Зародження і розвиток журналістики в Європі та Україні. Становище журналістики в тоталітарному суспільстві. Журналістика в демократичному суспільстві як засіб виховання та розвитку особистості. Функціонування ЗМІ в сучасному демократичному суспільстві.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Зародження і розвиток журналістики в Європі, зокрема в Україні
• 1.1 Становище журналістики в тоталітарному суспільстві
• 1.2 Становлення журналістики в демократичному суспільстві
• Розділ 2. Функціонування ЗМІ в сучасному демократичному суспільстві
• 2.1 Преса
• 2.2 Радіомовлення
• 2.3 Телебачення
• 2.4 Інтернет
• Висновок
• Список використаної літератури

Вступ

Відколи існує людство, стільки живе в ньому палке прагнення активно спілкуватися й взагалі обмінюватися інформацією. Минали роки, століття, а люди дедалі активніше набували досвіду, оволодівали засобами і способами інформаційного звязку.

Суспільство ХХІ століття справедливо називають інформаційним, оскільки на сучасному етапі інформація стала чи не найважливішим чинником його функціонування. Поширення новітніх комунікативних технологій сприяє формуванню цього твердження.

У темі курсової роботи "Становище журналістики в тоталітарному і демократичному суспільствах. Функціонування ЗМІ в сучасному демократичному суспільстві" висвітлено питання: журналістика як соціальний інститут громадянського суспільства та демократичної держави, завдання і головні засади цієї професії, історія розвитку та роль держави в ній, особливості функціонування засобів інформації, розкрито проблеми комунікації та інформаційного простору, оскільки саме журналістика стала продуктом масового споживання. Саме завдяки газетному дискусу відбувається націотворення і державобудівництво.

Журналістика сьогодні будує для реципієнта (одержувача) світ за допомогою слів та образів. "Людині набагато ближчим стає те, що показують їй сучасні ЗМІ, - підкреслює філософ Мартін Гайдеггер, - ніж власне поле довкола огорожі, небо над ріллею, зміна дня і ночі, порядки і звичаї, родинні традиції”.

Завданням роботи є формування думки про те, що журналістика за допомогою інформації може озброїти кожного читача мас-медіа для вироблення власної концепції подій, забезпечити йому свободу у виборі власної позиції з того чи іншого питання. Мова йде про те, щоб розкрити перед людиною сенс її власного буття, основні тенденції історичного процесу, навчити її самостійно мислити, приймати правильні рішення.

Об єктом дослідження журналістики є усі сфери життя, дійсність без будь-яких обмежень чи винятків, оскільки вона відкрита для зміни і появи нових явищ, предметів та їхніх модифікацій.

Предметом виступають комунікаційні процеси, суспільно значимі новини, повідомлення про конкретні зміни в суспільстві,.

Отже, журналістика - це величезний Всесвіт. Вона тотожна життю, бо вона те життя, з одного боку, відбиває, з іншого - формує, створює. Її призначення полягає в потребі збудувати духовну будівлю українського національного світу.

журналістика демократичний суспільство україна

Розділ 1. Зародження і розвиток журналістики в Європі, зокрема в Україні

Журналістика - це не лише практична діяльність у галузі інформації, але й наука про цю діяльність.

З функціонального погляду журналістика - це громадянська та літературна діяльність по збиранню, обробці й поширенню інформації каналами масової комунікації, під якими розуміються періодична преса, радіомовлення, телебачення, інформаційні агентства. Останнім часом на роль важливого каналу масової комунікації висунувся Internet.

Продукція цієї діяльності вражає різноманіттям. Це - газетні, журнальні, телевізійні і радіорепортажі, коментарі, нариси, огляди т.д.

Сучасні засоби комунікації перетворили журналістику на колосальну суспільну силу, наділили її якостями "четвертої влади". У суспільному світі інформацією просочене все суспільство.

Місією журналістики - правдиве інформування суспільства про соціальну діяльність і за допомогою цієї інформації формування громадської думки й управління масовими емоціями.

Наука про журналістику - одна з наймолодших галузей (гілок) на древі наук.

Журналістика як наука (журналістикознавство) має дві найважливіші складові: теорію журналістики та історію журналістики. Між ними існує якнайтісніший зв'язок. Це суміжні, взаємозалежні дисципліни, кожна з яких може розвиватися лише на ґрунті іншої.

