Етикетне спілкування - складова лінгвокраїнознавчої комунікації. Принцип організації етикетного спілкування лінгвокультурної комунікації. Мовні кліше - репрезентати ситуаційного етикету. Етикетні моделі знайомства, привітання, прощання, вибачення, подяки.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

38

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

"Принципи етикетного спілкування, застосування уніфікованих мовних кліше в стандартних ситуаціях спілкування”

Зміст

• Вступ
• І. Етикетне спілкування як специфічна складова лінгвокраїнознавчої комунікації
• 1.1 Поняття етикету
• 1.2 Принципи організації етикетного спілкування лінгвокультурної комунікації
• ІІ. Мовні кліше як репрезентати ситуаційного етикету
• 2.1 Етикетна модель знайомства
• 2.2 Етикетна модель привітання
• 2.3 Етикетна модель прощання
• 2.4 Етикетна модель вибачення
• 2.5 Етикетна модель подяки
• Висновок
• Список використаних джерел

Вступ

Етикет спілкування - важливий елемент культури народу, продукт культурної діяльності людини та інструмент цієї діяльності, він є складовою частиною культури поведінки і спілкування людини. У виразах етикету спілкування зафіксовані соціальні відносини тієї чи іншої епохи. Специфіка кліше, які використовуються є надзвичайно різноманітною та цікавою.

Отже, актуальність вивчення етикетних моделей поведінки обумовлена наступними причинами:

1. Етикетне спілкування є важливою частиною комунікативної діяльності, його порушення призводить до непорозуміння і культурного шоку.

2. Незважаючи на те, що окремі сторони етикетного спілкування розглядалися в лінгвістичній літературі, багато питань цього типу комунікації залишаються недостатньо висвітленими.

3. Інтенсифікація міжкультурних контактів вимагає детального вивчення культурно обумовлених моделей поведінки.

Дослідженням етикету спілкування великого значення надавали: Верещагін Є.М., Костомаров В.Г., Карасик В.І., Маслова В.А., Воробйов В.В., Стернін І.А., Формановска Н.І. та ін.

Об'єктом дослідження є етикетне спілкування, в якості предмета вивчення розглядаються етикетні моделі поведінки в британській лінгвокультурі.

Мета роботи конкретизується у таких завданнях дослідження:

1) визначити поняття "етикетна модель поведінки”;

2) побудувати типологію етикетних моделей поведінки;

3) виявити лінгвокультурну специфіку етикетного спілкування стосовно британської комунікативної поведінки.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

мовне кліше етикетне спілкування

на основі аналізу наукової літератури виявити особливості етикету спілкування англійської лінгвокультури;

дослідити специфіку англійського етикету спілкування;

окреслити особливості формул мовленнєвого етикету сучасної англійської мови.

В роботі використовувалися наступні методи дослідження: понятійний аналіз, інтерпретативний аналіз комплексний метод дослідження мовного матеріалу, який включає структурно-семантичний та контекстуальний аналіз, а також описовий метод.

Наукова новизна виконаної роботи полягає у встановленні базових типів етикетних моделей поведінки, в описі способів мовного вираження цих моделей в англійській мові і у виявленні лінгвокультурної специфіки етикетного спілкування в британській комунікативній поведінці.

Теоретична значення даного дослідження полягає в тому, що воно робить внесок у розвиток лінгвокультурознавства, теорії міжкультурної комунікації та лінгвопрагматики, уточнюючи і характеризуючи поняття "етикетна модель поведінки”.

Практична значення роботи полягає в можливості застосування отриманих висновків у курсах загального мовознавства, міжкультурної комунікації, лексикології та стилістики англійської мови, у курсах з лінгвокультурології та прагмалінгвістики, у практиці навчання англійської мови як іноземної.

У відповідності до поставленої мети та завдань дослідження визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.

І. Етикетне спілкування як специфічна складова лінгвокраїнознавчої комунікації

Існує велика кількість різних визначень поняття "спілкування”, це пов'язано з різними поглядами вчених на дане питання. У короткому психологічному словнику пропонується визначити спілкування як "складний багатоплановий процес встановлення і розвитку конфліктів між людьми, який включає в себе обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії і взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини” [7, с. 203].А. А. Бодальов пропонує розглядати спілкування, як "взаємодію людей, змістом якої є обмін інформацією за допомогою різних засобів комунікації для встановлення взаємовідносин між людьми”. В.Н. Панфьоров розуміє спілкування, як зв'язок між людьми, в ході якого виникає психологічний контакт, що виявляється в обміні інформацією, взаємовпливі, взаємопереживанні та взаєморозумінні [8, с.9].

