Хлібозаготівельні кризи 19271929 рр
Упродовж тривалого терміну існування України як незалежної держави вчені,політики, управлінці намагаються розв’язати найважливіше питання сучасності: чомукраїна, що має потужні чорноземи, неабиякий науково-технічний потенціал і працьовитенаселення, пасе задніх у низці країн з перехідною економікою? Спробуємо розглянутицю проблему з точки зору історичної ретроспективи хлібозаготівельної політики 1927-1929 років.Значне розбалансування хлібного ринку у 1927-1929 рр. об’єктивно булоспричинене принциповими прорахунками державного керівництва в аграрній політиці ікардинальними змінами його поглядів щодо перспектив непу, які зумовили негативнеставлення сільських товаровиробників до хлібозаготівельної кампанії. Спочаткупоступове і обережне, а згодом активне і беззастережне підпорядкування соціально-економічних процесів інтересам форсованого розвитку індустріальної базиспровокувало категоричне несприйняття селянами нового більшовицького курсу, якийпо суті майже не відрізнявся від політики воєнного комунізму у пожовтневий період ісвідчив про остаточно усталену традицію розв’язувати всі існуючі проблеми силовимиметодами.До арсеналу методів впливу на селянство була залучена система “надзвичайнихзаходів”, до складу якої входили економічні, політичні і адміністративні заходи. Цясистема замовчувалася офіційними установами, центральне керівництво при нагодінамагалося відмежуватися від неї і перекласти тягар відповідальності за її дію намісцеву владу, але масштаби її застосування дозволяють надати означеним заходамстатус державної політики наприкінці 20-х років.У свою чергу, хлібороби України з року в рік посилювали опір, надаючи перевагугосподарчим, суто економічним, а відтак пасивним з соціально-класової точки зоруформам боротьби за власні права. Поширеним стало індивідуальне скороченнявиробництва, зменшення посівних площ, використання посівного матеріалу з великимидомішками жита (суржиковий клин). Значне падіння частки товарного зерна сталосявнаслідок переорієнтації рільництва у бік вирощування малоцінних технічних культур,масового розповсюдження на Півдні України так званих “житніх настроїв”, збільшеннявнутрішнього споживання селянського двору і повсюдного приховування збіжжя.Відносний спокій у взаєминах селянства і влади, властивий періоду розквіту непу,змінився ескалацією напруженості, каталізаторами якої стали активні форми протидіїнайміцніших прошарків села “надзвичайним заходам”. Хвиля “баб’ячих бунтів” уХерсонському, Запорізькому, Маріупольському і Миколаївському округах, стійкатенденція до зростання кількості терористичних актів проти представників радянськоївлади на місцях, групові відмови не тільки від виконання, а й навіть від врученняповідомлень про обсяги хлібозаготівельного завдання, волинки і демонстрації, листівки,прокламації, народні пісні та приказки, що закликали до збройної боротьби, чіткообреслювали фронт протистояння.Ці аспекти хлібозаготівельної політики вже знайшли певне відображення упопередніх публікаціях автора [3, с.62-67]. Сьогодні спробуємо зосередити увагу намаловивчених, специфічних, суб’єктивних аспектах означеної проблеми: негативномувпливі хибного керівництва на різних щаблях влади.Перекручення, злочини та зловживання місцевої влади опосередкованопровокувалися вказівками з центру, бо працівники низової ланки на довгий часзалучалися до хлібозаготівельної кампанії, опинившись на становищі заручників запеклої боротьби держави з селянами. Так, РНК УСРР 27 серпня 1929 р. провів черговезасідання, де обговорювалися заходи хлібозаготівельної кампанії на поточний рік. Зцього часу питання продрозкладки у селах розв’язували члени комісій сприянняхлібозаготівлям, які мали існувати протягом всього періоду до повного виконанняплану і включали по одному представнику сільради та КНС, 2–3 члени обиралисязагальними зборами. Збори повинні були також визначити терміни остаточного тапроміжного виконання плану, але Раднарком “орієнтував” їх на виконання не менше85% завдання до кінця року. Головне полягало у тому, що, згідно з рішенням уряду, 35-40% планового завдання покладалося на заможні – “вершкові кола села”, які складали,на погляд урядовців, 7-8%, а в деяких районах 10% господарств [17, арк.277]. Такимчином, на відміну від реальної, кількість міцних, дрібнокапіталістичних, куркульськихгосподарств директивно збільшувалася у 5-8 разів, адже під час оподаткування віндивідуальному, експертному порядку було з’ясовано, що таких в Україні не більше1,22%. Тобто центром заздалегідь планувалося напруження психологічної атмосфери вселі, тому що штучна зміна соціального стану селянського двору автоматичновикликала хвилю репресивних заходів з боку влади щодо штучно виділених “ворожнихелементів”.Важливим напрямком боротьби держави за якомога більше вилучення селянськихкоштів був наступ на селянський ринок – адже відсутність альтернативних форм збутузмушувала хліборобів здавати власну продукцію за низькими державними цінами докооперації, тобто сплачувати ще один прихований податок. До того ж, у залежності віднапруження хлібозаготівель, влада то повністю забороняла ринкову торгівлю і
Другие файлы:
Філософські аспекти взаємовідносин людини і природи в умовах глобальної екологічної кризи
Передумови і формування глобальної екологічної кризи. Історичне коріння екологічних проблем. Сутність сучасної екологічної кризи та її негативний впли...
Україна у часи свiтової кризи та шляхи її подолання
Світова економічна криза. Причини та вплив світової кризи на економіку України. Шляхи подолання фінансово - економічної кризи. Рекомендації консалтинг...
Антикризове управління бізнесом
Дослідження сутності кризи в бізнесі: причини, класифікація кризи, циклічність кризових явищ (закономірність і повторюваність). Особливості, мета, фун...
Фінансова криза на підприємстві
Сутність фінансової кризи, її симптоми, фактори виникнення. Методи оздоровлення підприємства в умовах фінансової кризи. Особливості антикризового фіна...
Економічні кризи та їх причини
Наприкінці 1992 р. економіка зі стану глибокої кризи вступила в етап некерованої руйнації. Причини економічної кризи, що постали з часу проголошення н...
