже про монархію і утвердження тут одноосібної влади імператора. Ввесь політичний лад Візантії в IV-V ст. являв собою подальший розвиток режиму домінату. Від часів республіки в ній збереглися до кінця VII століття тільки деякі пережитки. Сюди відносяться , наприклад, прийняття на себе імператором звання консула , святкування дня його прийняття і т. д.

Візантійська імперія утворилася з республіки і це не могло не позначитись на її характері. Тому це , насамперед, - монархія демократична , яка вбачає свою основу у волі народу. І ця демократичність влади правителя за давніми звичаями гарантується звичаєвим правом. Зокрема це положення було висвітлено в Институціях юриста ІІІ століття Ульпіана: “по царському закону , який від влади його (тобто імператора ) виходить , народ йому і на нього всі свої повноваження і влади переніс ( букв. cклав)”.Тобто фактично з цих слів випл...