Історія журналістики - це наука про процес розвитку масово-інформаційної діяльності від зародження до наших днів, включаючи всю множинність явищ друкованих, аудіовізуальних, електронних органів та організацій масової інформації. Але праця історика журналістики неможлива без використання основних положень, термінологічного апарату, головних засад теорії журналістики, вироблених у межах цієї дисципліни наукових засад вивчення і оцінки історичних явищ.

Теорія журналістики - це наука про сутність і специфіку журналістики, її місце в структурі суспільства і суспільної свідомості, її функції та засади, природу журналістської творчості, метод журналістики та її загальні жанрові проблеми, шляхи аналізу окремих явищ та журналістського процесу в цілому. Теорія журналістики виростає на ґрунті вивчення її історії і є узагальненням безкінечного числа явищ до кінцевого числа найважливіших законів.

Журналістика як наука не є абстрактним витвором людського розуму, а відбиває всю складність комунікаційної діяльності людини в сучасному світі.

Оскільки, людина наділена властивостями пізнавати світ, приречена на безкінечний науковий пошук, вона потребує ужиткових знань про суспільство про шлюби при дворі, події в державі, ціни на товари, наукові відкриття, вихід нових книжок, рух військ та їхнє озброєння. Усе це необхідно для вибору індивідуальної поведінки, прийняття правильних рішень, управління суспільними структурами. Такий тип знань є головним предметом журналістики.

Сам термін "журналістика" походить від французького слова "journal", що означає "щоденник", "журнал". У Росії термін "журналістика" спочатку використовувався тільки для позначення журналів, десь всередині XIX століття його почали застосовувати до всіх періодичних видань, у тому числі і до газет. Але було б неправильно вважати, що журнали з'явилися на світ раніше газет.

Ще не так давно в науці про журналістику був традиційним погляд, відповідно до якого народження журналістики датується 1609 роком. Саме з того часу до нас дійшли відразу дійшли дві газети під однаковими назвами "Avizo relation oder Zeitung", що видавалися в німецьких містах Страсбурзі й Аугсбурзі. Однак, у страсбурзькій газеті повідомлялося, що складання примірника продовжувалося за принципом минулих літ. Таким чином, це не перший річник газети. Тому прийнято говорити, що народження журналістики ховається в сутінках віків.

Вирішальним фактором виникнення журналістики виявилися соціально-економічні причини, а саме потреба в актуальній економічній інформації.

Рубіж XVI-XVII століть - час активного складання ринкових відносин, зростання міжнародної торгівлі. Купцям, фабрикантам доводилося добувати відомості про торгові шляхи, ціни, хід торгівлі, рух товарів та іншу інформацію, важливу для ділових людей того часу, наприклад, в яких містах і країнах можна купити або продати товари.

Крім технічних передумов й економічної потреби виникненню журналістики сприяли державні, політичні процеси. Становлення національних держав, боротьба різних ідеологічних, політичних, релігійних сил - все це вимагало потужного засобу інформування.

У цей же час розвивається наука й культура, поширюється грамотність, зростає прошарок освічених людей, розширюється читацька аудиторія, виникає поштова служба.

Винахід Гутенберга (середина XV століття) сприяв можливості друкування й тиражування інформації, швидкому зростанню і розвитку всебічних зв'язків між країнами.

В Європі друкуються календарі, листки, збірники вістей - безпосередні попередники газет, журналів, альманахів.

У II половині XVII століття з'явилися журнали, стали виникати щоденні газети. Нові видання швидко набували ознак, які відрізняли їх від іншої друкованої продукції. Це - регулярність і періодичність випуску, відносно великий тираж, широке розповсюдження, оперативність та актуальність інформації. Людина виривалася з вузького кола уявлень про життя і цікавість тягнулась все далі за межі безпосереднього досвіду, і саме преса відкривала вікно у світ.

В XVIII - початку XIX століття журналістика розвивалася переважно у формах так званого "персонального журналізму", коли засновник і керівник видання був головним, а часом і єдиним автором, він же займався типографською справою й розповсюдженням. Видавалися переважно журнали, газети займали друге місце. Тиражі були невеликі, вплив преси обмежувався вузьким колом людей.

У XIX столітті європейська журналістика стала динамічно розвиватися в області суспільно-політичного, економічного, культурного життя суспільства. Сформувалася журналістика різних напрямів, які виражали інтереси різних соціальних груп.

Зі зростанням значення журналістики все ширше використовувалися різні технічні засоби для відтворення та передачі інформації (техніка гравірування та ілюстрування, телеграф для передачі повідомле...