Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше з урахуванням багатьох джерел комплексно досліджені витоки та історія створення книги.

Методологічна основа дослідження як загальнонаукові, й спеціальні методи: діалектико-матеріалістичний, системний, соціологічний, порівняльно-історичний, структурно-функціональний, статистичний.

Історіографія Брайчевський М. Походження слов'янської писемності; Владимиров Л. Всеобщая история книги; Грушевський М. Найдавніша Київська літопись ; Герчук Ю. История графики и искусства книги; Гнатенко Л. А. Слов'янська кирилична рукописна книга XІV ст. ; Жуковская Л. Поддельная докирилличная книга ; Запаско Я.П. Першодрукар Іван Федоров ; Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми ; Мацюк О. Ще про початки книгодрукування на Україні ; Овчінніков В. Історія книги: Еволюція книжкової структури; Тимошик М. Стародавня рукописна книга в світі: попередники, ранні осередки, роль у суспільному поступі ; Тимошик М. Історія видавничої справи .

Структура курсової роботи складається з вступу, двох розділів, висновку та списку використаних джерел.

Розділ 1. Видавничий матеріал та форми перших книг

Розвиток духовного життя нерозривно пов'язаний із глибоким дослідженням культурної спадщини у всій її складності й різноманітності. Цим зумовлена і наукова цінність пам'яток давньої культури, зокрема рукописної книги як джерела для вивчення історії, мови, літератури, мистецтва,тощо [4, с. 46].

Створення перших рукописних книг на нашій планеті, що розпочалося слідом за винайденням кожним народом свого письма, сягає сивої давнини й оповите захоплюючими легендами. Навряд чи вдасться комусь з нинішніх чи майбутніх учених об'єктивно дослідити питання про те, який з народів, чи котра з особистостей були першопроходцями у цій справі. Адже такий дивовижний набуток людської культури як книга утворився не відразу і не завдяки чиємусь генію, а став результатом довготривалого поступу цілих народів важким шляхом виживання й пізнання сутності дарованого Богом людського буття [27, с. 20].

Спроби якимось чином залишити на землі слід своїх думок, переживань, заповітів робили наші предки багато тисячоліть тому.

Так виникло письмо - система умовних знаків і символів, які закріплювалися на певному матеріалі (глиняній чи дерев'яній дошці, камені, папірусі, тканині тощо) з метою передачі їх змісту тим землянам, які житимуть у відмінному часовому і географічному вимірах.

Прообразом перших рукописних книг можна вважати ті тексти, що писалися на кам'яних скелях у пустелях, у печерах, на стінах палаців, окремих великих плитах і спеціально підготовлених для цього стелях. Першокниги народжувалися також на плоских табличках, виготовлених з випаленої глини, бамбукових дощечках, висушених пальмових листках, черепаших панцирах, папірусі, пергаменті, кольорових плетінках чи шнурках і навіть на кістках тварин, що приносилися з жертву.

Зазвичай коли говорять про гляняні таблички мають на увазі подібні документи з Межиріччя, однак насправді вони поширені значно ширше, окрім Близького Сходу глиняні таблички використовувалися разом з клинописом в дипломатичній переписці з країнами інших регіонів, наприклад з Єгиптом, писали на глині і на островах Середземного моря. Наприклад знаменитий Фестський диск, знайдений на Кріті і виготовлений в XVІІ столітті до нашої ери. Цей не прочитаний до цих пір текст був нанесений, схожим на механічний: знаки були вирізані на штампах і відтиснені на сирій глині. Також на глині писали і представники харапської цивілізації.

Причиною використання глиняних табличок були як особливості походження писемності так і те, що глина була одним з небагатьох широкодоступних у Шумері матеріалів.

Таким чином, виникнення писемності і бажання людей залишити на землі слід від своїх міркувань для наступників і спричинило появу перших книг. Видавничим матеріалом для яких ставав той, який був широкодоступним для тогочасних авторів. Найпоширенішим матеріалом був: пергамент, папірус, глиняні і дерев'яні дощечки, кора дерев,полотно.

1.2 Форми книги