Масова інформація та її мова, українська та російська мови в радіоефірі. Культура мовлення: правильність, точність, логічність, чистота, виразність, достатність і ясність, доречність мовлення. Орфоепічні, лексичні, морфологічні та синтаксичні помилки.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Управління освіти і науки Донецької облдержадміністрації

Донецьке територіальне відділення МАН України

Донецький профільний ліцей №135

Відділення «Мистецтвознавства та філології»

Секція «Українська мова»

Базова дисципліна «Українська мова та література»

Мова засобів масової інформації в аспекті культури мовлення

Широка Марія Євгенівна, учениця 11-А класу

Донецького профільного ліцею №135

Науковий керівник: Касьяненко Наталя Євгенівна,

доцент кафедри загального мовознавства та історії мови

Донецького національного університету

Керівник: Бєляєва Катерина Сергіївна,

учитель української мови та літератури

Донецького профільного ліцею №135

Донецьк 2012

Зміст

Вступ

Розділ І. Загальна характеристика мови сучасних ЗМІ

1.1 Масова інформація та її мова

1.2 Українська та російська мови в радіоефірі

Розділ ІІ. Культура мовлення в теоретичному аспекті

2.1 Правильність та норма мовлення

2.2 Точність мовлення

2.3 Логічність мовлення

2.4 Чистота мовлення

2.5 Виразність мовлення

2.6 Достатність і ясність мовлення

2.7 Доречність мовлення

2.8 Поняття мовленнєвої помилки

Розділ ІІІ. Типи мовленнєвих помилок у мові сучасних теле- та радіопередач

3.1 Орфоепічні помилки

3.2 Лексичні помилки

3.3 Морфологічні помилки

3.4 Синтаксичні помилки

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми дослідження зумовлюється недостатньою культурою мовлення працівників сучасних засобів масової інформації. Один з елементів громадського життя, який активно реагує на суспільні процеси і віддзеркалює їх, -- це засоби масової інформації. Телебачення, радіомовлення, преса та Інтернет є наймогутнішими інституціями суспільства, які тотально впливають на формування культури мовлення населення, вироблення смаку та сприяють укріпленню української мови як державної.

Мета роботи -- висвітлити мовні особливості сучасних засобів масової інформації (радіо, телебачення, преси) в аспекті культури мовлення.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

? вивчити науково-дослідну літературу з проблеми, зробити її огляд;

— зібрати фактичний матеріал та зробити його аналіз;

— визначити лінгвістичну сутність таких понять, як «культура мовлення», «мовна норма» та «мовленнєва помилка»;

— систематизувати негативний мовний матеріал, створити конструктивну класифікацію мовленнєвих помилок;

? визначити частотність, різнотипність помилок;

— зясувати лінгвістичні та окремі позалінгвістичні причини появи помилок;

— охарактеризувати провідні тенденції у мовленні працівників мас-медіа.

Обєктом дослідження є мовні одиниці, що засвідчують порушення норм сучасної української мови в мовленні працівників провідних українських радіо- та телеканалів, а також приватних каналів Донецька: 12-го каналу, ТРК «Україна», ТРК «Донбас», «Європа+», радіо «Точка», «МFM», радіо «Люкс», «Мега-радіо», «Авто-радіо», а також продукції загальнонаціональних каналів: телеканалу «Інтер», «1+1», «ICTV», «Нового» каналу, «М1», «СТБ», ТРК «Ера», «УТ-1»; радіостанцій: «Хіт FM», «Наше радіо», «Європа+», «Мелодія», «Русское радио. Україна ».

Предмет дослідження становлять орфоепічні (акцентуаційні та фонетичні), лексичні, морфологічні та синтаксичні помилки, зафіксовані в мовленні працівників мас-медіа.

Методологія дослідження базується на найважливіших положеннях загального мовознавства про взаємозв'язок мови, мислення і реалій навколишньої дійсності, про діалектичний підхід до мови як до цілісної та взаємопов'язаної системи, що перебуває в постійному розвитку та русі, усвідомлення мови як суспільного явища.

Основними методами дослідження є: описовий, з прийомами безпосереднього спостереження, слухового аналізу, моделювання, а також зіставний метод (зіставлення систем української та російської мов).

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх багатоаспектного використання у практиці редагування медіа-матеріалів, під час укладання довідників і порадників для працівників ЗМІ та при підготовці посібників з культури мовлення.

Структура роботи. Відповідно до завдань робота складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел та додатків.

