ГУЛАГ і світло театру. Листи із зони Сергія та Анни Радлових (1946-1953)

Увага автора книги, члена-кореспондента Академії мистецтв України, доктора мистецтвознавства, заслуженого діяча мистецтв України Валерія Гайдабури зосереджена на останньому трагічному періоді життя відомого російського радянського театрального режисера, який завоював славу в 20-ті — 30-ті роки минулого століття, Сергія Ернестовича Радлова (1892—1958) і його дружини, поетеси й перекладачки, яка дала нове звучання трагедіям Шекспіра на радянській сцені, Анни Дмитрівни Радлової (1891—1949). Після жертовної праці в блокадному Ленінграді, на початку 1942 року Ленінградський театр імені Ленради (ним керував С. Радлов) евакуюють до П'ятигорська. Там Сергій Ернестович і Анна Дмитрівна Радлови, а також переважна частина трупи в результаті стрімкого наступу фашистів стають «дорогоцінним трофеєм» ворога. 1945 року, звинувачене радянським «правосуддям» у зраді батьківщини, подружжя було кинуто в гулагівський табір.