Становлення конфуціанства, його основні засади. Життєвий шлях Конфуція, аналіз його релігійно-філософського та етико-морального вчення. Еволюція конфуціанської думки у IV-I ст. до н.е. Дискусія ранніх конфуціанців щодо проблеми людської природи.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Становлення конфуціанства, його основні засади
• 1.1 Життєвий шлях Конфуція
• 1.2 Релігійно-філософське та етико-моральне вчення Конфуція
• Розділ 2. Еволюція конфуціанської думки у iv - i ст. до н.е.
• 2.1 Мен - цзи
• 2.2 Сюнь - цзи
• 2.3 Дискусія ранніх конфуціанців щодо проблеми людської природи
• 2.4 Конфуціанство та легізм. Ханьське конфуціанство. Дун Чжуншу
• Висновки
• Список використаних джерел та літератури

Вступ

Актуальність теми дослідження

Китайська специфіка багато в чому повчальна, проте мало пізнана європейцями. В історії світової цивілізації ім'я Конфуція (551 - 479 рр. до н. е.) стоїть поряд з іменами Ісуса Христа, Будди, Магомета. Його вчення мало великий вплив на формування національного характеру китайського народу.

Конфуцій жив у часи, коли йшов процес формування централізованої китайської держави. У часи жорстокої внутрішньої боротьби за владу нищилися стародавні устої життя, порушувалися моральні норми. Це створило грунт для ідеалізації старих часів та порядків. Виступивши з критикою сучасності (період Східного Чжоу VIII-III ст. до н. е., підперіоди Ле Го "Багато царств" або Чуньцю "Весна й осінь" VIII-V ст. до н. е. та Чжань Го "Воюючі царства" V-III ст. до н. е.), протиставивши їй минулі часи (період Шан - Інь XVIII-XII ст. до н. е. та період Західного Чжоу XII-VIII ст. до н. е.), Конфуцій створив своє оригінальне вчення, в якому головна роль відводилася ідеалу досконалої людини та соціального порядку. Слово Конфуція відриває епоху розквіту філософських шкіл, коли розтерзаний міжусобними війнами Китай зажадав мудрості. У IV-III ст. до н. е. його вчення розвинули послідовники Мен - Цзи та Сюнь - Цзи.

Починаючи з II-I ст. до н. е., коли конфуціанство стає у Китаї загальновизнаною релігією, особа Конфуція була поступово обожнена, йому починають поклонятися та приносити жертви. У II ст. до н. е. збудовано перший храм на честь Конфуція на його батьківщині.

Так вчення Конфуція, яке первісно призначалося для вузького кола осіб, для навчання людей, котрі йшли працювати на державну службу, поступово стало головною смислотворчою концепцією мислення освічених китайців. Вплив конфуціанського вчення простежується в Китаї, країнах Далекого Сходу та Південно-Східної Азії, де проживає майже третина населення людства, до наших днів.

Стан дослідження проблеми

Релігійно-філософські системи Стародавнього Китаю традиційно привертають увагу багатьох дослідників. Оригінальна самобутня школа вивчення конфуціанства розвинулася в СРСР та потім у Росії. З радянських та російських дослідників життєвого та творчого шляху Конфуція та його учнів відзначимо В.В. Малявіна, Л.С. Переломова, А.Е. Лукьянова, М.Л. Тітаренка, П.С. Попова, І.І. Семененка. На особливу увагу заслуговують фундаментальні праці відомого китаїста Л.С. Васільєва " Культи, релігії, традиції в Китаї " та

"Проблеми генези китайської думки (Формування основ світогляду і менталітету)". Серед західних китаїстів відзначимо С.П. Фіцджеральда, М. Гране, Грея Д.Г. та Д. і Е. Бертронг.

Джерельну основу дослідження склали основна праця Конфуція (" Лунь юй " " Бесіди та судження ") та роботи його послідовників Мен - Цзи та Сюнь - Цзи як повні тексти так і уривки текстів першоджерел, вміщені у хрестоматіях з історії Стародавнього Сходу 1953 р. та 1980 р.

Об'єкт дослідження: конфуціанство як складний історичний та етично-релігійний феномен, дослідження якого включає в себе вивчення передумов появи, особливостей становлення й розвитку, організаційного та ідеологічного оформлення, взаємовідносин з державною владою та китайським суспільством та впливу на подальший історичний процес.

Предмет дослідження: історичний розвиток релігійно-філософської системи конфуціанства.

