Cистеми телекомунікацій /Укр./

Кінечне обладнання даних (ДТЕ) - узагальнене поняття, що використовується для опису пристрою користувача та його частини. Може бути джерелом, отримувачем інформації.

Канал передачі даних - сукупність середовища розповсюдження і технічного забезпечення. В залежності від типу сигналів розрізняють аналогові та цифрові канали зв’язку. За режимом використання канали комутовані та виділені; симплексні (передача лише в одному напрямку), напівдуплексні (почергова передача в різних напрямках), дуплексні (одночасна передача в обох напрямках); низькошвидкісні (50-200 біт/с) - телеграф, середньошвидкісні (до 9600 біт/с) - аналоговий телефон, високошвидкісні (понад 19200 біт/с) - ТВ, супутник.

Транспортний рівень – забезпечує інтерфейс між мережним рівнем і верхніми рівнями і призначений для відокремлення користувача від фіз. особливостей. Може забезпечуватися розбиття повідомлення на пакети. Протокол: Х.224.

Стандарти – набір семантичних і синтаксичних правил, що визначають поведінку функціональних блоків системи передачі даних. Або – набір правил, дотримання яких забезпечує сумісність тех. та програмних засобів. Інтерфейс – система уніфікованих зв’язків і сигналів, через які з’єднуються пристрої системи. Інтерфейс може бути описаний в певних стандартах.

Прикладний об’єкт (процес) – програми, що є джерелами чи отримувачами інформації. З’єднання – процес інформаційного обміну між системами. Фізичне середовище – сукупність тех. обладнання для передачі даних і сама фізична середа. Всі функції ВС згруповано у 7 рівнів. Функції кожного рівня дають можливість виконувати дії вищим рівням. Кожний з 7 рівнів виконує формування пакету, додаючи свої заголовок і кінцеві блоки до повідомлення.