Особливості замовних матеріалів у засобах масової інформації м. Донецьк періодом з 2005-2010 рр.

Передісторія виникнення, переваги й недоліки "замовлених" матеріалів; особливості їх розповсюдження. Рівень відповідальності за публікації й аналіз специфіки використання "джинси" у засобах масової інформації Донеччини під час виборчих перегонів.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Зміст

Вступ

Розділ 1. Виникнення й розвиток "замовлених" матеріалів

1.1 Передісторія виникнення "замовлених" матеріалів

1.2 Особливості замовлених матеріалів

1.3 Переваги й недоліки (якість матеріалів)

Розділ 2. Відповідальність і поширення "джинси"

2.1 Аналіз вигоди друкованого видання

2.2 Рівень відповідальності за публікації "замовлених" матеріалів

Розділ 3. Аналіз використання "джинси" у друкованих виданнях Донеччини

Висновки

Список літератури

Вступ

Медіа-експерти відзначають стрімке зростання кількості замовних матеріалів в українських ЗМІ. Фактично, ми переживаємо розквіт "джинси". І він невипадково співпадає з однією дуже важливою подією. Після Помаранчевої революції 2004 року Україна отримала електоральну демократію. Це означає, що в країні проходять чесні вибори.

Позаяк через політичну кризу останні 5 років країна жила у перманентній виборчій кампанії, а майже всі політичні мейджори змагалися між собою в популізмі, ЗМІ стали розглядатися політиками як вирішальний ресурс для утримання високого рейтингу. За рівнем корупції Україна має одні з найгірших показників у світі. Тож немає нічого дивного в тому, що корупційні схеми були перенесені і на стосунки між політиками і журналістами. Насправді немає принципової різниці між продажним депутатом, який бере гроші в обмін на свій голос, і журналістом чи редактором, який, за окремий хабар, подає новину під "правильним" ракурсом.

В обох випадках йдеться про політичну корупцію, яка несе пряму загрозу демократії і позбавляє громадян можливості контролювати владу. Про такі суспільства кажуть, що влада в них належить народові лише у день виборів. І ще одне. Нормальна журналістика завжди є в опозиції до влади. Якщо ви бачите заголовок на кшталт: "Уряд виконав свої соціальні зобов`язання" - перед вами або примірник Держвидаву часів Кучми, або - проплачена "джинса". Просто викиньте цю газету, не марнуйте свій час і гроші. замовлений матеріал джинси публікація

Сама по собі політична "джинса" є ганебним явищем. Утім, на відміну від корупції у владних кабінетах, із замовними матеріалами в ЗМІ не можна боротися на рівні законодавства чи держави. Це все одно, що судити за статтею Кримінального кодексу дитину, яка забрала чужу лопатку з пісочниці. Бо "джинса" - це дитяча хвороба ще незрілої української демократії. Судіть самі, якщо опозиція, хай за гроші, але може розмістити інтерв`ю свого лідера в газеті опонентів, а влада мусить платити за свої агітаційні матеріали в комерційних виданнях - це означає, що в країні існує плюралізм думок у ЗМІ і - хай недосконала - але демократія.

За березень 2010 р. ЗМІ фіксує різке скорочення кількості замовних матеріалів в донецьких мас-медіа. Хотілося б вірити, що це свідчення зростання ролі мас-медіа в житті держави, усвідомлення журналістами свої суспільної місії і т.д. і т.п. Але будемо відверті, якщо це тенденція, то йдеться мабуть про зовсім інші процеси. Порівняно з якими "джинса" - це менше зло.

Мета дослідження - проаналізувати особливості матеріалів "на замовлення" у друкованих ЗМІ Донеччини.

Об'єкт дослідження - матеріали "на замовлення" або "джинса" в українських ЗМІ

Предмет дослідження - матеріали "на замовлення" у друкованих ЗМІ Донеччини під час виборів.

Завдання дослідження:

дослідити історію виникнення та розвитку "замовлених" матеріалів;

з'ясувати особливості відповідальності та розповсюдження "замовлених" матеріалів;

проаналізувати специфіку використання таких матеріалів у ЗМІ Донеччини під час виборчих перегонів.

Розділ 1. Виникнення й розвиток "замовлених" матеріалів

1.1 Передісторія виникнення "замовлених" матеріалів

"Джинсою" (джинса - наголос на останній склад) журналісти називають про плачений матеріал або умисно приховану рекламу. Отже, це сленгове слово, яке має ходження серед працівників пера насамперед в Росії і Україні. Але дещо знати про нього не завадить кожному читачеві і глядачеві. Адже ми стикаємося з цим щодня. Походження самого терміну достеменно невідоме; стаття з російської Вікіпедії припускає, що назву джинсі дав український оператор мобільного зв'язку, який активно просував свій продукт - пакет Jeans, послуговуючись в тому числі засобами прихованої реклами. Так чи інакше, назва прижилася. А все тому, що замовні матеріали стали звичайною практикою, зокрема і для українських ЗМІ. Інститут Масової Інформації проводить моніторинг чотирьох загальнонаціональних видань на предмет прихованої реклами. Три з них регулярно розміщують сумнівні матеріали у кожному числі.

