Життя та творчість Рибейри

Ознайомлення із біографією Рибейра - славетного художника епохи бароко. Розповідь про життя митця у Неаполі. Зображення в його роботах драматичних сцен людських страждань. Розгляд відомих картин - "Мучеництво святого Філіпа", "Хромоніжка", П'яний Сілен".
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Реферат на тему:

Життя та творчість Рибейри

Вступ

Рибейра являється одним із найславетніших художників епохи бароко. Його творчість належить одночасно і італійському і іспанському мистецтву, оскільки його стиль, насичений і складний за технікою, він став точкою відліку в неапольські школі, а завдяки різноманітні кількості робіт, привезених в Іспанію, він вплинув на велику кількість іспанських художників.

17 століття принесло для Іспанії ціле сузір'я найвеличніших художників. Саме це час у мистецтві називають "Золотим століттям" іспанського живопису, коли творили такі відомі художники - це Доменіко Теотокопулі, відомий під іменем Эль Греко (1542-1614), Хосе Рибейра (1591-1652), Франсіско Сурбаран (1598-1664), Эстебан Мурільо (1617-1682), Дієго Веласкес (1599-1660). В цей час у архітектурі домінував стриманий стиль "еррересько", який змінився в другій половині 17 ст. на надмірно декоративний стиль "чуррігуресько"

Основоположниками мистецтва придворного портрета стали знамениті живописці Алонсо Санчес Коельо (ок. 1531-1588) і його учень Хуан Пантоха де ла Крус (1553-1608). У світській архітектурі 16 в. затвердився орнаментальний стиль "платереськ", що змінився в кінці сторіччя холодним стилем "еррересько", зразком якого є монастир-палац Еськоріал поблизу Мадрида, побудований в 1563-1584 як резиденція іспанських королів.

Подорожуючи по видатних італійських містах і захопившись в Римі творами Караваджо, він з 1616 року оселився у Неаполі (в 1442 році неапольське королівство було приєднане до Іспанії ) і став придворним художником іспанських віце-королів, прославившись в Італії, він здобув європейську славу. Із іменем Рибейри пов'язаний розквіт неапольської школи живопису. Перебування в Італії надзвичайно збагатило творчість Рибейри. Але назавжди він залишився іспанцем. Італ'янці жартома називали його "Спаньолетто" ("іспанчик") за невеликий зріст. Його роботи були настільки популярні, що посилались в Іспанію, як у королівські так і приватні колекції і були гарно відомі в іспанських художніх колах. Шалена популярність його мистецьких творів, проявляється в тому що з часом було зроблено безліч копій - фальшивок, які в різні часи находили в різноманітних куточка світу. Про життя Рибейри у Неаполі складено досить багато суперечливих і різноманітних історій. В тій чи інші мірі вони пов'язанні із непростою особистістю цього незалежного, гордої, запальної і пристрасної особистості, яка уміла разом з тим привертати до себе людей.

З'явившись в Неаполі художник виставив на балконі одну із своїх ранніх картин, яка привернула увагу великої кількості народу. Проїзджавши повз іспанський віце-король герцог Осуна зацікавився картиною, і дізнавшись, що її автор - іспанець, зробив його придворним художником.

Досить цікава розмова Рибейри із іспанським художником Хусепе Мартінесом, який перебував у Неаполі в 1625 році відмітив: Рибейра, який уже знав собі ціну, відмовився від можливості повернутися на батьківщину, промовивши такі слова - "Испания -- добрая мать для иностранцев и жесточайшая мачеха для своих собственных уроженцев". За його словами він був досить гарно прийнятий і високо поцінований у даному місті.

Ішли роки у Неаполі мінялись іспанські намісники і не із всіма у Рибейри складались гарні відносини. За цей час він створив велику кількість шедеврів для неапольської церкви, звертаючись до міфологічних сюжетах, портрету. Небагато численні гравюри дозволяють віднести Рибейра до найвидатніших майстрів західноєвропейського офорта 17 ст. Пізніше роки життя майстра були поглинуті хворобами та невдачами його творчості, та особистого життя. Існує легенда, що однієї ночі Рибейра пішов із дому і пропав. За різними припущеннями причиною могло послужити пережите сімейне нещастя. Коли в 1647 році у Неаполі спалахнуло анти іспанське повстання, для придушення якого прибув іспанський флот на чолі із незаконним сином Філіпа 4, молодим принцом Хуаном Австрійським. Одна із трьох дітей Рибейра, по до гаткам, Марія Роза, втекла із принцом у Палермо. Після даного випадку народилась, внучка іспанського живописця і іспанського короля, яка в шестирічному віці була віддана до мадридського монастиря і слідом затим пострижена в монахині.

У житті Рибейра ця романтична історія залишилася б вельми печальною, якби не одна дрібничка: моделлю для самих прославлених і самих найкращих образів художника послужила одна із його дочок - Марія Роза.