Воно неможливе без суб'єктів спілкування, тобто особистостей, знання лінгво-психологічних та лінгвокраїнознавчих характеристик кожного з них. У спілкуванні завжди треба враховувати динамічні особливості психічних процесів і поведінки людей, інтенсивність, швидкість, темп усного мовлення. Самостійний і творчий склад мислення, орієнтування в ситуації, орієнтація на мову співрозмовника, мовна пам'ять, правильний і доречний добір мовних засобів, правильна побудова висловлювання і прогнозування реакції слухачів, відповідна дикція, уміння слухати, а також етикет спілкування - такі основні якості мовця-професіонала, необхідні для оптимального, кваліфікованого розв'язання всіх завдань. У процесі спілкування партнери впливають один на одного, їх дії спрямовані на регулювання чи зміну власної або чужої позиції. Труднощі, які виникають під час донесення або сприймання інформації, часто є наслідком вікових, статевих або соціальних розбіжностей [16, с. 19 - 23].

Отже, спілкування з представниками інших країн потребує, окрім знання іноземних мов, також попереднього вивчення національних особливостей учасників комунікативного контакту, поваги до їхньої культури, самобутності, специфіки їхнього способу життя, манери поводження, а також уміння поводитися тактовно і природньо у даному середовищі. Ось чому необхідно знати основні принципи етикетного спілкування з ними і намагатися їх дотримуватися.

1.1 Поняття етикету

Модель опису комунікативної поведінки передбачає розгляд такого її компонента як мовна поведінка, яка являє собою сукупність правил і традицій мовного спілкування в певних умовах комунікації [21, с.15]. Крім ділового спілкування, розмови по телефону, спілкування у сім'ї, у громадських місцях і т.п. до мовної поведінки відноситься також і етикет спілкування.

"Великий тлумачний словник сучасної української мови” подає таке визначення етикету: "Установлені норми поведінки і правила ввічливості в будь-якому товаристві” [1. с.459]. "Словник з етики" трактує етикет (фр. йtiquette - ярлик, етикетка) як "сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських взаємин (поводження з оточуючими, форми звертання і вітань, поведінка у громадських місцях, манери і одяг) ” [14,с.378]. У цьому визначенні загальні правила поведінки і правила вербалізованого етикету поведінки об'єднані. Т.В. Цив'ян, розглядаючи етикет поведінки з точки зору семіотики, розуміє під цим терміном "правила ритуалізованої поведінки людини в суспільстві, які відображають істотні для даного суспільства соціальні та біологічні категорії" [19, с.28].

Якщо етикет як усталений в суспільстві звід правил регулює нашу поведінку, нашу взаємодію з оточуючими нас людьми у відповідності із соціальними вимогами, то етикет спілкування - це вироблені суспільством правила мовної поведінки, стійко закріплені в мовних формулах.

Слово "етикет” дуже схоже на слово "етикетка”, насправді слово "етикет” французького походження і має два значення: "ярлик" ("етикетка”) і "церемоніал”. Хоча, насправді, і до французів це слово прийшло з голландської мови, де воно спочатку означало кілочок, до якого прив'язували папірець з назвою товару, а пізніше - папірець з написом-етикеткою, яку можна щодня побачити на всіх товарах. На основі значення "напис" розвинулось більш вузьке значення - "церемоніал”, тобто, правила поведінки. Їх багато, і у різних народів вони неоднакові [11, с.28 - 36].

У кожному суспільстві склалися свої правила поведінки. Етикет - явище історичне. Правила поведінки людей змінювалися із змінами умов життя та конкретного соціального середовища. Етикет виник в період зародження абсолютних монархій. Дотримуватися певних правил поведінки, церемоніалу було необхідно для звеличення вищих за статусом осіб: імператорів, королів, царів, князів, принців, герцогів і т.п., для закріплення ієрархії усередині самого класового суспільства. Від знання етикету, виконання його правил часто залежала не тільки кар'єра, але і життя людини [6, с.67].

Головне призначення етикету, в тому числі й етикету спілкування, - встановлення сприятливого контакту між людьми, регулювання їх взаємин на основі принципу ввічливості. Адже мета спілкування - вплив однієї людини на іншу, регуляц...