Гіпербола як засіб створення комічного ефекту в англомовній прозі

Характеристика гіперболи як стилістичного засобу реалізації комічного в англійській літературі, її стилістичне поле. Специфіка репрезентації комічного за допомогою гіперболи у творі Джером К. Джерома "Three Men in a Boat (To Say Nothing of The Dog)".
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

ВСТУП

гіпербола стилістичний комічний

Гіпербола - це стилістичний прийом, оснований на особливому характері якісного та кількісного перебільшення більшої чи меншої міри ознаки якогось об'єкта на рівні слова, словосполучення, складного синтаксичного цілого, речення, тексту, метою якого є підсилення виразності [4, 120]. Дуже часто гіпербола використовується як засіб створення комічного ефекту в художньому тексті, що допомагає розкрити багатство асоціативних відтінків поетичного мовлення, посилює та увиразнює його емоційне та оцінне забарвлення, вказує на домінантні ознаки авторського стилю.

Отже, актуальність теми даної курсової роботи полягає в тому, що цілісного, комплексного аналізу використання гіперболи як засобу створення комічного в англомовній прозі ще не проводилось.

Щодо видів гіперболи, то цей стилістичний прийом, як і інші тропи, буває загальномовним та індивідуально-авторським. Загальномовні гіперболи перейшли у розряд інтенсивів завдяки підвищеній частотності їх використання та набули яскраво вираженого номінативного характеру. Варто зазначити, що механізми створення індивідуально-авторських гіпербол та загальномовних доволі схожі і стимулюються однаковими процесами.

Гіпербола як стилістичний прийом виконує такі функції:

1) посилення виразності мови;

2) підкреслення сказаної думки;

3) посилення емоційного впливу на читача;

4) яскраве виділення певної сторони зображуваного явища.

До семантичного поля гіперболи може входити лексика із суміжних тематичних груп, експресивні синоніми та синоніми, що виражають інтенсифікацію. Крім того, опорними словами для створення гіперболи можуть виступати нейтральні слова.

Щодо синкретизму гіперболи з іншими тропами, то цей стилістичний прийом тісно взаємодіє з порівнянням та метафорою. Порівняння та метафора можуть виконувати функції перебільшення, гіпербола ж приймає форму метафори чи порівняння. Взаємодія гіперболи з іншими тропами базується на співставленні несумісних у кількісному відношенні предметів та їх ознак. Основою такої взаємодії є використання семантичного механізму порівняння, що лежить в основі метафори та гіперболи, двох понять, котрі мають певні спільні ознаки та при цьому перебільшуються.

У курсовій роботі також розглядаються емосеми, які найчастіше зустрічаються у конотативному компоненті значення фразеологічних одиниць, побудованих на гіперболі. Розрізняють емосеми презирства, зневаги, несхвалення, іронічності, нейтральності, комічності та емосему схвалення.

Мета курсової роботи полягає в розгляді гіперболи як засобу створення комічного ефекту в англомовній прозі.

Відповідно до зазначеної мети виникає необхідність вирішення таких завдань:

1) визначити поняття гіперболи;

2) дати загальну характеристику гіперболи як стилістичного прийому;

3) дослідити стилістичні функції гіперболи;

4) вивчити види гіперболи;

5) визначити семантичне поле гіперболи;

6) проаналізувати основні принципи синкретизму гіперболи;

7) розглянути фразеологічні одиниці, побудовані на гіперболі;

8) виділити елементи комічного у художніх текстах англійської літератури.

Об'єктом дослідження є гіпербола в англійській літературі.

Предметом дослідження є репрезентація комічного ефекту за допомогою гіперболи у творчості Джером К. Джерома та Ч. Діккенса (на матеріалі творів “Three Men in a Boat (To Say Nothing of The Dog)”, “The Posthumous Papers of The Pickwick Club”, “Dombey and Son”).

Наукова новизна дослідження пов'язана з відсутністю спеціальних робіт, що присвячені функціонуванню гіперболи як засобу створення комічного ефекту в англомовній прозі.

Теоретична цінність курсової роботи полягає в тому, що в ній охарактеризовано функціонування гіперболи як засобу створення комічного ефекту, визначено принципи синкретизму гіперболи.

Практична цінність роботи полягає у можливості використання її результатів у розробці спецкурсів, семінарів та практичних занять з стилістики та англійської літератури.

