Культура Галицько-Волинської держави в ХІІІ-ХІV ст.

Виникнення Галицько-Волинської держави, етапи розвитку. Зовнішні і внутрішні зв’язки Галицько-Волинської держави. Вплив християнства на культуру Галицько-Волинської держави. Розвиток освіти і писемності, поширення наукових знань. Архітектура та малярство.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Історичний факультет

Кафедра археології, давньої та середньовічної історії України

Курсова робота на тему:

«Культура Галицько-Волинської держави в ХІІІ - ХІV ст.»

Виконала

Студентка 22 групи

Демидюк М.

Керівник

Шабала Я.М

Луцьк 2013



ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ І. Історичні умови формування і розвитку культури Галицько-Волинської держави

1.1 Виникнення Галицько-Волинської держави. Основні етапи розвитку

1.2 Зовнішні і внутрішні зв'язки Галицько-Волинської держави

Розділ ІІ. Культура Галицько-Волинської Русі ХІІІ - ХІV ст

2.1 Вплив християнства на культуру Галицько-Волинської держави

2.2 Розвиток освіти і писемності, поширення наукових знань

2.3 Архітектура та малярство

2.4 Роль Галицько-Волинської Русі у збереженні та розвитку Української культури

СПИСКИ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Актуальність цієї теми для нашого сьогодення базується на необхідності обізнаності кожного свідомого громадянина держави Україна в її давній історії, джерелах і витоках тих, чи інших суспільно-політичних процесів, що відбувалися на території нашої Батьківщини протягом минулого тисячоліття і державно-правових відносин, що їх супроводжували.

В наш час, коли події минулого виходять на арену сучасності є необхідним і своєчасним момент проаналізувати історико-культурні події Галицько-Волинської держави, яка мала подальший вплив на історію розвитку нашої країни.

В 1199 р. на політичній карті тогочасної Європи, з'явилася держава, яку пізніші історики назвали Галицько-Волинською. Про назву держави між істориками до сьогодення точаться суперечки. Оскільки в історії утворення Галицько-Волинського князівства провідну роль відводять Волинській, точніше Володимирській, землі, яка у пізніших джерелах фігурує під назвою Володимирія. Тому деякі історики схильні називати Волинсько-Галицьке князівство.

Враховуючи подальший історичний розвиток можна було б говорити і про Володимирсько-Галицько-Холмську державу, оскільки наймогутніший і найвідоміший її володар, князь і король Данило Романович своєю столицею обрав Холм. Втім не варто сперечатися про назву. І Волинь, і Галицька земля, і Холмщина зробили свій внесок у розбудові держави, здобутки якої були результатом спільних зусиль всіх її регіонів.

Об'єктом мого дослідження є Давня Русь в період феодальної роздробленості на початковому етапі раннього феодалізму, предметом дослідження є Галицько-Волинське князівство, як прямий нащадок політичних, правових і культурних традицій Київської Русі - держава, що на 90% співпадала по території з нашою теперішньою Україною.

Предмет і завдання курсової роботи полягають у тому, щоб прослідкувати розвиток культурних процесів в Галицько-Волинській державі, прослідкувати як вони впливали на об'єднавчі тенденції, визначити внесок Галицько-Волинської держави як правонаступниці Київської Русі.

Для розкриття теми мною була використана література як українських, авторів.

Метою моєї курсової роботи є поглиблене вивчення історії культури Галицько-Волинської держави в аспекті формування державності.

Практична значимість роботи. Результати дослідження можуть використовуватися при викладанні історії України в школі, у пошуковій краєзнавчій роботі, музейній практиці.

Хронологічні рамки даної роботи охоплюють період з ХІІІ -ХІV століття.

Структура курсової роботи визначена метою і завданням дослідження. Курсова робота має у своєму складі два розділи (до складу першого розділу входить два підрозділи, до другого чотири), висновків та додатків. Список використаних джерел і літератури становить 25 найменувань.



Розділ І. Історичні умови формування і розвитку культури Галицько-Волинської держави

«Волинько-Галицьке князівство -

То наша слава, дія й чин...

Одвічне наше прадідівство,

Держави вільної зачин...

Петро Гоць»

Смерть Мстислава в 1132 р. позначила кінець історичної доби, в якій Київ відіграв роль основного центру руських земель, і поклала початок періодові політичної роздробленості, розпаду Київської Русі на окремі князівства та землі. Зокрема, на землях України сформувалися князівства Чернігівське, Переяславське, Волинське, Галицьке. У першій половині XII ст. відокремлюються Новгородська земля, а трохи пізніше Суздальська та Ростовська. Спочатку їх було 12, а згодом - сотні.

