Лексичні особливості перекладу текстів у галузі гендерної лінгвістики

Фонові знання, необхідні перекладачеві для перекладу текстів з гендерної лінгвістики. Граматичні, лексичні та термінологічні труднощі при перекладі. Наслідки вживання сексистської мови. Систематизація виокремлених лексичних одиниць та їх складність.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

ДИПЛОМНА РОБОТА

«Лексичні особливості перекладу текстів у галузі гендерної лінгвістики»

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Фонові знання, необхідні перекладачеві для перекладу текстів з гендерної лінгвістики

1.1 Фонові знання з теорії перекладу

1.2 Фонові знання з гендерної лінгвістики

Розділ 2. Текст перекладу

2.1 Аналіз на рівні слова

2.2 Сексизм у мові

2.3 Лінгвістичний детермінізм

2.4 Родові займенники

2.5 Родові іменники

2.6 Жінки як позначена форма

2.7 Наслідки вживання сексистської мови

Розділ 3. Перекладацький КОМЕНТАР

Висновки

Список використаної літератури

Summary

ВСТУП

Наша курсова робота присвячена термінологічним труднощам перекладу текстів у галузі хімії. Актуальність визначається недостатнім вивченням цього аспекту у галузі сучасного перекладознавства, а також недостатньою кількістю робіт в українському перекладі.

Об'єктом є лексичні особливості перекладу текстів у галузі хімії.

Мета роботи полягає у виконанні перекладу тексту та проведенні перекладацького аналізу одиниць лексичного рівня та визначенні основних термінологічних труднощів перекладу.

Для дослідження поставленої мети необхідно виконати такі завдання:

1. Проаналізувати фонові знання, необхідні для перекладу текстів у галузі хімії.

2. Виконати переклад тексту обсягом знаків.

3. Визначити термінологічні труднощі перекладу текстів в обраній галузі.

Матеріалом дослідження слугував. Обсяг тексту становить знаків.

РОЗДІЛ 1. Фонові знання, необхідні для перекладу текстів у галузі гендерної лінгвістики

1.1 Фонові знання з теорії перекладу

Слово переклад є загальновідомим, однак зміст поняття «переклад» вимагає уточнення та термінологічного визначення. Воно визначається як: вміння виразити вірно і повно засобами однієї мови те, що виражено раніше засобами іншої мови [31, с.13]; процес перетворення мовленнєвого твору на одній мові у мовленнєвий твір на іншій мові за умов збереження незмінного плану змісту, тобто значення [4, с. 11]; поняття полісемантичного характеру, найбільш загальне значення якого асоціюється з процесом та результатом передачі значення слова, словосполучення, речення або тексту з однієї мови на іншу [16, с. 10].

У перекладознавстві існує низка спеціальних термінів, які необхідно знати майбутньому перекладачеві, а саме: адекватний, еквівалентний, вільний, точний, послідовний, нульовий, близький, трансформаційний переклади [16, с. 246-251]. Вважаємо за необхідне дати визначення термінам “адекватний” та “еквівалентний” переклади.

Адекватний переклад - переклад, що забезпечує прагматичні задачі перекладацького акту на максимально можливому для досягнення цієї мети рівні еквівалентності, не допускаючи порушень норм та узусу мови перекладу, дотримуючись жанрово-стилістичних вимог до текстів певного типу та відповідностей конвенційній нормі перекладу. Це так званий «правильний» переклад [16, с. 246].

Адекватний переклад - відтворення єдності змісту і форми оригіналу засобами іншої мови [25]. Деякі автори пропонують використовувати замість терміна "адекватний переклад" термін "повноцінний переклад", маючи на увазі вичерпну передачу смислового змісту оригіналу і повноцінну функціонально-стилістичну відповідність йому [20].

Термін «адекватний переклад» увів не А. Смірнов, який 1931 року зробив спробу визначення його значення. Цим терміном користувалися й раніше. О. Фінкель навіть вважав, що «адекватним перекладом» здійснювали свої найкращі відтворення змісту й художніх особливостей оригіналу всі видатні перекладачі в Німеччині в другій половині ХIХ ст., і навіть Й. Гердер «виконав адекватно» свої «Голоси народів» (1769 р. ), бо він їх вважав довершеними змістовно, художньо й мелодійно, найпоетичнішими за образністю в усій європейській пісенній творчості [11].

За визначенням І.В. Корунця еквівалентний переклад - це переклад, що відтворює зміст оригіналу на одному з рівнів еквівалентності [16, с. 251].

В сучасному перекладознавстві можна знайти три основних підходи до визначення поняття «еквівалент».