Курсова робота складається зі вступу, основної частини, що містить два розділи, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. СПЕЦИФІКА ГІПЕРБОЛИ

1.1 Загальна характеристика гіперболи як стилістичного прийому

Гіпербола - це стилістичний прийом, оснований на особливому характері якісного та кількісного перебільшення більшої чи меншої міри ознаки якогось об'єкта на рівні слова, словосполучення, складного синтаксичного цілого, речення, тексту, метою якого є підсилення виразності [4, 120].

Гіперболу досліджують ще з давніх часів, тому що вона є важливим елементом поетики. Існує багато точок зору з приводу “лінгвістичного статусу” гіперболи. ЇЇ розглядають як:

1) поетичну фігуру;

2) троп;

3) особливу властивість тропа;

4) стилістичний прийом.

Найчастіше гіперболу розглядають як різновид тропа. Тропи - це звороти, в яких слова вживаються в переносному значенні і використовуються з метою підсилення емоційності та виразності мови. Термін троп виник в античній риторичній системі. Цей термін аналізували Трифон, Арістотель, Квінтиліан, Цицерон, Гермоген та інші. Трифон, александрійський філолог епохи Августа, вперше ввів даний термін, виділяючи метафору, гіперболу та мейозис. Квінтиліан зазначав: “Троп - це зміна одного значення слова в інше, в якій відбувається збагачення значення”. З позиції неориторики троп - це семантична транспозиція, що відзначається семантичною несумісністю мікро- та макротекстів [1, 200].

Гіперболу як троп розуміє Арістотель, називаючи її метафорою. Арістотель стверджує, що при створенні гіперболи необхідно врахувати глибинне значення явища.

Проте гіперболу не можна плутати з простим перебільшенням, яке може виражати емоційний стан мовця. Наприклад, “I've told you fifty times” не є гіперболою, тобто стилістичним прийомом перебільшення, а лише таким перебільшенням, яке виражає емоційний стан мовця. У розмовній мові, яка завжди емоційно прикрашена, такі перебільшення є досить поширеним явищем: “I beg a thousand pardons”; “scared to death”; “tremendously angry”; “immensely obliged”; “I'll give the world to see him” [27, 76]. Їх іноді називають розмовними гіперболами. Такі гіперболи є надбанням мови. Перебільшення тут основані, головним чином, на взаємодії двох типів лексичних значень слів. Предметно-логічне значення слів “thousand”, “tremendously” набувають емоційного відтінку. Хоча гіперболи як стилістичний прийом та як виражальний засіб мови створюютья за однією семантичною моделлю, все-таки вони відрізняються за змістом та функціями, які виконують. Гіпербола є наслідком процесів, які відбуваються у свідомості індивіда. Оскільки мова не володіє адекватними засобами вираження всього спектру духовних переживань людини, гіпербола допомагає проаналізувати навіть несвідомі на перший погляд вчинки. Таким чином, проявляється відношення індивіда до світу. Це особливо стосується писемного тексту і тут можна говорити про особливу мовну картину світу письменника. Але використання гіперболи у художньому творі в більшій мірі залежить від таких факторів як літературний напрям, жанр та інше. І тут вже проявляється ідіолект окремого автора, який буде характеризуватися різною частотністю вживання стилістичного прийому гіперболи у художніх творах.

У художньому тексті гіпербола виступає, з одного боку, як засіб відтворення ретроспективних переживань автора, а з іншого - як засіб формування емоцій, які ще не відчував читач, тобто емоції читача виникають в результаті напруженої продуктивної роботи його психіки. Але сам вибір гіперболічної ознаки вже обміркований, продуманий автором і спрямований на створення єдиного потоку різноманітних вражень, які є спільними для всіх читачів. Саме це відрізняє використання гіперболи у художньому тексті від випадкової, стихійної у розмовній мові [4, 56].

Академік Виноградов розглядає гіперболу як закон мистецтва, який доводить до найбільшої ясності та чіткості те, що існує в житті. Крім того, питанням поняття гіперболи та її емоційним значенням займався і О.О. Потебня. Він вважає, що гіпербола - це результат певного оп'яніння почуттям, що заважає бачити речі в їхніх справжніх розмірах. Саме тому її дуже рідко використовують люди з спокійною спостережливістю. На думку О.О. Потебні, якщо згадуване почуття не може заволодіти слухачем, то гіпербола стає звичайною брехнею [13,355].

Гіпербола характеризується певними ознаками, які виділяють її з ряду інших стилістичних прийомів. Одна з них це зіткнення та комбінація двох ознак - реальної та гіперболічної. Це створює певну напругу висловлювання, викликаючи переосмислення реальної ознаки за рахунок гіперболічної. Таким чином досягається висока міра інтенсив...