Давньоіндійське суспільство за історичним джерелом Архашастра

Давньоіндійська державність, імперія Маур'їв та загальна характеристика "Артхашастра" Каутільї. Організація державного устрою: політичні інститути, збройні сили, податки, сільська община. Загальна характеристика соціальної стратифікації суспільства.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Зміст

Вступ

Розділ 1. Давньоіндійські державність та "Артхашастра" Каутільї

1.1 Імперія Маур'їв

1.2 Загальна характеристика "Артхашастри" як джерела

Розділ 2. Державний устрій та організація державного управління

2.1 Політичні інститути

2.2 Збройні сили

2.3 Податки

2.4 Сільська община

Розділ 3. Господарське життя та соціальні взаємовідносини

3.1 Розвиток сільського господарства, ремесла й торгівлі

3.2 Регулювання майнових відносин

3.3 Рабство

3.4 Регулювання шлюбно-сімейних відносин

3.5 Загальна характеристика соціальної стратифікації давньоіндійського суспільства

Розділ 4. Давньоіндійське судочинство

4.1 Судовий процес

4.2 Злочин та покарання

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки

державність імперія артхашастра політичний

ВСТУП

Актуальність теми дослідження

Провідна роль у джерельній базі історії Стародавньої Індії належить писемним пам'яткам. Інформативні можливості означеного комплексу джерел дозволяють пролити світло на проблеми соціально-економічного, суспільно-політичного, релігійного та культурного розвитку давньоіндійської цивілізації.

Враховуючи порівняно вузьке коло джерел, які використовуються для аналізу соціально-економічних та політичних відносин у Стародавній Індії, особливу увагу звертають дослідники на літературні пам'ятки різноманітних жанрів, що дійшли до нашого часу у великій кількості. Для періоду від кінця І тис. до н.е. до першої половини І тис. н.е. в санскритській літературі головними пам'ятками є дхармашастри (Ману, Яджнавалкья, Бріхаспаті, Катьяна та ін.) - брахманські збірники настанов релігійного, етичного та правового характеру, в яких розглядаються також деякі моменти провадження судових справ та звичаєвого права. Проте ці твори у силу їх специфіки не містять достатнього матеріалу для вивчення давньоіндійської економіки. Саме наявність останніх у трактаті "Артхашастра" "Наука про політику" брахмана Каутільї (Каутальї або Вішнагупти) (Чанак'ї) головного радника царя Чандрагупти Маур'ї (320 - 293 рр. до н. е.) вигідно вирізняє його від літератури дхармашастр, оскільки у ньому висвітлюються не лише провадження судових справ, основи державного устрою та методи управління, але й подається загальна картина економіки та суспільства Індії на рубежі нової ери.

Стан дослідження проблеми

Як визначна писемна пам'ятка з історії Індії кінця I тис. до н.е. - першої половини I н.е. "Артхашастра" Каутільї традиційно привертає увагу багатьох дослідників. У 1920-х роках "Артхашастру" вивчали О.Штейн (Австрія) та І.Я.Майер, Б.Брелер (Німеччина). У 1960 - 1970-х роках джерело досліджували німецькі індологи Х.Шарфе, В.Рубен, Е.Річл, М.Шетеліх, англієць - Д.Шпенглер.

Після Другої світової війни самобутня школа вивчення "Артхашастри" розвинулася в Індії. Серед індійських дослідників пам'ятки відзначимо У.Н.Гхошала, Р.К.Мукерджі, Б.Н.Пурі, П.В.Кане, Р.П.Кангле, Р.Ш.Шарма.

На російську мову "Артхашастру" Каутільї переклали у 1959 р. А.І.Востріков, Б.В.Семічов та Е.Е.Оберміллер. З радянських та російських дослідників пам'ятки назвемо Г.М.Бонгард-Левіна, Г.Ф.Ільїна, А.М.Самозванцева, О.О.Вігасіна. З українських вчених- дослідників назвемо Я.Гайдукова.

Джерельну основу дослідження склали уривки тексту першоджерела - "Артхашастри" Каутільї, вміщені у хрестоматіях з історії Стародавнього Сходу 1953 р. та 1980 р.

Об'єкт дослідження: суспільно-політичний та соціально-економічний розвиток Староіндійської цивілізації за "Артхашастрою" Каутільї.

Предмет дослідження: "Артхашастра" Каутільї як історико-правова пам'ятка Стародавньої Індії.

Мета роботи: дослідити "Артхашастру" Каутільї як історичне джерело та пам'ятку права Стародавньої Індії. Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

· визначити особливості давньоіндійського державного устрою та організації державного управління на основі пам'ятки ;

· проаналізувати господарське життя та соціально-економічний розвиток Стародавньої Індії за "Артхашастрою";

· охарактеризувати соціальні та шлюбно-сімейні взаємовідносини у Стародавній Індії за "Артхашастрою";

· розглянути трактат не лише як юридичний документ, а й як історичне джерело, здатне відтворити загальну картину суспільного, економічного та політичного життя Індії періоду другої половини І тис. до н.е. - початку І тис. н.е.

