Розвиток тематичних груп італійської лексики в українській мові

Дослідження специфіки процесу запозичення українською мовою іншомовної лексики. Історичні зміни в системі італійської мови. Уточнення етимології конкретних тематичних груп італійської лексики з метою виявлення шляхів їх проникнення в українську мову.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

КУРСОВА РОБОТА

РОЗВИТОК ТЕМАТИЧНИХ ГРУП ІТАЛІЙСЬКОЇ ЛЕКСИКИ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Виконавець роботи

Студ. гр. УУ-09-2

Салко Ганна Василівна

Керівник роботи

к.ф.н., доцент

Рибалка Я.І.

Дніпропетровськ 2012



Зміст

Вступ

Розділ 1. Історія вивчення груп лексики української мови за походженням

1.1 Короткий огляд літератури з теорії питання

1.2 Особливості лексичних запозичень

Розділ 2. Розвиток тематичних груп італійської лексики в українській мові

2.1 Історичні зміни в італійській мові

2.2 Лексична структура запозичень з італійської мови

2.3 Класифікація тематичних груп італійської лексики

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Вивчення історії розвитку та становлення мови не можливе без урахування тих процесів, що відбуваються під час запозичення та модифікації лексики з інших джерел. Слабка вивченість історії окремих структурних рівнів української мови і їх деяких ланок настійно вимагає розгортання й уточнення, зокрема за даними писемних пам'яток, монографічних досліджень як історії окремих ланок різних структурних рівнів мови, так і опису її окремих хронологічних зрізів.

Більшість мов Європи, Америки та Індії в теперішній час відносяться до індоєвропейської сім'ї мов. Усі вони походять від однієї спільної мови - предка (чи групи діалектів), які порівняльна філологія може реконструювати з великим ступенем точності.

Сьогодні нараховується одинадцять груп мов, які походять від єдиного арійського кореня. Кожна група, в свою чергу, включає в себе велику кількість мов. Крім того, кожна з цих мов ділиться на кілька діалектів. Італійська група лексики, до якої входить латинська, мова осків і умбрів фіксується біля 400 р. до н. е. Сучасними нащадками цих мов є італійська, французька, іспанська та інші мови.

Актуальність дослідження. Враховуючи, що українська мова на певному етапі органічно поглинула в себе значну частину лексики латинської мови, а також з огляду на те, що в сучасному українському мовознавстві ця тема не досить ґрунтовно досліджена, вважаємо, що вивчення становлення різних тематичних груп італійської лексики як однієї з основних мов, розвинутих на базі латинської, має актуальність і сьогодні.

Тема курсової роботи - «Розвиток тематичних груп італійської лексики в українській мові».

Предмет дослідження - лексика української мови, запозичена з італійської протягом різних історичних періодів.

Об'єкт дослідження - тематичні групи італійської лексики, що досліджувались на матеріалі етимологічного словника української мови, виданого АН УРСР у 1982 р.

Огляд вивчення історії української мови дає певні підстави для визначення основних проблем і найважливіших завдань, розв'язання яких настійно вимагає дальший розвиток мовознавчої науки.

Дослідження шляхів взаємопроникнення лексики різних народів світу має свою історію. У вітчизняному і зокрема українському мовознавстві існують ґрунтовні праці з дослідження історії розвитку мови: це і видана у 1991 році Бевзенком С.П. «Історія українського мовознавства. Історія вивчення української мови», сюди ж можна зарахувати «Дослідження з мовознавства в Українській РСР за сорок років» (Вид-во АН УРСР, 1957). Праця Григорія Півторака «Українці:звідки ми і наша мова» наводить яскраві приклади перебігу історії української мови у світовому контексті. Один з відомих вчених, П. Д. Тимошенко, працював зокрема над історичною морфологією української літературної мови XIX - початку XX ст., але робота ця залишилася незавершеною (є лише окремі публікації). Серед відомих мовознавців, які ґрунтовно вивчали історію української мови, перебіг змін її фонетичних, морфологічних,синтаксичних рівнів варто згадати В.М. Русанівського, А.Ю.Кримського, М.Грушевського. Хоча їх погляди на історію становлення української мови суттєво відрізнялися між собою, внесок цих відомих дослідників у мовознавчу науку залишається величезним.

