Вимоги до журналістських творів

Основні ознаки журналістського твору як наслідку масово-інформаційної діяльності. Особливості дотримання або недотримання вимог до журналістського твору на шпальтах щоденного видання "День". Використання різноманітних лексико-стилістичних особливостей.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

1. Вимоги до журналістського твору

Літературна творчість журналіста - найважливіша і найскладніша частина професійної діяльності працівника ЗМІ. І результатом цієї діяльності є журналістський текст, першою і вирішальною особливістю якого є його соціальна гострота та цілеспрямованість, і вона випливає з особливостей журналістики як виду суспільно-політичної діяльності. Головна мета журналістського тексту - впливати на суспільну свідомість, зміну, утвердження чи посилення соціальних установок. «На відміну від наукових та художніх творів журналістський виступ відзначається актуальністю і оперативністю. Актуальність передбачає своєчасність подання інформації, звідси витікає необхідність оперативної подачі матеріалу. Друга особливість твору журналіста - його документалізм. Журналістський твір - від інформації на три рядки до великого за розміром нарису - будується на справжніх, достовірних фактах. Третя особливість - постійна повторюваність тем. Ця особливість пов'язана з календарним повторенням суспільних подій, які відбуваються щороку, проте їх зміст змінюється відповідно до суспільних коливань та інших супроводжувальних чинників.» [9] Ці особливості, що виділяють журналістський текст з-поміж інших літературних творів, мають бути властивими кожному журналістському тексту, це своєрідні вимоги, яких автор повинен обов'язково дотримуватися. Ці вимоги є загальноприйнятими, та все ж різними дослідниками вони варіюються по-різному.

1.1 Основні ознаки журналістського твору

«Журналістська майстерність - це вміння оперативно відгукуватися на актуальні питання, глибоко і компетентно проникати в суть суспільних явищ, правдиво узагальнювати їх із загальнолюдських позицій, сміливо, аргументовано, цікаво і переконливо втілювати думки, факти у стислу й досконалу літературну форму, конкретні практичні результати виступів». [8] Тому дослідник В. Здоровега окрім вищеназваних особливостей виділяє ще й практичну спрямованість, а соціальну гостроту зводить до політичної. «І це пояснюється характером творчої праці саме у ЗМІ. Вона вимагає насамперед оперативності, максимальної зібраності, зосередженості, вміння шукати інформацію та її найрізноманітніші джерела, здатності наводити контакти з людьми. Журналіст має бути всебічно обізнаною людиною, бути якоюсь мірою універсалом, бачити зв'язки між різними явищами. Він повинен вміти швидко схоплювати сутність подій і явищ. Учений, кажуть, бачить глибше, журналіст - ширше. Із сказаного випливає, що журналістський твір, на відміну від наукового чи художнього, характеризується рядом специфічних ознак. Сюди слід віднести насамперед актуальність, оперативність, політичну гостроту, практичну спрямованість, постійну циклічну повторюваність тем, строгий документалізм та ін.» [6]

Актуальність (від лат. - означає важливий у певний час, злободенний, назрілий) є важливою прикметою саме журналістики. Вона насамперед присвячена злобі дня, тому, що хвилює публіку в певний момент. Цю злобу дня ЗМІ підслуховують, вловлюють і виносять на суд громади. Актуальність є однією з підвалин такого важливого феномену журналістики, як цікавість. У журналіста повинен бути вироблений постійний інтерес до того, що насамперед болить людям.

З актуальністю тісно пов'язана оперативність журналістики, хоч актуальність оперативністю не вичерпується. Оперативність - це здатність журналіста і редакції вчасно донести відповідну інформацію до аудиторії. Оперативність інформації залежить від її характеру. Коли йдеться про новини, оперативність вимірюється годинами, навіть хвилинами. Коли ж йдеться про ширші узагальнення подій, явищ, цілої системи фактів, тобто про аналітичні, розслідувальні жанри журналістики, їх оперативність вимірюється більшими відрізками часу, тобто днями, тижнями. При цьому можна оперативно повідомляти новини, одночасно готуючи аналітичну статтю чи ведучи журналістське розслідування.

Політична гострота журналістики випливає із самої її природи як частини політичної системи суспільства, як своєрідної форми влади над суспільством. Відмовившись від вульгарного і примітивного тлумачення ЗМІ як служанки політичної системи, ми не повинні забувати, що журналістська праця є різновидом суспільно-політичної діяльності, а журналістські виступи, з огляду на всю багатоманітність тематики, мають більше чи менше політичне спрямування, оскільки забезпечують інформаційно практично всі політичні процеси у державі.

