Хронологія, археологічна та антропологічна періодизація історії первісного суспільства. Періоди кам'яного віку. Епоха переходу до бронзової доби. Початок залізної доби. Влада і соціальні норми у первісному суспільстві. Релігійні погляди та культура.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Міністерство освіти і науки Україна

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра професійної педагогіки і трудової підготовки

Реферат на тему:

Історія походження первісного суспільства

Виконала студентка 1 курсу

ФТФ (заочної форми навчання)

гр. ТНОП - 11

Яскульська Катерина Василівна

Рівне 2011

Содержание

• Вступ
• 1. Загальна характеристика
• 2. Хронологія та періодизація історії первісного суспільства
• 2.1Археологічна періодизація історії первісного суспільства
• 2.2 Антропологічна періодизація історії первісного суспільства
• 2.3 Кам'яна доба
• 2.4 Мідний вік
• 2.5 Бронзова доба
• 2.6 Залізний вік
• 3. Основні етапи
• 3.1 За Морганом Люїсом
• 3.2 Сучасна історіографія
• 3.3 Первісне стадо
• 3.4 Матріархат
• 3.5 Патріархат
• 4. Влада і соціальні норми у первісному суспільстві
• 5. Релігійні погляди
• 6. Культура первісного суспільства
• Список використаних джерел

Вступ

Пемрвісне суспімльство - тривалий період в історії людства: від виникнення людини розумної (близько 2,5-2,8 млн. років тому) і до виникнення цивілізації і державності.

Період в історії людства до винаходу писемності, після чого з'являється можливість історичних досліджень. У різних народів цей процес відбувався в різні історичні терміни, а деякі народи живуть в умовах первісності до сьогоднішнього дня. У сучасній науці прийнято розрізнювати власне первісну культуру, яка існувала до виникнення перших цивілізацій на Землі (кінець IV-початок III тис. до н. е.) і традиційну первісну культуру.

Синонімом "доісторичного періоду" є термін "праісторії", який в вітчизняній літературі вживається рідше, ніж аналогічні терміни в зарубіжній літературі (англ. prehistory, нім. Urgeschichte).

Для позначення фінальної стадії доісторичної епохи будь-якої культури, коли сама вона ще не створила своєї писемності, але вже згадується в письмових пам'ятках інших народів, у зарубіжній літературі нерідко використовується термін "протоісторія" (англ. protohistory, нім. Vorgeschichte).

У марксизмі використовувався термін первіснообщинний лад, який означав найпершу суспільно-економічну формацію. На думку марксистів, всі члени суспільства в цей час знаходилися в однаковому відношенні до засобів виробництва, та спосіба отримання частки суспільного продукту, який вони називали "первісного комунізму", був єдиним для всіх. Від наступних за ним етапів суспільного розвитку первіснообщинний лад відрізнявся відсутністю приватної власності, класів і держави. Марксистська теорія розвитку первісного суспільства викладена в роботі Ф. Енгельса "Походження сім'ї, приватної власності і держави".

1. Загальна характеристика

Епосі первісності властиві такі особливості:

· відбувався антропогенез - біологічна еволюція людини, що завершилася, на думку різних вчених від 40 до 100 тисяч років тому, виникненням виду "людина розумна" (Homo sapiens), а також основних людських рас - надалі глибоких еволюційних змін в біологічній природі людини вже не відбувалося;

· йшло формування мислення (або інтелекту) людини, її мови - в подальші періоди вони лише розвивалися;

· людство розповсюдилося по всіх континентах;

· люди переходять до відтворювального господарства (від полювання і збирання до землеробства і скотарства)

· поряд з антропогенезом розвертається соціогенез - формування суспільних форм життя у вигляді родової, а потім родоплеменної організації;

· складаються перші світоглядні уявлення, ранні форми релігійних уявлень, міфологічних систем.

Серед цих найважливіших процесів, що заклали фундамент історії людства, стоїть і складання культури як специфічної сфери людського суспільства. Причому для ранніх етапів історії характерна єдність закономірностей, спільність виявів становлення культури у різних народів.

Специфічною рисою первісної культури був її синкретизм (нерозчлененість), коли ні форми свідомості, ні види діяльності, ні форми культури не відділялися і не протиставлялися один одному. Будь-який вид діяльності передбачав і містив в собі всі інші.

