Внутрішня і зовнішня політика Костянтина Великого

Розвиток пізньої Римської імперії за часів Костянтина І Великого. Внутрішня і зовнішня політика імператора. Зміни політики, реформи. Передумови до легалізації християнства. Еволюція ставлення Костянтина до аріанства і складних церковних суперечок.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

30

Размещено на

Внутрішня і зовнішня політика Костянтина Великого

Зміст

Вступ

Розділ І. Внутрішня і зовнішня політика Костянтина

Розділ ІІ. Легалізація християнства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Як тільки Діоклетіан зійшов з політичної арени (1 травня 305 р.), знову виступили вперед людські пристрасті, уже можна було передбачити, що з цього вийде. В системі Діоклетіана з самого початку було одне слабке місце, яке і знищило її. Максиміан і Констанцій мали синів: Максиміан - Максиміна, Констанцій - Костянтина. Батьківська любов була сильніша, ніж вибірна система. Галерій спробував відірвати Костянтина від його батька, але юний син все ж таки приїхав до батька в Британію. Після смерті Констанція він був проголошений Августом. Гиббон Э. Упадок и разрушение Римской империи. - М., С. 159.

На думку авторки курсової роботи обрана тема є актуальною, оскільки, проводивши велику реформаторську діяльність, Костянтин зробив важливий крок у розвитку християнства, як релігії, поставивши його на рівні з язичницьким культом тогочасної імперії. Це був надзвичайно важливий і розумний політичний крок.

Метою курсової роботи є дослідження зовнішньої і внутрішньої діяльності Костянтина і ґенеза християнства в IV ст. Також хочеться дати оцінку Костянтину як правителю, політику, полководцю, в деякій мірі відтворити і змалювати часи, в яких він правив, дати аналіз вчинків імператора і як це відбилося на становищі римського населення.

У контексті зазначеної актуальності та мети дослідження авторка курсової роботи ставить перед собою наступні завдання:

· проаналізувати розвиток пізньої Римської імперії за часів Костянтина І Великого;

· охарактеризувати внутрішню і зовнішню політику імператора;

· прослідкувати зміни в політиці Костянтина;

· оцінити його реформи;

· переглянути передумови до легалізації християнства і його наслідки;

· дослідити еволюцію ставлення Костянтина до аріанства та складних церковних суперечок.

Для написання курсової роботи авторка використала наукові дослідження російських істориків церкви - А. Лєбєдєва, який показує, тяжку долю християн - від гоніння до утвердження і визнання; Лебедев А.П. Эпоха гонений на христиан и утверждение христианства в греко-римском мире при Константине Великом. - М., 1994. Я. Буркхарда - котрий характеризує епоху Конмтантина. Буркхард Я. Век Константина Великого. - М.,2003. Також використані дослідження російських та вітчизняних дослідників історії Римської та Візантійської імперії - А.П. Каждана, який подає характеристику, виникнення і сутність християнства; Каждан А.П. Происхождение христианства и его сущность. - М., 1962. І.С. Свенцицька дає опис раннього християнства; Свенцицька И.С. Ранее христианство: страницы истории. - М., 1988. - С. 37-38. С. Головащенка, який описує всю історію християнства. Головащенко.С. История христианства. - К., 1999. Проте, ці автори торкалися даної теми вкрай побіжно, зокрема розглядаючи її у контексті розвитку Римської імперії та її взаємин з християнською церквою.

Хронологічними межами дослідження є період пізньої Римської імперії за часів Костянтина І Великого (306-337 рр.). Але для більшого розуміння даної роботи, були охоплені події попередніх часів, тобто за часів Діоклетіана, Максенція, Ліцінія.

Географічними межами дослідження є територія тогочасної Римської імперії - від порогів Нілу до берегів Фасіса, від гір Фракії до кордонів Персі; провінції Паннонія, Дакія, Македонія і Греція; територія Італії; Реція до берегів Дунаю, частина Африканського материка між кордонами Кіренаїки і Тінгітанії, а також Галлія, Британія та Іспанія.

Авторка пропонує наступну структуру свого дослідження - воно поділено на два розділи, що дає змогу легше зорієнтуватися в дослідженні.

У першому розділі «Внутрішня і зовнішня політика Костянтина» подано характеристику імператора, його зовнішньої і внутрішньої політики, боротьба за владу, деяких укази і закони імператора.

У другому розділі «Легалізація християнства» охарактеризовано передумови до цього важливого кроку, виникнення аріанства та інших єресей та їх наслідки для християнської церкви, рішення Нікейського собору.

Робота закінчується висновками, до яких прийшла авторка дослідження, списком використаних джерел та літератури.