Практична спрямованість журналістського твору - націленість на досягнення певних конкретних результатів як у сфері свідомості, так і практичних вчинків конкретної людини, групи людей, органів влади, громадських організацій тощо. Іншими словами, йдеться про результативність преси. Інформація, подана в пресі чи аудіовізуальних ЗМІ, засвоюється аудиторією, внаслідок чого ми досягаємо певного духовного ефекту у вигляді зміни чи посилення відповідних поглядів, думок, настроїв і психологічних установок, тобто готовності діяти відповідно до проповідуваних ідей. І як результат - зміна поведінки конкретної людини чи групи людей. Отож журналіст впливає на стан конкретних справ шляхом впливу на свідомість, на переконання аудиторії.

Відмінність журналістики від інших форм творчості полягає також у постійній повторюваності тем і проблем. Журналістика. яка постійно слідує за людським життям, як саме воно, живе за певними циклами: річними, сезонними, тижневими і т.д. І зрозуміло, журналістові щороку доводиться порушувати одні і ті самі теми. Коли це триває багато разів підряд, неминучі повторення, певний вироблений трафарет. Особливо в складній ситуації опиняються регіональні редакції, які змушені повторювати не тільки теми, але й ті самі об'єкти і суб'єкти відображення. Об'єктивно виникає так небажана у мас-медіа несвіжість, банальність. Журналіст змушений кожного разу шукати нові повороти теми, помічати незвичайні подробиці, тобто збільшувати інформаційний потенціал виступу завдяки оригінальності підходу, небанальності мислення.

Дуже важливою особливістю журналістського твору є його документалізм. Журналістський виступ, від замітки у три рядки і до великого за розміром нарису чи памфлету, як правило, будується на дійсних, достовірних фактах. У цьому велика привабливість ЗМІ і журналістики як виду творчої діяльності. Водночас, це накладає на журналіста особливу відповідальність. Журналіст має право писати лише про те, про що добре знає. Він нічого не повинен сприймати на віру, з чужих слів без перевірки, мусить дотримуватися золотого правила: по змозі, побачити подію власними очима.

1.2 Три аспекти журналістського твору

Та не лише це є запорукою написання вдалого журналістського тексту. Окрім актуального та документального змісту, успішність журналістського твору залежить також від форми, бо як і будь-який наслідок духовної діяльності людини, журналістський твір складає змістово-формальну єдність. Розглядом цього питання займався Ігор Михайлин.

Як зазначає дослідник у своєму підручнику, «проблеми творчості журналіста сьогодні розглядаються в трьох аспектах:

1. семантичному; тобто змістовно-значеннєвому, передбачає розгляд питань, що в творі відібрано й відображено з мільйонногранної дійсності, які епізоди зображено який сюжет побудовано, що за проблеми піднято;

2. синтаксичному, тобто композиційно-текстовому, передбачає розгляд питань, пов'язаних з побудовою журналістського тексту, використанням у ньому образно-художніх і науково-понятійних частин, майстерністю заголовків і лідів, пропорційністю вступної і заключної частин;

3. прагматичному, ужитковому, передбачає розгляд питань, як сприйнято текст аудиторією, які відгуки надходять каналами зворотного зв'язку, що особливо зачепило читачів і т. ін.» [12]

1. Семантичний аспект, за Михайлиним, покликаний розглянути змістовий бік журналістського твору, адже на відміну від художньої літератури, що заґрунтована на істотності формальних чеснот, соціальне функціонування журналістського тексту підтримується його власне змістовим дискурсом. Однак дослідник має власну, зовсім іншу думку щодо того, яким повинен бути журналістський твір за змістом.

Зміст журналістського твору має щонайменше два складники:

1) предмет відображення і

2) оцінка відображеного.

Наявність цих двох частин відбиває співвідношення у творі двох типів інформації: зовнішньої, що надходить зі світу (програма об'єкта), і внутрішньої, що виробляється самим автором на підставі його спостережень над дійсністю (програма суб'єкта).

«Предмет відображення - це подієво-фактичні й тематичні реалії твору; це саме описуване явище, подія як цілісність, факт чи система фактів, відбитих у матеріалі, це сюжет і конфлікт реальної дійсності, які автор зобов'язаний відтворити адекватно й достовірно.

Оцінка відображуваного - це проблематичний, ідейно-концептуальний рівень твору, це магістральна проблема та її відгалуження, постановочне питання й множинність різнопланових його поворотів, це погляд автора на предмет, аргументи й докази на користь його соціальної позиції, його принципова концепція, яка може зводитися до керівних директив, висновків, прагматичних рекомендацій, але може містити в собі загально філософські роздуми, етичні ідеї.» [8]

Співвідношення предмета й оцінки істотно коливається, можливим є навіть витіснення предмета оцінкою чи навпаки. Це залежить від обраного жанру та поставленої мети. В інформаційній замітці на 10-20 рядків, завдання якої повідомити про факт чи подію, не перед...