Документування видавничої діяльності (на прикладі видавництва "Лугань")

Видавнича діяльність, історія її розвитку та сучасні проблеми. Головні завдання документознавства. Дослідження видавничої сфери українського суспільства в умовах кризи. Характеристика і практичні аспекти документування видавничої діяльності видавництва.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Вступ

Тема курсової роботи «Документування видавничої діяльності (на прикладі видавництва "Лугань")».

Видавнича справа -- вид людської діяльності, галузь економіки, що спеціалізується на підготовці, створенні і масовому розповсюдженні інформації, друкарської, музичної продукції і інших видів контента.

Спочатку видавнича справа була пов'язана з друкуванням і розповсюдженням книг, журналів, брошур, газет, буклетів, художніх альбомів, нотних видань, візиток і листівок.

З появою цифрових інформаційних систем і Інтернету масштаби видавничої діяльності розширилися і тепер включають електронні ресурси, такі як, електронні версії книг і періодичних видань, а також веб-сайты, блоги, довідкові системи на електронних носіях, аудио-, відеодиски, касети, комп'ютерні ігри.

Класична видавнича діяльність включає: створення твору, пошук авторів, розвиток, придбання авторських прав, графічний дизайн, виробництво -- друк (і його еквіваленти в електронній формі), а також маркетинг і розповсюдження газет, журналів, книг, літературні твори, музичні твори, програмного забезпечення і інших робіт, присвячених інформації, у тому числі в електронних ЗМІ.

Актуальність теми зумовлюється потребою вивчення процесів документування видавничої діяльності, яке раніше не розглядалось.

Необхідність дослідження обраної теми саме в відсутності спеціального дослідження, яке б містило комплексний аналіз документування видавничої діяльності.

Поняттям видавнича справа визначається сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фінансових осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням друкованої продукції [93].

Мета роботи зумовлює розв'язання низки завдань:

розглянути історико-теоретичні аспекти проблеми дослідження;

розглянути практичні аспекти документування видавничої діяльності видавництва "Лугань";

зробити висновки.

Об'єктом дослідження є видавництво "Лугань".

Предметом дослідження є закономірності розвитку видавничої діяльності, формування та розвитку документування видавничої діяльності.

Історично склалося, що український книготворчий процес періоду СРСР розглядався у загальноросійському та радянському контекстах. Тому публікації багатьох тогочасних вчених не претендують на об'єктивність. Щодо основ видавничої справи та редагування, то певної уваги заслуговують лише теоретичні праці Д. Гнатюка [51], М. Малихіна [68], А. Мільчина [27], Б. Назарова [69].

За останнє десятиліття в Україні з'явилася низка розвідок, що стосуються видавничої сфери років незалежності. Проте, ця тематика досі залишається недостатньо розробленою у новітній історії та культурі України. У своїх працях і статтях вітчизняні науковці торкаються окремих аспектів друкарської справи: формування законодавчої бази; організації та структури сучасного видавництва; статистики друку; частково книжкового маркетингу; частково документування.

Найвагомішою працею, що стосується згаданих щойно проблем, є підручник М. Тимошика “Історія видавничої справи” [85]. Це перше в Україні цілісне монографічне дослідження і навчальне видання, у якому історія книги базується не на застарілих ідеологічних засадах і догматах, а враховує концептуально новий підхід до трактування зародження і розвитку друкованого слова у державі. Надзвичайна цінність названої праці і в тому, що основу окремих тем складає ексклюзивний архівний матеріал, зібраний та опрацьований професором під час тривалих відряджень і наукових стажувань за кордоном. Події викладено у хронологічному порядку. Кожна тема присвячена окремому історичному періоду - від часу появи ранніх осередків рукописної книги на Близькому Сході, в Азії та Європі задовго до Різдва Христового до видавничої справи в незалежній Україні. Для дослідження тенденцій сучасного книговидання суттєвим є виклад останнього розділу зазначеної праці (“Видавнича справа незалежної України на етапі становлення (1990-2003)”), в якому автор зупиняється на важливих проблемах формування законодавчої бази, організації нових видавництв, дає коротку оцінку друкарства у статистичному, географічному, тематичному і мовному зрізах, з'ясовує причини, через які книжкова галузь опинилася у незадовільному становищі.

Розвиток наукового книговидання дослідила Н. Зелінська у монографії “Наукове книговидання в Україні: історія та сучасний стан” [62]. На окремих аспектах випуску науково-популярної літератури зупинилася Е. Огар у статті “Сучасна науково-популярна література: зникнення чи трансформація виду” [80]. Щодо інших тематичних ніш друкарства існують лише окремі статті у періодиці різного спрямування.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що зроблено першу спробу комплексного дослідження документування видавничої діяльності на прикладі видавництва.