У первісному суспільстві в головному занятті людей - полюванні - були поєднані:

· технологічні прийоми виготовлення знарядь праці

· стихійні знання про звички тварин,

первісне суспільство періодизація історія

· соціальні зв'язки, що виражаються в формі полювання (індивідуальна, колективна),

· релігійні уявлення - магічні дії по забезпеченню успіху, які в свою чергу включали елементи художньої культури: пісні, танці, живопис.

Саме внаслідок такого синкретизму характеристика культури первісного суспільства передбачає цілісний розгляд явищ його матеріальної і духовної культури, чітке усвідомлення умовності такого розподілу.

2. Хронологія та періодизація історії первісного суспільства

Одним із головних завдань історичної науки є вивчення закономірностей розвитку людського суспільства та поділ процесів еволюції матеріальної, соціальної і духовної культури на основні, якісно відмінні один від одного періоди, іншими словами, створення історичної періодизації. Перш ніж створити періодизацію первісного суспільства, досліднику, насамперед, необхідно простежити послідовність історичних подій у часі, тобто встановити хронологічне співвідношення матеріальних об'єктів і явищ, зафіксованих джерелами (археологічними, антропологічними, етнологічними, лінгвістичними тощо) та, по можливості, визначити час їх існування.

Відповідно до цього, історичну хронологію поділяють на відносну (релятивну) й абсолютну. За допомогою відносної хронології історик визначає лише послідовність або одночасність історичних подій, матеріальних об'єктів та явищ у часі, тоді як завдяки абсолютній хронології він установлює конкретні дати їхнього існування щодо сучасного літочислення. Відносна хронологія історії первісного суспільства розроблена більш-менш досконало і спирається на науково обгрунтовані докази. "Абсолютним" датуванням об'єктів і подій первісності історики користуються здебільшого лише умовно, тому що встановити конкретно, коли саме відбулися ті чи інші події у первісності, навіть за допомогою найдосконаліших сучасних методів, у переважній більшості випадків практично неможливо. Як правило "абсолютними" визнаються дати, отримані переважно природничими методами, які мають значні відхилення від сучасного календаря.

Періодизація історії первісного суспільства традиційно узгоджується зі спеціальними геологічною, археологічною та антропологічною періодизаціями.

Геологічна періодизація. Історія людства укладається лише в останній, четвертинний період кайнозойської ери в геологічній періодизації історії Землі. Іноді четвертинний період називають антропогеном, підкреслюючи цим, що він є періодом виникнення і розселення людини на земній кулі. Усталена схема періодизації антропогену розроблена на основі вивчення змін природного середовища внаслідок періодичного наступу льодовика в північній півкулі.

Геологічною наукою антропоген поділяється на дві епохи:

1) передльодовикова і льодовикова (еоплейстоцен і плейстоцен);

2) післяльодовикова, або сучасна (голоцен). В еоплейстоцені і плейстоцені за сучасним поділом простеже-но п'ять льодовикових періодів (гляціалів): дунай, гюнц, міндель, рисе і вюрм (за назвами альпійських річок, де були вперше простежені виразні льодовикові відкладення відповідного часу) - й чотири міжльодовиків'я (інтергляціалів):

Дунай-гюнц, гюнц-міндель, міндель-рисс і рисс-вюрм - теплих періодів між холодними гляціалами, коли повністю визволялися від льодового покрову помірні широти і в них розселювалися представники теплолюбної фауни і флори. Наступ і відхід льодовиків мали нестабільний, пульсуючий характер, тобто декілька стадій свого розвитку й згасання, коли похолодання на якийсь час поступалося короткочасним потеплінням і навпаки. Теплі проміжки між стадіями льодовика дістали назву міжстадіалів (інтерстадіалів). У цілому схема розподілу антропогена складається з п'яти гля-ціалів із їхніми інтерстадіалами і чотирьох інтергляціалів, які відображають послідовність змін природного середовища в еоплейстоцені і плейстоцені. Голоцен поділяється на такі палеокліматичні періоди: пребореаль, бореаль, атлантикум, суббореаль і субатлантикум. Всі згадані періоди антропогену мають "абсолютну" хронологію (див. схему 1).

Складена за матеріалами переважно Центральної та Західної Європи, ця схема не має універсального значення, проте, як найбільш обгрунтована, частіше використовується в узагальнюючих працях, а також в археологічних, антропологічних та історичних дослідженнях. Крім наведеної схеми, розроблена ще низка варіантів регіонального поділу антропогену, які здебільшого узгоджені з альпійською схемою...