Налагодження енергопостачання на окупованій території України під час Другої світової війни

Евакуація та знищення економічних об’єктів радянськими частинами на початку війни. Просування німецьких військ вглиб території України. Відновлення функціонування промисловості на захопленій території. Відновлення роботи гідроелектростанції Запоріжжя.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Налагодження енергопостачання на окупованій території України під час Другої світової війни

Науменко В. М.

22 червня 1941 року війська Третього Рейху напали на Радянський Союз. Через кілька тижнів та місяців Вермахтом було захоплено величезні простори Радянського Союзу, в тому числі всю територію України, яка представляла собою дуже важливу економічну базу для Німеччини.

Історіографія проблематики Другої світової війни охоплює найрізноманітніші аспекти війни, зокрема і нацистську окупаційну політику в захоплених країнах. Діяльність же окупаційних органів влади в окремих галузях економіки, зокрема енергопостачання, залишається малодослідженою темою як в радянській та сучасній українській, так і в зарубіжній історіографії. Радянські історики у своїх працях акцентували увагу на пограбуванні та руйнації окупантами економічного потенціалу захоплених територій СРСР, висвітлювали героїчну боротьбу населення проти усіх економічних заходів «нової влади» та уникали таких питань, як відновлення німцями функціонування окремих галузей господарства [1]. У вітчизняних українських дослідженнях, які торкаються економічної політики Третього Рейху в захопленій Україні, основна увага приділяється експлуатації під час окупації галузей сільського господарства, галузі важкої промисловості в працях вітчизняних істориків зведені до невдалих намагань нацистської окупаційної влади відновлення роботи деяких особливо важливих для ведення війни ланок господарства та вивозу сировини та іншої продукції з території країни [2]. Тому авторкою поставлено завдання детально розглянути діяльність німецьких економічних органів влади на території окупованої України в сфері налагодження енергопостачання.

Евакуація та знищення економічних об'єктів радянськими частинами на початку війни зруйнували передвоєнні плани нацистів ефективної експлуатації господарських потужностей окупованих областей Сходу. Окупаційні економічні органи влади отримали на захопленій території України у великій кількості спустошені та зруйновані господарські об'єкти. За таких умов керівництво Економічного Штабу Ост, головного органу влади, який відповідав за економічну експлуатацію завойованих земель Радянського Союзу, спочатку не бачило можливостей для відновлення нормального функціонування господарства [3]. Щоб можливо було розгорнути економічну діяльність на окупованих землях, необхідно було в першу чергу налагодити нормальне електропостачання, без чого неможливо було забезпечити нормальне функціонування жодної із галузей промисловості, в першу чергу нафтової, рудної, вугільної та лісової. Тільки при цих умовах Економічний Штаб Ост мав би можливість забезпечити безперебійне постачання Вермахту усім необхідним та збільшити сировинну базу воєнної економіки Третього Рейху.

У роки довоєнних п'ятирічок Радянського Союзу в Україні була створена потужна енергетична база. В республіці були збудовані і введені в експлуатацію найбільша на той час в Європі Дніпровська гідроелектростанція в Запоріжжі, а також ряд районних електричних станцій - Штерівська, Північно-Донецька, Київська, Чугуївська, Криворізька, Дніпродзержинська, Харківська Червонозаводська та інші. Також були споруджені електростанції при деяких металургійних та машинобудівних підприємствах. Енергетичні системи Донбасу та Придніпров'я були з'єднанні лінією високовольтних передач в єдину Південну енергосистему. Були створені також Харківська, Одеська і Київська енергетичні системи, які об'єднували ряд великих електростанцій [4,137;5,92]. Перед відступом радянських військ майже всі електростанції були зруйновані або сильно пошкоджені, високовольтні енергосистеми були знищені [6,69-70].

Від роботи електростанцій на захопленій території залежало усе відновлення функціонування промисловості. Налагодження електропостачання стало завданням створеної 4 червня 1941 року групи «Енергетична економіка» на чолі із доктором Келлером при Економічному Штабі Ост. З листопада 1942 року для прискорення відновлення постачання струму було залучено спеціально створене товариство Ост «Енергозабезпечення в Україні» [7;8]. Із переходом частини лівобережних областей до рейх- скомісаріату «Україна», подальші роботи по забезпеченню експлуатації електростанцій, через їх важливу функцію для роботи у важливих для постачання Вермахту галузях промисловості, були передані воєнній інспекції «Україна» та підпорядкованим їй воєнним командам [9].