Приховану рекламу можна розділити на дві групи - політичні замовні матеріали і комерційна реклама. До політичної джинси належать:

а) статті чи сюжети, які насправді пишуть прес-служби політичних партій чи окремих політиків. Як правило, їх підписують псевдонімом.

В інших випадках за публікацією стоїть справжній журналіст, який - на виконання завдання свого керівника (чи з власної ініціативи - за грошову чи іншу винагороду) готує матеріал на задану тему із потрібними замовнику - політичній силі - акцентами. В такому випадку перед публікацією чи виходом в ефір підготовлений матеріал перевіряється замовником.

б) оприлюднення соціологічних досліджень сумнівних фірм, які, як правило, серйозно відрізняються від інших соцопитувань на користь якоїсь політичної сили. Йдеться про свідоме завищення чи занижування рейтингів певної партії чи політика, або фальсифіковані дані про підтримку, чи навпаки, неприйняття суспільством тих чи інших ініціатив.

в) на шпальтах газет часто з'являється псевдоаналітика маловідомих авторів, що підписуються "політологами", які надають начебто експертну оцінку тої чи іншої події під кутом, вигідним для однієї з політичних сил.

г) публікація різноманітних "листів від… " (робітників, шахтарів, працівників медичної галузі). В таких листах, написаних штабним PR-райтером якоїсь партії, начебто від імені громади висловлюється протест, обурення, підтримка. Цей різновид джинси походить ще з радянських часів.

д) боти-коментатори (від web bot, www robot - англ. - автоматична програма для скачування файлів чи розсилання спаму). Це, навпаки, один з найновіших винаходів доби Інтернету. Назва боти має іронічний підтекст - насправді йдеться про людей. Це наймані працівники або активісти політичних штабів, які за гроші залишають коментарі (пости, коментарі)на сторінках інтернет-видань з метою дискредитації тої чи іншої статті, її автора, висловлених ідей чи викладених фактів. Зазначимо, що сфальшовані інтернет-коментарі не можна вважати джинсою у вузькому сенсі цього слова, адже самі видання від діяльності ботів не мають жодного зиску. Проте знати про цей різновид проплачених публікацій варто. Адже попереджений - значить озброєний.

Комерційна джинса також має не одне обличчя. Найчастіше вона проявляється так:

а) стовідсотково рекламний текст, підготовлений фаховими рекламістами (найчастіше зустрічається у щоденних газетах), який розміщується на шпальті поруч із звичайними статтями. При цьому ніде не позначається, що дана публікація є рекламною. В такому випадку ми можемо казати про неналежне маркування, що є порушенням Закону про рекламу.

в) сюжети чи публікації, що імітують за стилем новину чи репортаж, проте є ні чим іншим як прихованою рекламою. Спектр рекламованих послуг дуже широкий - від приватних клінік до продуктових магазинів.

с) прихована реклама на телебаченні може бути суто візуальною. Від найпростішого - невиправданого показу логотипів, рекламних слоганів, до складно вибудуваного відеоряду, що може підкреслювати позитивні настрої, пов'язані з тим чи іншим продуктом.

1.2 Особливості замовлених матеріалів

Термінологічні нюанси можуть видатися дрібницями, але часом саме вони визначають сприйняття. "Джинса" й "цензура" - два часто вживаних терміни, з якими давно час розібратися.

Не раз доводилося чути від журналістів та інших медійних практиків зауваження, що ми (борці за чисті новини загалом і "Телекритика" зокрема) не розрізняємо "джинсу" та "замовні матеріали". Джинсою пропонують називати виключно "партизанську" приховану рекламу, яку на свій розсуд, страх і ризик розміщує в матеріалі сам автор, отримавши від замовника гроші або інші матеріальні блага. Із погляду редакторів і топ-менеджерів ЗМІ джинса поза законом. Натомість замовними називають матеріали, що отримали дозвіл редактора; зазвичай оплата таких замовлень відбувається через рекламний відділ, і гроші опиняються на рахунку ЗМІ або в кишені менеджера/власника, але не журналіста. Найбільше, на що може сподіватися журналіст, виконуючи "замовлене" завдання, - доплата за слухняність, натомість ті, хто відмовляється від подібних завдань, мають великі шанси втратити роботу.

...