Дослідження та розслідування у журналістиці: український аспект

Світовий та вітчизняний досвід становлення жанру та метода журналістського розслідування у пресі. Аналітичні методи збору та подачі інформації у друкованих ЗМІ. Заміна розслідування дослідженням на сторінках сучасних українських друкованих видань.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Тема

Дослідження та розслідування у журналістиці: український аспект

АНОТАЦІЯ

Мета роботи: дослідити ступінь популярності журналістського розслідування на сторінках українських газет з різними концепціями та його заміну журналістським дослідженням.

Об'єкт дослідження: українські друковані засоби масової інформації.

Предмет дослідження: жанр журналістського розслідування у пресі.

Методи: аналітичний, метод обробки на узагальнення даних, моніторинг.

Емпіричний матеріал: матеріали газет «Дело», «Дзеркало тижня», «Комсомольская правда» в Украине», «Салон Дона и Баса», «Сегодня» періоду від вересня 2009 по грудень2010 року.

ВСТУП

Одним з найменш досліджених аспектів української журналістики на сьогодні є розслідування як метод аналітичної роботи журналіста та як жанр. Причин цьому є кілька, найголовніша - відсутність давньої міцної традиції журналістського розслідування в Україні. Взагалі розвиток журналістики у нас відбувався не самобутнім шляхом, як це було у розвинених демократичних країнах, а був обумовлений штучним керуванням «з верху». За радянської епохи якісних злободенних журналістських розслідувань апріорі не могло бути, оскільки тотальна пропаганда не передбачала журналістської ініціативи у розкритті важливих суспільних та політичних проблем. Сьогодні українська преса тільки намагається вийти на шлях незалежності та служіння інтересам суспільства, а не владі чи бізнесу. І популяризація журналістського розслідування у цьому плані була б показовою. Окреслена нами проблема сучасного інформаційного простору в Україні і обумовлює актуальність нашого дослідження.

Об'єктом моєї роботи є українські друковані засоби масової інформації. Предмет дослідження - розслідування як метод та як жанр журналістської роботи.

Виходячи з поставленої проблеми, мені треба було: дослідити ступінь популярності журналістського розслідування на сторінках українських газет з різними концепціями та його заміну іншими методами аналітичної роботи (зокрема, журналістським дослідженням).

Роль та значення журналістики в окремій країні залежить, на нашу думку, від багатьох факторів: історичних, політичних, культурних.

Користувалась наступним науковим підґрунтям: посібниками А.Д. Константинова, Д. Рендала, А.А. Тертичного, Ю. Шума та Дж. Улмена.

Емпіричним матеріалом для дослідження я обрала регіональні та загальноукраїнські українські газети з різними концепціями: «Дело», «Дзеркало тижня», «Комсомольская правда» в Украине», «Салон Дона и Баса», «Сегодня». Моніторинг проводився протягом вересня 2009 - грудня 2010 років. Спочатку ми виокремили публікації, які за формою подачі та актуальністю піднятої проблеми претендують на звання журналістського розслідування, а потім проаналізували їх відповідно до складених нами критеріїв.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ РОЗСЛІДУВАННЯ У ЖУРНАЛІСТИЦІ

1.1 Світовий та вітчизняний досвід становлення жанру та метода журналістського розслідування у пресі

Жанр журналістського розслідування вперше з'явився у Сполучених Штатах Америки на початку ХХ століття. Там у редакції журналу «Макклюрс» працювала команда свідомих та активних журналістів, які метою своєї роботи бачили встановлення соціальної справедливості, викриття вад у суспільстві та, особливо, у владі. Це були Л. Стефенс, А. Тарбелл та Р. Бейкер, які у своїх злободенних статтях викривали скандальні факти корупції, шантажу, махінацій «нафтових королів», торгівлі людьми, крадіжок на залізниці тощо.

У 1906 році президент США Теодор Рузвельт у своїй промові назвав цих журналістів «макрейкерами» (від англ.. muckrake - «граблі для гною»), «розгрібачами бруду», які «подібно до персонажа з роману англійського літератора та проповідника XVII століття Джона Беньяна «Шлях пілігрима» віддавали перевагу тому, щоб місити багнюку ногами, аби тільки не дивитися у блакитне небо» . У такий спосіб президент висловив невдоволення їхньою діяльністю. Це прізвисько виявилося настільки влучним, що не просто надовго прижилося, а навіть ознаменувало початок нової ери у світовій журналістиці.

Після цього американською журналістикою прокотилася хвиля журналістських розслідувань. Журнал «Кольєрс» почали публікувати серію матеріалів про шарлатанство у медицині: вони викрили запатентовані ліки, які наносили шкоду хворим, проте широко рекламувалися у ЗМІ. Інший відомий журнал «Космополітен» надрукував статтю «Зрада сенату», у якій викривалися політичні махінації.