Економічна розвідка українських електростанцій відбувалась паралельно із просуванням німецьких військ вглиб території України. Вже у серпні 1941 року німецька економічна розвідка звітувала, що на лівому березі Дніпра майже всі електростанції виведені із ладу, високовольтні лінії, електропроводка вздовж Дніпра та розподільники були пошкоджені в результаті воєнних дій та демонтажу важливого обладнання перед відступом радянською стороною. Головна ставка по забезпеченню економіки на окупованій території електричним струмом робилась Економічним Штабом Ост на запорізьку електростанцію. Проте економічні інспектори вже у серпні 1941 року зрозуміли, що головну електростанцію Запоріжжя вони не зможуть отримати у задовільному стані. У звітах відзначалось, що втрата цієї станції значно ускладнювала відновлення важливих для німецької воєнної економіки промислового видобутку та виробництва. Проте при відступі радянські війська не встигли провести подальших руйнувань на запорізькій електростанції. За виключенням підриву середньої частини греблі, інші цеха мали досить незначні ушкодження. Із станції були демонтовані 4 турбіни та генератори, а також зруйнована невелика частина високовольтної лінії. Судноплавні шлюзи на лівому березі Дніпра залишились непошкодженими. Таким чином, відновлення електростанції Запоріжжя задавалось можливим, хоча і вимагало чималих зусиль. Довгий час станція знаходилась під щільним артилерійським обстрілом, тому економічною інспекцією «Зюд» були узгоджені з військовим головнокомандуванням проведення необхідних заходів по охороні та обслуговуванню електростанції [10;11].

Усі електростанції Києва окупаційна влада отримала ґрунтовно зруйнованими. На диво залишились не пошкодженими 5 водопровідних станцій Києва. Так як після вступу німецьких військ до Києва майже все місто було охоплено великою пожежею через підрив міни, терміново треба було забезпечити струмом водопровідні станції для робот по гасінню. Із різних частин за дуже короткий час німцям вдалося зібрати одну турбіну та в останній момент подати воду для гасіння пожежі [10]. Із трьох великих електростанцій на Дніпровській дузі знайшли майже непошкодженою тільки одну в Кривому Розі. Вона відразу ж почала працювати з двома машинами, кожна з яких могла виробляти по 10 000 кіловат, третя була демонтована [10;12]. У досить задовільному стані знаходилась електростанція Миколаєва - із 4-х турбоагрегатів по 3 000 кіловат два змогли швидко відновити ще у вересні 1941 року, що дало змогу за досить короткий термін забезпечити місто необхідним струмом. Електростанція у Черкасах була повністю зруйнована через підрив радянськими військами. На паровій електростанції заводу «Крібут» біля Кривого Рогу майже усе обладнання було демонтовано та вивезено, тому її робота була неможливою. Із 4-х електростанцій Харкова 3 було ґрунтовно зруйновано, їх відновлення у короткий час було неможливе, а четверту можна було швидко відремонтувати [7;10]. Велику електростанцію у Сталіно німці отримали повністю зруйнованою, тільки у Макіївці на заводі «Кіров» могли почати виробництво 2 машини кожна по 2 000 кВ [13].

Відразу ж після захоплення українських земель розпочалися роботи по відновленню функціонування електростанцій. В першу чергу налагоджувалась високовольтна мережа для подачі струму для ремонтних робот. Терміново проводили відновлення пошкодженої вольтової лінії Кривій Ріг-Нікополь для забезпечення роботи шахт марганцевої руди [10;13].

До кінця 1941 року німецькими економічними органами влади була проведена велика робота по відновленню електропостачання в окупованих територіях. Головну проблему в цьому секторі складали недостатня кількість біля електростанцій запасів вугілля та труднощі із їх підвезенням. Так, вже у вересні 1941 року розпочала роботу електростанція «Крес» із виробництвом 8 000 кіловат електроенергії щоденно. У Дніпропетровську запустили генератор постійного струму в 100 кіловат. Це місто обслуговувалось до кінця 1941 року електроенергією виключно з електростанції «Петровськ», виробництво якої зросло з 3 000 до 5 000 кВ щоденно. Зрештою у Дніпропетровську змогли збільшити виробництво електроенергії так, що у місті був відновлений рух трамваїв. Проте електрична мережа міста стала дуже перевантаженою, тому з 1 грудня рух трамваїв припинився [7;14]. Електростанція у Дніпродзержинську с початку листопада почала роботу з виробництвом 14 000 кВ. Проводились приготування до введення в експлуатацію 3 000 кВ турбіни заводу «Карл Лібкхнет» у

Нижньодніпровську та відновлення виробництва пошкодженої електропроводки вздовж Дніпра. Після підготування з'єднувальної лінії високої напруги між цими електростанціями через Дніпро, приступили до відновлення лінії великого кругу - Каменське, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Нікополь, Крес [10;14]. Спочатку була введена в експлуатацію ділянка Нікополь-Запоріжжя від великої кільцевої мережі, потім були виготовлені зовнішні електропроводки та розподільні прилади для отримання електроенергії у Запоріжжі з Кривого Рогу для забезпечення струмом будівництва запорізької греблі, яке проводила організація Тодт. На електростанції Маріуполя працювала машина у 8 000 кВ, металургійний завод «Азовсталь» забезпечувався 20 000 кВ, металургійний завод «Ільїч» - 6 300 кВ [7]. В листопаді 1941 року розпочали роботи по відновленню лінії високої напруги із Маріуполя в Донецький...