Свідчення про Рибейра, як про "кривавого" і "безсердечного" іспанського живописця, належать до літературних догадок епохи романтизму. Між тим, що зображував художник - муки і страту святих, покаяння і звірства, ізгоїв і аскетів, Марію Магдалину в пустині і раннього святого Себастьяна -- складало арсенал самих поширених образів італійського бароко. Іспанський живописець найшов для них особливі засоби вираження.

Для творчості Рибейра 1620 - 30 рр. характерні драматичні сцени страждань, у яких підкреслюється перемога волі над фізичними стражданнями. Ранні картини Рибейра були написані під сильним впливом Караваджо. Саме він рахується наступником Мікеланджело, представника реалістичного напрямку в європейському живописі 17 ст. отримавши визнання при неапольському дворі Рибейра в той же час став героєм різних жахливих легенд. Причиною для них слугували дивні творчі пристрасті художника, багато років підряд він люби робити свої шедеври спостерігаючи, як ведуть себе люди під тортурами.

Із кінця 1620-рр. Рибейра присвячує себе виключно живопису. Тематика його робіт різнобічна: антична історія, події старого і нового Завіту, сцени із життя святих.

Рибейра не тільки прагне до достовірності трактування релігійних сюжетів. Він - художник яскравого драматичного напрямку, дивних і глибоких емоції, домінування людського духу над стражданнями і смертю.

Відмінними рисами художньої зрілості митця, стала картина "Мучеництво Святого Філіпа" (1639, Мадрид, Прадо), дана робота являється втіленням жорстокої життєвої правди. На основі ретельного іконографічного аналізу у наш час було встановлено, що зображений мученик - це Святий Філіп, в честь якого був названий король Філіп 4, замовник картини, не Ворфоломій, як вважали раніше. Напряжене мускулисте тіло, маленька брита голова, яскраво виражене скулисте лице, із стражденним обличчям написане із конкретної реальної моделі.

Захоплююча своїм драматизмом картина відрізняється потужною живописною красою. Художнику вдалось передати на даному прикладі вплив караваджізма. Страта відбувається при сонячному освітлені, на фоні синіючого неба із білими хмаринками. Композиція побудована на насичених кольорах, які пройняті напруженим рухом.

Мучеництво Святого Філіпа. 1639

Для зображення святих, апостолів або філософів , які складають цілі серії , на даний момент розпорошені по різноманітних музеях, художнику, слугували рибаки, селяни, бродяги. Їх обпалені сонцем обличчя то виразні у своїй суворій простоті, то погружені у глибокі роздуми, то обтяжені важким життєвим досвідом. Перехід від зображень такого роду до особистого портрету у Рибейри майже непомітний. Митець створює свої шедеври, які одночасно втілюють у собі риси портретного і сюжетного образу. Такими творами являються "Нищий", або "Хромоножка" (1642, Париж, Лувр), де на фоні пейзажу стоїть увесь ріст маленький хлопчик-каліка, його фізичні вади різко підкреслені. Художник намагався показати незвичайність зовнішнього образ каліки. Разом з тим він придає значущість і монументальність його нескладній фігурі. Вона займає майже всю площину і підкреслено виділяється на фоні неба завдяки дуже низькій лінії горизонту.

Нищий, или Хромоножка. 1642

Поряд із Веласкесом Рибейра був єдиним іспанським живописцем, який створював своєрідні композиції на античні сюжети.

Язична тематика була для нього чужа і в багатьох міфологічних образах він нерідко підкреслював прояви тваринної незмінності, прикладом для чого служить сп'янівший Сілен із тупим вульгарним лицем і роздутим як бочка тілом (1626, Неаполь, Музей Каподімонте). У сценах античних міфів із зображенням страти, домінує показ фізичних мук ("Аполлон і Марсій", 1637, Неаполь, Музей Сан Мартіно).

Але деколи, наче вийдучи із полону цих дивних уявлень, Рибейра захоплюється величчю античних образів ("Венера і Адоніс", Рим, Національная галерея). Мистецтво Рибейри в цілому е притаманні емоційні відтінки, але все-таки воно у більшій мірі ніж у інших іспанських митців проникнуте відчуттям земної краси та досконалості. Це притаманно для майстрів живопису, живших у Італії.

Пьяний Сілен. 1626

Із роками в част творчого розквіту, у суворих образах Рибейри домінують витриманість і велика чіткість у передачі почуттів, одночасно художник звертається до сцен наповнених світлом ліричного настрою. Картини збагачуються досягненням тонального живопису, передачі навколишнього оточення, яке наповнене витончених кольорів та відтінків. До числа піднесених релігійних творів Рибейри належать "Троїца" (1632--1636, Мадрид, Прадо).

Троїця. 1632--1636

Він використовував гравюру Дюрера (1511), у якій Бог, втілений в образі паруючого голуба, знаходиться на небесному престолі і на колінах тримає тіло Христа. Рибейра вирішив традиційну композицію витончених форм. Тендітна краса наче падаючого тіла Христа, руки які розкинуті, як крила мертвої птиці, далекі від класичних канонів. Проведена в останні роки реставрація картини виявила її високу живописну цінність.

Незвичайна картина "Св...