видавничий історія документознавство український

Розділ 1. Історико-теоретичні аспекти проблеми дослідження

1.1 Категоріально-понятійний апарат дослідження

Для проведення дослідження «Документування видавничої діяльності» нам необхідно ознайомиться з основними поняттями і термінами, які будуть нас супроводжувати в процесі дослідження.

Почнемо з визначень. Поняття «видавнича справа» має декілька значень, основне з яких (саме загальне) приведене в енциклопедичному словнику по книгознавству: «Видавнича справа -- галузь культури і виробництва, пов'язана з підготовкою, випуском і розповсюдженням книг, журналів, газет і інших видів друкарської продукції» [15].

Проте термін «видавнича справа» може використовуватися як в широкому, так і у вузькому значеннях, як в практичному, так і в теоретичному значеннях. Поняття, близькі за змістом, так чи інакше вбираючі багато аспектів видавничої справи, -- «Книгознавство», «Книжкова справа», «Бібліологія» та ін.

Основними видами друкарських видань є: книга, газета, журнал. При цьому книга є неперіодичним виданням, а газета і журнал -- періодичними. Кожний вид друкарської продукції має свою історію, принципи розвитку, місце в суспільстві і особливості технології виробництва. Найголовнішим, стародавнім і специфічним продуктом видавничої діяльності безумовно є книга.

Головною особливістю книги як продукту людською діяльністю є подвійність її природи: вона, з одного боку, є твором духовної культури, а з іншого -- технології виробництва. З одного боку, книга містить результат творчого процесу, втілений в деяку форму знання, призначену для суспільного розвитку, з іншого вона -- матеріальний об'єкт, річ, виготовлена на підприємстві, на конвейєрі, має фізичні параметри -- вага, об'їм, густина і ін. -- і комерційну вартість.

Термін «книга» походить від грецького слова biblio. (Якщо бути точним, історично вживання склалося в множині -- «книги»). В історичній ретроспективі в це поняття включалося три значення: 1) твір як віддзеркалення змісту; 2) «зшиті в корінці листи паперу різного формату в обкладинці або палітурці» як віддзеркалення форми (вираз з діючого термінологічного стандарту) і 3) частини, розділи більш крупного твору, як віддзеркалення структури (наприклад, «Книги Ветхого заповіту»). Останнє значення з часом втратилося, і залишилися дві іпостасі книги як явища, позначені вище. Характерно, що із стародавніх часів -- в різні епохи, в різних країнах, у різних народів і в самих різних культурах -- значення терміну «книга» повністю співпадають. Це відноситься і до Стародавньої Греції, і до Стародавнього Рима, і до єврейської, і до арабської, і до слов'янської культурам. Чим більше ми поглибимося в поняття «книга», розглядаючи його з філософських позицій, тим більше знайдемо соціально історичних і інших елементів в походженні, функціях і призначенні цього справді унікального явища.

Так, з одного боку, книга містить накопичене знання і відображає людський досвід, з іншою -- сама є чинником розвитку суспільства, тому що впливає на створення нового знання, укріплює і удосконалює прогрес, спонукає до відкриттів, пошукам людей, формує їх світогляд і розвиває його. Книга має і історичну, і сучасну, і футурологічну цінність. Причому іноді для майбутнього вона має більше значення, ніж для теперішнього часу. Вона є популяризатором знання для масового читача, формуючи суспільну свідомість, і одночасно продуктом, призначеним для еліти суспільства. Книга може бути як засобом передачі інформації, так і засобом розваги.

Як елемент суспільства книга підкоряється законам діалектики. Так, за законом заперечення заперечення вона може незабаром після своєї появи припинити існування в соціальному ареалі, але знов з'явитися в ньому через десятиріччя або навіть сторіччя, коли науковий або суспільний інтерес на новому етапі історичного розвитку викличе її до життя. Цьому можна привести безліч прикладів.

Книга виступає посередником між історією і сучасністю, між індивідуумом і суспільством, між думкою і дією. Книга об'єднує все суб'єктивне і об'єктивне в оточуючому нас світі знань, віри і відчуттів в єдину систему, наповнюючи життя значенням існування і розвитку.

Автор -- фізична особа, творчою працею якої створено твір; первинний суб'єкт, якому належить авторське право [1,16].

Авторське право виникає у зв'язку із створенням, використанням і охороною творів літератури, науки, мистецтва.

Автор перш за все захищає своє право на авторство, укладаючи видавничий договір. Автор також може захистити (по...