Поглиблення соціально-економічних і культурних процесів, торговельних та інших зв'язків зумовило формування, починаючи з XIII ст., на основі цих земель і князівств територій української, російської та білоруської народностей. Так, на теренах Київської, Чернігово-Сіверської, Переяславської, Волинської, Галицької, Подільської земель, а також Буковини та Закарпаття утворюється українська народність [38, с. 132].

Проте Київська Русь у середині XII ст. зовсім не розпалася, як це вважала значна частина істориків минулого. Роздробленість, що охопила в цей час Русь, дістала назву феодальної, оскільки була зумовлена еволюцією феодалізму. Феодальна роздробленість - закономірний етап у розвитку середньовічного суспільства. її пережили також імперії Європи, у тому числі й держава Карла Великого.

До роздробленості Київської Русі призвели подальша феодалізація давньоруського суспільства, соціально-економічний розвиток окремих регіонів. Збагатившись за рахунок землеволодінь, боярство стало значною політичною силою, зацікавленою насамперед у процвітанні та примноженні своїх багатств і зовсім байдужою до держави. Місцеві князі, спираючись на боярство, що їх оточувало, почали дбати про збагачення своїх князівств коштом сусідів.

Попри все феодальна роздробленість була закономірним, до того ж прогресивним поступом в історичному розвитку Київської Русі. Та русичі зуміли вистояти й відродити життя. Після розпаду Київської Русі естафета державності перейшла до Галицько-Волинського князівства, яке продовжило традиції Київської Русі й стало її завершальним етапом [19, с. 88].

1.1 Галицько-волинська держава. Основні етапи розвитку

галицький волинський держава освіта

В південно-західній частині Русі, де в 1199 р. з'явилося нове державне об'єднання - Галицько-волинське князівство (див. дод. №1) відбувається піднесення. Цьому сприяли такі чинники:

- вдале географічне положення;

- необхідність спільної боротьби двох князівств проти агресії з боку Польщі та Угорщини;

- енергійна об'єднавча політика князів Романа Мстиславовича (1199-1205 рр.) та Данила Галицького (1238-1264 рр.);

- існування та території багатих родовищ солі, що сприяло економічному розвитку.

Основні етапи державного розвитку:

І етап. (1199-1205 рр.) - утворення та становлення Галицько-Волинської держави. Князь Роман у 1199 р. придушує опір бояр і об'єднує Галицьке та Волинське князівство, веде активну зовнішню політику. Переможні походи проти Литви та Польщі підняли його авторитет та посилили вплив на Русі. В 1201 р. Роман оволодіває Києвом. Роман стає помітною фігурою на європейській історичній сцені, проте йому не вдалось об'єднати Русь. У 1205 р. він трагічно загинув [15, с. 145].

ІІ етап (1205-1238 рр.) - Тимчасовий розпад. Боротьба за галицький стіл. Характерними рисами державного життя цього періоду були:

- свавілля бояр;

- безперервне втручання Угорщини та Польщі у внутрішні справи держави;

- зростаюча монгольська загроза;

- енергійна боротьба Данила Галицького за відновлення державної єдності, яка успішно закінчилась у 1238 році.

ІІІ етап (1238-1264рр.) - об'єднання та піднесення, активна боротьба з золотоординським ігом.

Данило Галицький відвойовує втрачені позиції, розгромлює тевтонських лицарів Добжинського ордену, поширює свій вплив на Київ, зводить низку міст-замків, одержує в 1245 р. перемогу в битві під галицьким містом Ярославом над військами Ростислава і відновлює єдність Галицько-волинського князівства знов, підтримує контакти з папою римським Інокентієм ІV, приймає від нього королівську корону і в 1253 році стає першим українським королем. Данило Галицький активно проводив західну політику, підтримував західні культурні впливи, запроваджує європейське самоврядування в містах [12, с. 98].

ІV етап (1264-1323рр.) - характеризується стабільністю та піднесенням. Галицько-волинське князівство проводить незалежну політику на міжнародній арені. Воно досягло успіхів у боротьбі з Золотою Ордою, підтримувало міцні зв'язки з німецьким орденом та Литвою і таким чином відстоювало свою незалежність від агресивних зазіхань Польщі та Угорщини, контактує з Австрією, Німеччиною, Польщею, Угорщиною, Римом.

Його дипломатичні відносини свідчать про широке міжнародне визнання Галицько-Волинської держави. Значним досягнення Юрія І Львовича, он...