Мета роботи: дослідити вплив конфуціанства на суспільний розвиток Стародавнього Китаю та його релігійне життя. Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

· проаналізувати життєвий та творчий шлях Конфуція;

· охарактеризувати особливості етико-морального та релігійно - філософського вчення конфуціанства;

· розглянути еволюцію ранньоконфуціанського вчення Мен - Цзи та Сюнь - Цзи;

· проаналізувати взаємовідносини державної влади в Китаї періодів Цінь та Хань з конфуціанством;

· з'ясувати особливості ханьського конфуціанства, охарактеризувати вчення Дун Чжуншу;

· визначити ступінь впливу конфуціанства на суспільний розвиток Стародавнього Китаю.

Під час виконання дослідження нами використано наукові методи і способи вирішення поставлених завдань: аналіз теоретичного матеріалу наукових праць, синтез та узагальнення здобутих наукових фактів, індукція, історіографічний метод.

Хронологічні рамки дослідження: VI - І ст. до н. е., тобто - від часу виникнення конфуціанства (життя та діяльність Конфуція), періоду так званого раннього конфуціанства (Мен-цзи та Сюнь-цзи) та ханьського конфуціанства (Дун Чжуншу).

Апробація дослідження:

· звітна наукова конференція викладацько-студентського складу РДГУ

(21 - 22 лютого 2012 р.), тема доповіді: " Конфуціанство в історії Стародавнього Китаю", секція " Цивілізаційний процес людства", науковий керівник секції - к. і. н., ст. викладач Шмид О. П.

Практичне значення бакалаврської роботи полягає в тому, що її основні положення та висновки можна використовувати вчителям, студентам та учням при вивченні історії та релігії Стародавнього Світу.

Структура роботи зумовлена логікою дослідження, що випливає з її мети й основних завдань. Бакалаврська робота складається зі вступу, двох розділів (шість підрозділів), висновків, списку використаних джерел та літератури, що включає 65 позиції, та додатків.

Розділ 1. Становлення конфуціанства, його основні засади

1.1 Життєвий шлях Конфуція

Конфуцій (Кун - Цю або Кун - Цзи) (551 - 479 рр. до н. е.), найвидатніший китайський учений свого часу, одним з перших зацікавився людською сутністю, змістом людського життя, людських прагнень і бажань. Намагаючись пояснити їх, він, керуючись власним досвідом, запропонував ряд цікавих ідей. Усе життя Конфуція пройшло в пошуках того головного, заради чого й існує людина.

Конфуцій належав до старовинного аристократичного роду, початки якого сягають династії Шан - Інь, що правила в Китаї до XI ст. до н. е. Далеким предком Конфуція начебто був правитель на ім'я Кун, який зазнав чимало життєвих випробувань та загинув в результаті двірцевої змови. Члени його клану, що врятувалися втікли в царство Лу, де й побачив світ Конфуцій, що отримав при народжені ім'я Кун-фу-цзи, що означає "вчитель Кун". На Заході це ім'я отримало латиномовне звучання Конфуцій та стало загальноприйнятим.

Конфуцій народився в 551 році до нашої ери. Батьком його був Шу Лянхе - хоробрий великий воїн свого часу, що прославився своїми подвигами. Легенда зображує його людиною великого зросту та неймовірної сили, що уславилася в боях та на державній службі. Шу Лянхе в момент появи Конфуція був уже літньою людиною. На той час у нього вже було дев'ять дочок, що робило його дуже нещасним. Йому потрібний був гідний продовжувач давнього аристократичного роду. Старший син Шу Лянхе був дуже слабкий від народження, і воїн не наважувався зробити його своїм спадкоємцем. Тому, коли його третя дружина (з роду Янь) завагітніла, Шу поспішив зробити богослужіння в глиняному гроті (за уявленнями китайців, глиняний грот - священний). У цьому гроті і народився вчитель одного із найчисленніших філософських напрямків. Щасливий батько назвав його Цю (у перекладі з китайської - "пагорб") і дав прізвисько Чжун Ні (Чжун - другий із братів, Ні - глина). Дитина успадкувала родове ім'я Кун і пізніше стала відомою як Кун Цю чи Чжун Ні [4, С.52].

Коли хлопчику було два роки і три місяці (китайці починають рахувати вік дитини з моменту зачаття), Шу Лянхе помер. Дві попередні дружини Шу Лянхе, що ненавиділи молоду матір спадкоємця, не стали стримувати свою ненависть до неї, і жінка, щоб забрати сина з атмосфери чвар, сварок і скандалів, повернулася у своє рідне місто. Однак батьки не погодилися прийняти її в будинок, що вона зганьбила, вийшовши заміж раніш двох старших сестер, та ще й за людину набагато старше неї. Тому мати з маленьким Конфуцієм о...