Роль Чернігівської громади у вивченні історії та культури краю
Міністерство освіти і науки УкраїниНіжинський держаний університет іменіМ.В. Гоголя.РефератНа тему:Роль Чернігівської громади у вивченні історії та культури краюНіжин 2011р.Для України питання культури завжди мало вагоме значення. У Росiйськiй імперії заперечувалося існування української мови – її називали селянською говіркою, українська історія – це була частина історії Російської імперії. У той час кращi представники української нації своєю працею у царині культури та мистецтва доводили протилежне. Для України у її боротьбі за незалежність, окрiм антиукраїнської полiтики уряду, перепоною було зрусифiковане населення, яке висувало полiтичнi вимоги у руслi загальноросiйського демократичного руху i втрачало своє національне пiдґрунтя, та не усвiдомлення бiльшiстю населення своєї нацiональної окремiшностi. Політичні реалiї не давали можливостi українськiй iнтелiгенцiї зосередитися виключно на проблемах демократiї та соцiальної справедливостi. Тодi вони виходили в загальноiмперський простiр i втрачали зв’я зок з нацiональними реалiями. Виникнення нацiонально-культурного руху було зумовлене прагненням нацiонально-свiдомої iнтелiгенцiї вiдродити українську нацiю, показати самобутнiсть та оригiнальнiсть культури, її власну iсторiю. Поняття нацiонально-культурний рух трактується як дiяльнiсть національно свiдомих людей (у своїй бiльшостi представників iнтелiгенцiї) задля збереження i розвитку народних традицiй, збагачення рiдної мови, лiтератури i мистецтва, розвитку нацiональної освiти. [1]Проявом національно - культурного руху стала поява громад, до яких належали студенти, викладачі вузів, учителі, письменники, урядовці, ліберально настроєні поміщики та інші представники інтелігенції. Перша "Громада" виникла в Києві в 1859 р. До неї входили переважно студенти Київського університету (В. Антонович М. Драгоманов, П. Чубинський, К. Михальчук, П. Житецький, Т. Рильський та ін.), всього в 1861 -1862 рр. близько 200 чол. У Петербурзі члени громади групувалися навколо редакції журналу "Основа" (М. Костомаров В. Білозерський, П. Куліш, брати Лазаревські та ін.). Наприкінці 50-х - на початку 60-х років громади виникли в Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі та інших містах. Вони були організаційно аморфними, не мали ні програм, ні статутів, ні чіткої структури, ні певного організаційно визначеного керівництва. За своїми суспільно-політичними поглядами переважна більшість членів громад належала до так званого ліберального напряму, але серед них були й демократично настроєні люди, які прагнули до радикальних перетворень.Журнал "Основа" - перший український суспільно-політичний і літературно-мистецький журнал, який видавався в 1861- 1862 рр. у Петербурзі. Його редактором був В. Білозерський, активну участь у його виданні брали М. Костомаров П. Куліш, О. Кістяківський та ін. Навколо "Основи" згрупувалася значна частина письменників, літературознавців, істориків, етнографів, мовознавців, фольклористів України. Основне своє завдання вони вбачали у висвітленні національно-культурного руху. У журналі публікувалися українською і, частково, російською мовами наукові праці й джерела з історії й історіографії України, етнографічні матеріали, художні твори (вірші, повісті, оповідання та ін.) та рецензії на них, статті й замітки з питань освіти і шкільного життя, сільського господарства, про становище селян і стан поміщицького господарства, розвиток промисловості й торгівлі тощо. Громадівцям доводилося спростовувати натяки, ніби вони підбурюють селян на повстання. Члени "Громад", зокрема Антонович, доводили, що прагнуть потурбуватися про освіту народу і тоді усі питання можна буде вирішити без зброї, за допомогою науки. Широко висловлені програмні положення громад, їхні прагнення до ведення культурно-освітньої роботи серед народу, сподівання на проведення перетворень у суспільстві лише мирним шляхом, шляхом реформ, що їх мав далі здійснювати царський уряд, відображено в заяві київських громадівців під назвою "Відзив з Києва", опублікованій в "Современной летописи" - додатку до журналу "Русский вестник". Під цим відзивом стояв 21 підпис (В.Антонович, П.Чубинський, П. Житецький, Т. Рильський та ін.).Автори передусім заявляли, що єдиний їх обов'язок "вжити всіляких зусиль з метою дати народові можливість освітитися", виховувати в ньому релігійність, віру в силу закону. Вони категорично відмежовувалися від революціонерів, ідеалізували реформу 1861 р., прославляли "високогуманні міркування" уряду. [2]Чернігів наприкінці ХІХ століття був невеликим провінційне містом, про те він не залишився осторонь громадських процесів, які вирували у Києві, Полтаві тощо. У цей час у місті зібралася плеяда інтелігенції, яка прагнула дії — відродження української культури. Тому виникнення у Чернігові "Громади" було явищем закономірним, очікуваним. Для цього тільки була потрібна людина, яка б зуміла організувати розрізнені прагнення і сили тодішньої інтелігенції в одне - боротися за виокремлення української культури у самостійне явище, незалежне від російської. Після закінчення Київського університету (1893р.) повернувся до Чернігова член Київської студентської громади Аркадій Васильович Верзилов, який особисто був знайомий з членами "Старої Київської громади" - О. Кониським, О. Пчілкою, М. Лисенком та М. Старицьким. Після обрання його секретарем Чернігівської міської Думи, А. Верзилов намовляє великого прихильника української культури, адвоката І. Л. Шрага, створити у Чернігові українську "Громаду". Останній запросив на нараду О.Тищинського - письменника, друга Глібова Л., та В. Андрієвського - активного громадського діяча, організатора революційного підпільного гуртка "Прогрес".На цій нараді було схвалено створення Чернігівської "Громад". У тому ж 1893 році до "Громади" приєднався В.І. Самійленко, який прибув у Чернігів і обійняв посаду секретаря редакції "Черниговского земского сборника". У 1894 р. письменник Б.Д. Грінченко одержав посаду у Чернігівському губернському земстві і також став її членом. Незабаром до Чернігова приїхав О.О. Русов і поповнив громадівський осередок. До складу "Громади" з січня 1894 р. до червня 1902 р крім названих членів, входили вже: С.В. Василівський (директор селянського банку), О.Л. Глібов (директор земської друкарні), М.М. Грінченко, Г.О. Коваленко (письменник, діловод у міській думі), М.М. Коцюбинський, В.У. Коцюбинська, С.Ф. Русова І. М. Руденко (очолював сирітський буди...
Другие файлы:
Нариси з історії нашої культури
Короткий нарис Євгена Маланюка з історії української культури....
Нарис історії культури України
Книга являє собою нарис історії культури України як комплексу характерних матеріальних і духовних здобутків суспільства; до духовної культури включают...
Печатки, герби міст і сіл Закарпаття
Історичне минуле нашого краю надзвичайно цікаве не лише подіями, які мали місце тут, але й пов’язане з сусідніми країнами, які межували безпосередньо...
Розвиток історичних знань в Україні. Життя та діяльність українських істориків Ястребова Ф.О. та Кримського А.Ю.
Дослідження з історії України XIX ст. Ястребова Ф.О. Праці А.Ю. Кримського з історії та культури арабських країн. Українське наукове товариство у Києв...
Історія Оренбурзького краю. Оренбурзький край до початку російської колонізації
Свідоцтва життя і діяльності людей у епоху бронзи на території Оренбурзького краю. Кочівники раннього залізного віку та розпад родової громади. Племін...