По-перше, деякі визначення перекладу фактично підмінюють еквівалентність тотожністю, стверджуючи, що переклад повинен повністю зберігати зміст оригіналу.

Другий підхід у вирішенні проблеми перекладацької еквівалентності полягає в спробі знайти у змісті оригіналу певну інваріативну частину, збереження якої є необхідним і достатнім для досягнення еквівалентності перекладу. Іншими словами, якщо переклад може виконати одну й ту ж саму функцію чи описує ту ж саму реальність, то він еквівалентний.

Третій підхід до визначення перекладацької еквівалентності можна назвати емпіричним. Суть його полягає в тому, щоб не намагатися вирішувати, у чому повинна полягати спільність перекладу й оригіналу, а зіставити велике число реальне виконаних перекладів з їх оригіналами і подивитися, на чому ґрунтується їхня еквівалентність [24].

Під час перекладу текстів з мови джерела на цільову мову виникають певні труднощі, джерелом яких можуть бути відмінності в принципах побудови контактуючих мов. При розгляді проблем перекладу в навчальних, аналітичних та певною мірою евристичних цілях є доцільним окремий розгляд різних аспектів і проблем перекладу, в даному випадку граматичних, лексичних, термінологічних та жанрово-стилістичних труднощів.

Отже до граматичних труднощів відносять розбіжності у будові мов, у наборі їхніх граматичних категорій, форм та конструкцій; різний обсяг змісту форм і конструкцій, подібних у двох мовах; відмінні від відповідних граматичних явищ мови перекладу функціональні характеристики; різні частотні характеристики в англійській та українській літературі; граматичні омоніми; особливості вираження членів речення у двох мовах [13, с. 11-12].

Лексичні труднощі пов'язані із багатозначністю слів (термінів) та вибором адекватного словникового відповідника; особливостями вживання загальнонародних слів; правилами застосування того чи іншого способу перекладу лексики; визначенням межі припустимості перекладацьких лексичних трансформацій; перекладом лексикалізованих форм множини іменників та термінів-омонімів; перекладом етноспецифічної лексики і етнонаціональною варіантністю термінів [13, с. 12-13].

Термінологічні труднощі складають неоднозначність термінів; відсутність перекладацьких відповідників; національна варіативність термінів; міжгалузева та внутрішньогалузева омонімія термінів; переклад новітніх авторських термінів, що подаються в лапках [13, с. 54].

Під жанрово-стилістичними труднощами розуміють труднощі пов'язані з метафоричними термінами; образною та необразною фразеологією; кліше та розмовними лексичними елементами; особливостями вживання особового займенника «I»; жанровими особливостями [13, с. 12-13].

Отже, вважаємо доцільним розглянути основні поняття, що стосуються галузі перекладознавства, а також надати характеристику предметній галузі і визначити її базові поняття.

Фонові знання (ФЗ) є одним з найважливіших передумов перекладу галузевих текстів, оскільки за їх відсутності переклад неможливий , навіть тоді, коли усі інші компоненти перекладацької компетенції є наявними [33].

А.В. Федоров розглядає їх як соціокультурні відомості, що відображають реальний комунікативний фон певного народу або картину життя певної країни. На його думку, поширення фонових знань відбувається саме через переклад, який вимагає знання певної соціокультурної інформації, що дозволяє зрозуміти глибинний зміст оригіналу і перекласти його без смислових втрат та помилок [31, с. 43].

А Віноградов В.С. визначає фонові знання як систему знань щодо галузі, якої стосується текст оригіналу, разом з когнітивним досвідом перекладача у цій же сфері [6, с. 66]. Але Ширяєв вважає фонові знання просто спільним усвідомленням певних реалій мовцем та слухачем, що забезпечує підґрунтя для мовленнєвого спілкування, а також визначає поведінку людини, систему її поглядів, етичних оцінок, естетичних смаків і значну частину її знань [34, с. 43].

На думку Комісарова, фонові знання - це сукупність даних та відомостей про специфіку країни, мова якої вивчається, її національну культуру, менталітет народу, національні особливості вербальної та невербальної поведінки тощо [15, с. 58], тоді як Алексєєва звужує значення поняття, що аналізується, включаючи до його змісту лише відомості про історію, географію, політику, тобто все те, що вказує на специфіку і неповторний колорит тієї чи іншої країни [1, с. 32].

Отже, у цій концепції до фонових знань віднесені базові поняття, які допомагають адекватно орієнтуватися у соціокультурному контексті певної комунікативної ситуації, правильно інтерпретувати та перекладати зміст мовленнєвої та немовленнєвої пове...