Житлобудівництво зарубинецької культури: локальні варіанти та еволюція

Регіони зарубинецької культури: Середнє Подніпровя, Прип’ятське Полісся, Верхнє Подніпров’я. Аналіз конструктивних особливостей житлобудівництва зарубинецької культури з Середньодніпровського регіону: типи житла, традиції пізньозарубинецького часу.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Реферат

Житлобудівництво зарубинецької культури: локальні варіанти та еволюція

зарубинецький культура житло

Вступ

Зарубинецька культура не була локалізована в якомусь чіткому обмеженому просторі. Її носії жили в різних кліматичних умовах і в різному культурному оточенні. Кожен з цих регіонів має відмінності у житлобудівництві,поховальному обряді, керамічному комплексі, предметах особистого вжитку. Ці відмінності були зумовлені багатьма причинами: розмаїттям культур-субстратів у кожному регіоні, різним часом існування пам'яток, різними культурними запозиченнями і зв'язками. Традиційно виділяють класичний етап існування зарубинецької культури і пізній.

Класичний варіант зарубинецької культури датують кінцем ІІІ ст. до н.е. - серединою І ст..н.е. Для цього часу виділяють чотири регіони поширення цієї культури:

1. Середнє Подніпровя від гирла р.Десна на півдні до гирла р.Тясмин на півночі. Саме тут в центрі регіону знаходиться поселення Зарубинці, яке і дало назву культурі. В цьому регіоні також розташовані інші важливі зарубинецькі об'єкти, як от: городища Пилипенкова Гора, Сахнівка і Бабина Гора, які є класикою зарубинецької культури, а також могильники Пирогів, Корчувате, Дідів Шпиль, Суботів.

2. Область Припятського Полісся, де в басейні правих приток Припяті - Горині і Стирі - знайдено групу зарубинецьких могильників (Велемичі І і ІІ, Вороніно, Отвержичі тощо). Натомість поселення тут погано збереглися, тому мало досліджувалися.

3. Верхнє Подніпров'я, в основному правобережжя Дніпра, а також басейн його лівої притоки - Сожу. Найбільш відомими памятками тут є поселення Чаплин і однойменний могильник.

4. Верхня Десна, в основному в межах сучасної Брянської обл. Російської Федерації. Найбільш дослідженими памятками тут є оселення Почеп і Сіньково. Максимов Е.В. Зарубинецкая культура на територии УССР. - К.: Наукова думка, 1982. - С.7 - 8.

Сарматська навала на межі ер, зміна клімату, а також внутрішні перетворення всередині зарубинецької спільноти спричинили масові міграції зарубинці із обжитих територій. Як наслідок для пізнього етапу зарубинецької культури виділяють такі регіони поширення пам'яток:

1. Пам'ятки типу Лютіж (у північній частині Середнього Подніпров'я). Сюди входять пам'ятки Оболонь (Луг-4), Тетерів, Бортничі, могильники Нові Безрадичі, Вишеньки

2. Пам'ятки типу Почеп (Верхня Десні) - пам'ятки Сіньково, Залізне

3. Пам'ятки на Південному Бузі - Рахни, Носівка, Мар'янівка

4. Пам'ятки на Сіверському Дінці (у верхівях Ворскли, Сули, Псла). Пам'ятки Тернівка-2, Йосипівка, Картамишеве-2.

5. Пам'ятки типу Грині (Середнє Подніпровя, Східне Дніпровське лівобережжя, Десна)

У Прип'ятському Поліссі нема пізньозарубинецьких пам'яток Башкатов Ю.Ю. До питання про пізньозарубинецьке житло//Археологічний літопис Лівобережної України. 2001, № 2. - С.33..

Далі ми розглянемо основні типи житлобудівництва для різних регіонів поширення зарубинецької культури та різних етапів її існування.

Житлобудівництво зарубинецької культури класичного періоду

Почнемо розгляд особливостей житлобудівництва класичного періоду зарубинецької культури з Середньодніпровського регіону. Місцеві пам'ятки досліджені найкраще з поміж інших регіонів і з при воду них нам доступно найбільше інформації.

Еталонним для розгляду конструктивних особливостей житлобудівництва цього району вважається поселення Пилипенкова Гора (канівська група пам'яток ). Тут знайдено 38 жител, відзначається висока щільність забудови - відстань між будинками не перевищувала 8 - 10 метрів, інколи складала 2 - 4 м. До того ж житла розміщувалися невеликими групами по колу. Діаметр незабудованого простору всередині такого кола складає 12 - 15 м. Максимов Е.В. Зарубинецкая культура на територии УССР. - К.: Наукова думка, 1982. - С.35.

Необхідно інтерпретувати ці факти: очевидно, тут проживали декілька великих сімей патріархального типу. А кожна така сім'я складалася з кількох малих індивідуальних сімей. Малі сім'ї зберігали зв'язок із кровними родичами за територіальною і частково господарською ознакою (мали колективний внутрішній двір), але мали і своє власне житло, вогнище, погреби, місце для ремісничої діяльності Максимов Е.В. Зарубинецкая культура на територии УССР. - К.: Наукова думка, 1982. - С.36 - 37..