Важливим науковим доробком дослідження проблеми культури мовлення сучасних засобів масової інформації є праці українських та російських мовознавців (Див. Ажнюк Б., Волощак М., Мацько Л., Лизанчук В., Нікітіна Н., Пономарів О., Сербенська О., Стишов О., Тараненко О.). Серед теоретичних мікростудій глибоким аналітизмом і фаховим знанням відзначаються праці Бабич Н., Бацевича Ф., Єрмоленко С., Головіна Б., Пилинського М., Русанівського В. та ін.

Перший розділ -- «Загальна характеристика мови сучасних ЗМІ» -- складається з двох підрозділів, у межах яких висвітлюється стан сучасної мовної політики, роль у ній засобів масової інформації; види та головне призначення ЗМІ у руслі відповідних законів про мову реклами, телебачення.

Другий розділ -- «Культура мовлення в теоретичному аспекті» - містить вісім підрозділів (розглянуто головні якості мовлення: правильність, точність, логічність, чистота, виразність, доречність, достатність і ясність мовлення). Запропоновано дефініції таких понять, як «помилка», «анорматив», «девіація», подана типологія помилок у мові ЗМІ.

Третій розділ -- «Типи мовленнєвих помилок у мові сучасних радіо- та телепередач» складається з чотирьох підрозділів: орфоепічні, лексичні, морфологічні та синтаксичні помилки. Перший підрозділ містить класифікацію орфоепічних помилок -- вимова звуків з російським акцентом, вимова російського проривного ґ; акцентуаційні помилки.

У другому підрозділі -- «Лексичні помилки» -- значну увагу сфокусовано на виявленні та лінгвістичному описі різновидів лексичних помилок. Доведено, що поява значеннєво модифікованих лексем зумовлюється активізацією використання спільних із російською мовою компонентів синонімічного ряду, яка спричинена інтерференційним впливом.

У підрозділі «Синтаксичні помилки» передусім проаналізовано утворення, що засвідчують ненормативне вживання прийменників у сфері синтаксичних одиниць-конструкцій.

Залежно від частиномовної приналежності ненормативних одиниць представлено такі різновиди морфологічних помилок: анормативи у межах лексико-граматичного класу іменників, у системі прикметника, ненормативні утворення форм числівника, відхилення від морфологічних норм у межах лексико-граматичного класу займенників, помилки у системі дієслівних форм.

У Висновках запропоновано раціональні шляхи підвищення грамотності представників сучасних ЗМІ. Аналітичне дослідження на основі аналізу пропонованих у науковій літературі факторів появи помилок та зібраного негативного мовного матеріалу підсумовано, що основними причинами породження ненормативних одиниць є незнання норм сучасної літературної мови, потужний вплив російської мови, що позначився на всіх рівнях мовної системи.

Розділ І. Загальна характеристика мови сучасних ЗМІ

Один з елементів громадського життя, який активно реагує на суспільні процеси і віддзеркалює їх, - це засоби масової інформації. Вплив їх дуже великий на громадську свідомість. Здатність швидко і майже тотально охоплювати найширші аудиторії дає їм змогу формувати суспільну думку, визначати духовні цінності. Ось чому мова телебачення - важливий елемент державної політики. Державний статус української мови зафіксовано в Конституції і законах про діяльність ЗМІ [див. Додатки].

Проте в інформаційному просторі досі немає потужної системи узгоджених конструктивних ідеологем, здатних консолідувати суспільство для подолання сьогоденної мовної кризи. Політика “відсутності мовної політики” в умовах України, де позиції своєї мови і культури ослаблені внаслідок тривалого періоду дискримінації, означає фактичну підтримку панівного становища російської мови.

В.М. Терещенко зауважує, що мовна політика (М. п.) -- 1) сукупність ідеологічних настанов і практичних дій держави, спрямованих на регулювання суспільних відносин у мовній сфері (державна М. п.); 2) сукупність ідеологічних настанов і практичних дій відповідних інституцій, спрямованих на розвиток мовної системи в певному напрямі. Державна М. п. є невід'ємним складником національної політики, ґрунтуючись на ідеології й принципах, що визначають політику держави в національному питанні та сфері міжнаціональних відносин. Найгостріше питання вибудови адекватної суспільним реаліям М. п. стоїть у багатонаціональних державах, де може втілюватися або принцип мовного плюралізму з урахуванням статусу й ролі як державної мови, так і мов нацменшин [92, с.6-8]....