Синтетичних, узагальнюючих праць з історії української мови з'явилося чимало, проте час від часу вони знову з'являтимуться, оскільки наука весь час поповнюється і новим фактичним матеріалом, і новими ідеями, узагальнення яких диктується подальшим її поступом. Крім того, значення подібних праць полягає не лише в підведенні підсумків уже досягнутого, а й у тому, що в них чіткіше, рельєфніше виступають ті прогалини, що виявляються ще незаповненими і які необхідно заповнити майбутньому, чіткіше вимальовуються завдання, що потребують свого розв'язання.

Проблема дослідження полягає в широкому залученні поруч із даними писемних пам'яток також даних діалектної мови, що й досі залишаються надійним, нерідко майже єдиним джерелом для внутрішньої реконструкції перебігу тих чи інших мовних явищ, історичний розвиток яких слабко відбивається у писемних пам'ятках. Крім того, вивчення історії внутрішньої структури мови не може обмежуватися лише літературною мовою, воно повинно включати вивчення обох різновидів національної мови - і літературної, і діалектної, у зв'язку з чим виникає ще одне проблематичне завдання - залучення даних систематичної академічної праці про українську діалектну мову. Окремо слід виділити проблемне питання структуризації й систематизації досліджених одиниць лексичного рівня італійської мови, як на синхронічному,так і на діахронічному зрізах.

Тому ставимо собі на меті - проведення всебічного дослідження тематичних груп італійської лексики в українській мові, їх структуризацію і організацію в підгрупи за способом проникнення в мову, семантикою.

Проблема курсової роботи реалізується шляхом виконання завдань.

Завдання курсової роботи:

1) опис історичних змін в системі італійської мови на основі існуючих джерел;

2) дослідження специфіки процесу запозичення українською мовою іншомовної лексики;

3) розширення хронологічних рамок дослідження запозичення в українську мову окремих пластів італійської лексики;

4) уточнення етимології конкретних тематичних груп італійської лексики з метою всебічного аналізу і виявлення шляхів проникнення в українську мову;

5) систематизація тематичних груп італійської лексики на основі відповідних джерел. Наведені приклади цитуються за виданням: «Етимологічний словник української мови(в семи томах)» (К.:Наукова думка.-1982, римською позначено том, арабською - сторінку видання). Джерелами матеріалу слугували також «Словник української мови в 11 томах» за редакцією І.К. Білодіда, «Словник іншомовних слів» за редакцією Бибик С.П., «Словник староукраїнської мови XIV-XV ст.» за редакцією Л. Гумецької.

У роботі використано такі методи дослідження:

- описовий, який дав можливість інвентаризувати лексичні одиниці іншомовного походження і пояснити особливості їх функціонування на відповідному етапі розвитку мови;

- порівняльно-історичний, за допомогою якого здійснено порівняння мовних явищ італійської мови і їх розгляд в історичному аспекті;

- зіставний, який спрямовано на системне порівняння явищ української мови з італійською з метою виявлення їх специфіки.



Розділ 1. Історія вивчення груп лексики української мови за походженням

У першому розділі курсової роботи ми дослідили історію вивчення груп лексики української мови з точки зору походження, спираючись на існуючі видання праць з теорії мови. Для подальшого дослідження важливим аспектом є виділення групи лексики італійського походження з загальної групи запозиченої лексики української мови. Також наведено короткий огляд літератури з теорії питання.

1.1 Короткий огляд літератури з теорії питання

Вивчення історії української мови охоплює два мовознавчих предмета:

1) історичної граматики, до якої, крім власне граматики (морфології й синтаксису), відносять також історичну фонетику й історичну дериватологію;

2) історії літературної мови, куди, крім вивчення процесів становлення й розвитку літературної мови, відносять також і лінгвостилістику яка перебуває з нею в якнайтіснішому взаємозв'язку, постачаючи значною мірою фактичний матеріал для історії літературної мови.

Розширення вивчення історії української мови вимагає посилення теоретичного аспекту досліджень. Останнє можливе при послідовному дотриманні системного підходу до вивчення історії будь-якого явища різних структурних рівнів мови. З історії української мови створено вже багато монографій, але історія окремих структурних рівнів та окремих їх ланок такими дослідженнями забезпечена слабко. Істотні доповнення до відтвореної загальної картини розвитку української літературної мови XIX - початку XX ст. спостерігаються у працях Жовтобрюха М. А.:«Мова...