Найбільш ранні житла дуже погано збереглися. Часто від них здавалося прослідкувати лише скупчення кераміки навколо господарських ям чи вогнищ. Відмінною рисою жител раннього і більш пізнього часу є однаковий принцип їх облаштування, що добре простежується на тих ділянках поселення, де материковий грунт має світлий відтінок Максимов Е.В. Зарубинецкая культура на територии УССР. - К.: Наукова думка, 1982. - С. 37 - 38..

Для жител раннього періоду характерна утрамбована піщано-глиняна долівка, вирівняна майже горизонтально. Для жител Середнього Подніпров'я характерно спорудження земляної підлоги у верхній частині щільного непорушеного материкового грунту, не сильно заглиблюючись на велику глибину.

Ще одна відмінність цих жител - це їхня форма: це були споруди квадратні чи прямокутні у плані. Розміри в районі 3,5 х 4 м.

Третя особливість жител цього регіону - це конструкція стін. Основою стін були вертикальні стовпи діаметром 10 - 15 см, що були вкопані на відстані до 1 м один від одного. Між цими стінами споруджували стіну з жердин, потім цей каркас обмазували глиною ззовні та зсередини. Глиняна поверхня була ретельно згладжена, інколи стіни покривали ще і крейдяною побілкою.

Четверта відмінність зарубинецьких жител - це облаштування вогнища. Він мав просту конструкцію відкритого вогнища безпосередньо на земляній долівці житла. Вогнище розміщувалося в центрі житла або біля з якоїсь зі стін. Під час розкопок місце розміщення вогнища визначається за обпаленою ділянкою підлоги діаметром до 1 м. Інколи місце вогнища оточували камінням. Таким чином, зарубинецьке вогнище являло собою коминок - ділянку земляної підлоги, обмежену по колу невисокою кам'яною стінкою. Дуже часто поруч з вогнищем знаходять невеликі ями для золи, вугілля, битого посуду, залишків їжі у вигляді кісток тварин. Подекуди біля жител зустрічаються кам'яні вимостки округлої чи прямокутної форми розміром близько 1м. Вона складалася з одного шару необробленого дрібного каміння (до 10 см), що були покладені горизонтально. Оскільки в центральній частині вимостки простежуються явні сліди обпеченості каміння, то можна зробити висновок про те, що на цих вимостках облаштовували зовнішнє відкрите вогнище, яким користувалися у теплі пори року Максимов Е.В. Зарубинецкая культура на територии УССР. - К.: Наукова думка, 1982. - С.38..

Оскільки житла були неглибокі, входи до них, вірогідно, не мали східців, тому локалізувати самі входу дуже важко. Можна хіба що припустити, що вхід робили подалі від вогнища і ям-погребів. Якщо воно розміщувалося під стіною, то вхід, відповідно, мав би знаходитись з протилежного боку Максимов Е.В. Зарубинецкая культура на територии УССР. - К.: Наукова думка, 1982. - С.39..

Більш пізні житла на тій же Пилипенковій Горі розміщувалися по колу і створювали всередині великий двір. У двох житлах зі сторони двору були помічені входи-сіні. Таке планування можна розповсюдити і на решту жител цього гнізда. Можливо більш ранні житла теж мали схоже планування, але кількість знахідок того часу не дає підстав для узагальнення Максимов Е.В. Зарубинецкая культура на територии УССР. - К.: Наукова думка, 1982. - С.39..

Конструкція даху зарубинецьких жител Подніпров'я точно не з'ясована. П.М.Третяков вважав, що дахи жител на городищі Чаплин були двоскатними, перекриті очеретом або соломою. Однак цьому твердження суперечить відсутність на деяких поселеннях симетрично розміщених стовпових ям біля стін, що знаходяться навпроти, адже сам е на них має кріпитися повздовжня балка, яка тримає будь-яку навіть найпростішу конструкцію. Іншим варіантом даху міг бути односкатний, тоді одна стіна житла повинна була бути вищою десь на 0,5 м за протилежну для створення необхідного нахилу даху для стікання дощової і талої води. Покрівельним матеріалом слугували найпростіші, доступні матеріали, як от очерет, солома і глина. Про застосування глини для таких цілей свідчать знахідки в деяких житлах на Пилипенковій Горі, де в були знайдені завали не обпеченої глини, які лежали і біля стовпів стін, так і центрі помешкання. Особливістю цих завалів була їхня товщина (15 - 18 см), досить рихла консистенція. На них інколи зустрічаються відбитки дерев'яних конструкцій покрівлі, які відрізняються від глиняної обмазки стін. Це дає підстави говорити про наявність земляної покрівлі на пилипенківських житлах Максимов Е.В. Зарубинецкая культура на територии УССР. - К.: Наукова думка, 1982. - С.39..

Набагато менше даних маємо про інші регіони поширення класичної зарубинецької культури та їхні традиції житлобудівництва.

На Верхньому Дніпрі були характерні наземні житла, заглиблені зустрічаються рідко. Основою стін...