Під час виконання дослідження нами використано наукові методи і способи вирішення поставлених завдань: аналіз теоретичного матеріалу з наукових праць, синтез та узагальнення здобутих наукових фактів, індукція, історіографічний метод.

Хронологічні рамки дослідження: кінець I тис. до н.е. - перша половина І тис. н.е.

Апробація дослідження:

· звітна наукова конференція викладацько-студентського складу РДГУ (10-11 березня 2011 р.), тема доповіді: "Артхашастра" Каутільї як пам'ятка права Стародавньої Індії", секція " Цивілізаційний процес в історії людства ".

· звітна наукова конференція викладацько-студентського складу РДГУ (21-22 лютого 2012 р.), тема доповіді: "Артхашастра" Каутільї як історичне джерело з історії Стародавньої Індії (друга половина I тис. до н.е.) ", секція "Всесвітня історія в історичному процесі".

Практичне значення дипломної роботи полягає в тому, що її основні положення та висновки можна використовувати вчителям, студентам та учням при вивченні історії та права Стародавнього Світу.

Структура роботи зумовлена логікою дослідження, що випливає з її мети й основних завдань. Дипломна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, що включає 76 позицій, та додатків.

РОЗДІЛ 1. ДАВНЬОІНДІСЬКА ДЕРЖАВНІСТЬ ТА "АРТХАШАСТРА" КАУТІЛЬЇ

1.1 Імперія Маур'їв

Антимакедонське повстання, що призвело до вигнання греко-македонських гарнізонів з Індії, очолив Чандрагупта (Сандракота). Спогади про Чандрагупту - одного з найзнаменитіших державних діячів в історії Індії - міцно збереглися в народній пам'яті. Проте цілком достовірних свідчень про нього та його діяльність збереглося дуже мало. Зберігся переказ, що він не вирізнявся шляхетним походженням, належав до варни шудр (за іншими свідченнями - до кшатрійського клану маур'я) й усім був зобов'язаний самому собі й своїм видатним здібностям. Замолоду він служив у царя Магадхи Дхана Нанди (325 - 313 рр. до н.е.), але в результаті якоїсь сутички з царем втік у Пенджаб. Тут він зустрівся з Александром Македонським. Можливо, ще до остаточного вигнання македонян (близько 324 р. до н.е.) або невдовзі після вигнання (думки дослідників з цього приводу розходяться) він організував похід в Магадху, скинув Дхана Нанду і сам зайняв престол (320 або 317 р. до н.е.), поклавши цим початок династії, з правлінням якої пов'язано утворення наймогутнішої в історії Стародавньої Індії держави. Столицею держави стало місто Паталіпутра. За родовим ім'ям Чандрагупти заснована ним династія мала назву Маур'я (320/317 - 187 рр. до н.е.). Зберігся переказ про те, що велику роль у скиненні династії Нандів та приходу до влади Чандрагупти відіграв брахман Каутілья (Чанак'я), котрий невдовзі зайняв посаду головного радника Чандрагупти, видатний державний діяч, прихильник сильної царської влади.

Ймовірно, Чандрагупті вдалося підкорити своїй владі усю Північну Індію, проте конкретні свідчення про його завойовницьку діяльність до нас майже не дійшли. На час його правління припадає ще одне зіткнення з греко-македонянами. Близько 305 р. до н.е. сирійський цар Селевк І Нікатор (311 - 281 рр. до н.е.) спробував повторити похід Александра Македонського, однак при вторгненні до Індії він зустрів цілком іншу політичну обстановку, оскільки Північна Індія була вже об'єднана. Подробиці війни Селевка з Чандрагуптою нам не відомі. Умови укладеного між ними мирного договору показують, що похід Селевка був невдалим. Він відступив Чандрагутпі значний масив гірських земель, що відповідають сучасним територіям Афганістану та Белуджистану, й віддав за дружину індійському цареві свою дочку, а Чандрагупта передав Селевку 500 бойових слонів, котрі відіграли важливу роль у подальших війнах Селевка [36, с. 97].

Помер Чандрагупта, ймовірно, близько 293 р. до н.е. [67, с. 500]. Про його наступника та сина Біндусару (бл. 293 - бл. 268 рр. до н.е.), крім ім'я, нічого невідомо. Можна припустити, що він не лише зберіг усі свої володіння, але навіть значно їх розширив за рахунок держав Південної Індії. Можливо, відображенням активної завойовницької діяльності Біндусари є його прізвисько "Амітрагхата", що означає "винищувач ворогів". Син його Ашока (бл. 268 - 232 рр. до н.е.) до того як посів трон був намісником у північно-західній, а потім західній частині держави.

Посівши престол та взявши собі тронні імена Піядасі (буквально: "приємний на вигляд", "солодколиций ") та Деванампія ("улюбленець богів", "дурень"), Ашока отримав у спадок від батька величезну державу. Слід наголосити, що друге значення титулу Деванампія анітрохи не відповідало Ашоці, бо він був людиною високої культури, політично досвідченою (до воцаріння служив нам...