політика костянтин християнство римське

Розділ І. Внутрішня і зовнішня політика Костянтина

У ІІ - ІІІ ст. у величезній Римській державі почався та тривав занепад економіки, викликаний кризою рабовласницького ладу. Рабська праця, на якій трималася економіка, почала гальмувати її розвиток, не могла забезпечити подальше зростання продуктивності праці. Можливо, економіка держави могла б подолати цю кризу, якби стала переважати праця вільних робітників і селян, але на той час більшість з них розорилася і перетворилася на нероб, яких утримувала держава. Щодня їм безкоштовно роздавалась велика кількість хліба, для їх розваг влаштовувались свята, видовища, гладіаторські бої. Головна їх вимога: «Хліба і видовищ!» («Panem et circenses!»), стала поширеним висловом. Окрім цих двох потреб вони нічого не бажали знати. Розбещене римське суспільство поглинула жахлива економічна криза.

Ця криза найбільш болісно відбилась на становищі колонів, господарства яких розорялися, занепадали. Збіднілі колони потрапляли у залежність до великих землевласників, ставали частиною їх власності.

Наприкінці ІІІ ст. криза стала підточувати силу Римської держави, влада імператорів вкрай ослабла, почастішали їх вбивства та перевороти. Після проведення реформ економічна криза припинилася. В цей час почалася боротьба за владу між правителями різних областей.

В жорстокій боротьбі, яка продовжувалась між арміями правителів провінцій і областей провідну роль в 306 р. н. е. відіграв Костянтин. Ростовский Д. Жития святых. М. 1908. - С. 613.

Він народився в місті Нісса, що знаходилося на території Балкан (сучасна Сербія), в родині римського воєначальника Констанція Хлора, який служив при дворі імператора Діоклетіана. Його мама була простою жінкою, дочкою власника трактиру - Олена.

Юність майбутнього імператора пройшла при дворі правителя Діоклетіана у Нікомідії, куди його було відправлено наприкінці ІІІ ст.

При дворі Костянтин проявив себе як здібний та обдарований юнак. Він любив військові ігри, брав участь у навчальних турнірах і військовій підготовці. У молодому віці Костянтин виявив задатки досить непоганого полководця, сміливого і відважного воїна. Він жив у військових таборах серед воїнів, якими командував його батько.

Війська, що проголосили його імператором, вимагали нових завоювань. Костянтину прийшлося боротися за владу з Манксенцієм, а потім і проти Ліцинія.

В 312 році Костянтин, встановивши хороші стосунки з Ліцінієм (посватав його за свою сестру Констанцію), зібрав свої легіони і рушив через Альпи в Північну Італію. Гиббон Э. Упадок и разрушение Римской империи. - М. 2005. - С.373 Його армія ледве була рівна половині армії Максенція. Але він знав, що військо любить його і військо знало, що всюди, де з ним безстрашний, талановитий полководець, там і перемога. З початком похода Костянтина в Італію поєднується наступне повір'я. Одного разу, в теплий післяобідній час, коли воїни сховалися від пекучого сонця в наметах, Костянтин сидів задуманий через те, що обмірковував який результат буде мати для нього наступна боротьба на життя і смерть. І тут він бачить на небі сяйво у вигляді хрестоподібного стовпа, а під ним слова: «Цим переможеш!» Там само. - С.374.. Пізніше вночі йому з'явився Христос і наказав зробити прапор із символікою побаченого знамення, що імператор і повелів зробити. Держак його вверху закінчувався золотим вінцем, під яким була монограма: Р - внизу СН, або по грецьки зверху Р, а внизу Х, що значить Христос, а під ним, трохи нижче, зображення імператора. Там само. - С. 374.

Не покидаючи Рим, Максенцій почав готуватися до боротьби. Він розділив свою армію на декілька корпусів, яким Костянтин ще до вирішальної битви наніс декілька жорстоких поразок. Захопивши міста і фортеці Північної Італії, він в сутичці при Туріні розбив панцирну кавалерію, на яку Максенцій покладав великі надії. При Вероні начальник другого корпусу хоробрий і умілий Руріх також зазнав поразки і сам загинув у битві. Втрата Руріха була незамінна для Максенція. На кінець, і сам він вирішив виступити з Риму. На Північ від столиці, у так званих Червоних Скелях. Гиббон Э. Вказана праця. - С. 374., спираючись на Тібр, розмістив він свою армію. Недовго він чекав. З'явився неприятель і розпочалась визначна битва. Спочатку завдяки своїй багато чисельній кавалерії Максенцій охопив був обидва ворожі фланги, але, укріпивши центр, Костянтин на чолі галльської кінноти кинувся на фланг. І ця атака вирішила битву, супротивник не встояв. Кавалерія Максенція повернула тил і у безладі кинулася за Тібр, тільки преторіанці не відступили, полягли на місці битви. Міст через Тібр був завалений трупами втікачів, а річка почервоніла від крові. Сам Максенцій, розгубившись, кинувся в річку. Його труп був знайдений лише на другий день. Безсмертний Рафаель написав у залі Ватикану фреску, де зоб...