Велика кількість подібних розслідувань наштовхнула Л. Стеффенса випустити книжку «Ганьба міст» («The Shame of Cities»), основу якої складали надруковані у журналах з розслідуванням.

У Європі традиції журналістського розслідування різняться у різних країнах. Наприклад, в Англії та Швеції засоби масової інформації мають вагомий вплив на політику та суспільство вже кілька століть, а в Іспанії преса тільки починає набувати такої ваги. Роль та значення журналістики в окремій країні залежить, на нашу думку, від багатьох факторів: історичних, політичних, культурних.

Яскравим представником розслідування європейської журналістики є Гюнтер Вальраф. Цей німецький репортер був відомим далеко за межами своєї держави, його розслідування публікувалися навіть у Радянському Союзі. Він виробив свій власний творчий метод, який пізніше назвали «журналіст змінює професію». Вальраф, який був майстром перевдягання, постійно грав різноманітні ролі: безпритульного, гастарбайтера, багатого промисловця, водія-дальнобійщика та інших. Він занурювався у їхню середу, проводив там розслідування та описував усі події з точки зору очевидця. Його методи роботи часто були небезпечними, а іноді, навіть, нечесними, проте сам він коментував це так: «Я не виправдовую свої методи. Я вважаю їх необхідними».

В Україні не існує давньої традиції журналістських розслідувань. За радянської епохи їх апріорі не могло бути, оскільки тотальна пропаганда не передбачала журналістської ініціативи у розкритті важливих суспільних та політичних проблем. Проте методи поверхового дослідження журналістами використовувалися. Наприклад, у фейлетонах сатиричного журналу «Перець» осміювалися деякі недоліки радянського устрою. Отже, дослідження певних суспільних проблем все таки відбувалося, але воно було неглибоким, стосувалося лише побутових тем без виходу на загальнодержавний рівень.

На початку 1990-х років, коли демократичні традиції у суспільстві почали занепадати, кількість та якість журналістських досліджень почали знижуватися. Інтерес аудиторії до них все ще був високим, але інформаційна політика держави їх не передбачала.

Зважаючи на те, що сам жанр журналістського розслідування був дуже популярним серед читачів, під його виглядом почали подаватися неякісні підробки - неаргументовані компромати на «ворогів» власника газети, замовні рекламні матеріали тощо. Колишні журналісти-розслідники перекваліфікувалися, деякі виїхали за кордон. Пізніше, з поширенням Інтернету, почали з'являтися сайти (www.obkom.net.ua, www.flb.ru, www.cripo.com.ua), на яких можна було знайти навіть розслідування стосовно злочинів державної влади.

Така ситуація складалася по всій Україні та у Донбасі, зокрема. Донецька журналістика 90-х років залишалася незацікавленою у розслідуваннях, незважаючи на те, що приводи були дуже вагомими та актуальними, згадати хоча б кримінальну атмосферу регіону того часу. Але страх редакторів та безпосередньо самих журналістів заважав їм виконувати свої функції «четвертої влади». Після 2004 року ситуація в українській журналістиці не змінилася, розслідувань у пресі було дуже мало. Якщо раніше журналісти відчували тиск політичний, то тепер - економічний з боку власників засобів масової інформації.

У 2005 році у Донецьку було створено «Агенцію журналістських розслідувань» (АЖуР). Агенція провела кілька розслідувань, в результаті чого у 2006 році було скоєно напад на керівника юридичної служби АЖуРа Валерія Фуйора.

Сьогодні більшість журналістських розслідувань проплачено замовниками (політичними чи бізнес-структурами), які вимагають, щоб підтасовані факти та дезінформація подавалися у завуальованій формі журналістського розслідування. Але це тільки одна проблема. Існує й інша. Олег Єльцов визначає її таким чином: «Якщо при Кучмі (коли всі ЗМІ були закриті для критики режиму та його яскравих представників) був попит на негативну інформацію, суспільство вимагало оголошення відомостей про кримінальні діяння влади, то сьогодні цей стимул у розвитку дослідницької журналістики зникає. Адже всі знають, що влада корумпована, і ніякі найсміливіші та викривальні факти не призводять до покарання злочинців, які діють в атмосфері тотального паралічу та розбещення влади» .

1.2 Аналітичні методи збору та подачі інформації у друкованих ЗМІ

Дослідження та розслідування у журналістиці ґрунтуються на аналітичних методах пізнання дійсності, збору інформації, її обробки та подачі. Жодний факт, жодна подія не може розглядатися сама по собі. Їх необхідно вивчати у взаємозв'язку з усіма аспектами життя суспільства, співвідносити та оцінювати відповідно до об'єктивної реальності.

Для глибокого розуміння суспільних проблем перш за все важливо бачити активний зв'язок між подіями, явищами, їх причинами та наслідками. Особливо таким здібностями повинен володіти журналіст. Таким чином, характеризуючи аналітичну журналістику, можна стверджувати, що в її основі лежать висловлювання щодо взаємозв'язків яви...