Характеристика Японії

Японія як острівна держава, що розташована в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Історія країни. Зовнішньоторгова стратегія Японії. Столична префектура Токіо. Інтенсивне використання висококваліфікованої робочої сили. Особливості системи власності.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Характеристика Японії

Японія - це острівна держава, що розташована в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, на південний схід від Азії. Площа - 372 тис. кмІ. До складу території входить 4 великих острова: Хонсю, Кюсю, Сікоку і Хоккайдо та близько 4 тисяч малих. Країна омивається Японським, Східнокитайським морем та водами Тихого океану.

Японія - конституційна монархія, глава держави - імператор. Законодавчий орган - двопалатний парламент. Палата представників і Палата радників. Виконавча влада зосереджена в руках кабінету міністрів. В адміністративному відношенні поділяється на 47 префектур. Столиця держави - м. Токіо, грошова одиниця - ієна.

Японія стала відома європейцям у першій половині XVI ст. Португальці, які відкрили її, почали торгувати з японцями і намагалися навернути їх до католицької віри. Японці тепло прийняли місіонерів, поки імператор Тейго, людина розумна і прониклива, не помітив, що єзуїтів більше приваблює японське золото, ніж порятунок заблудлих душ. Європейців було вигнано на довгих два століття - Японія перетворилася на закриту країну, що, можливо, врятувало її від колонізації і насильницької європеїзації самобутньої культури. І лише в XIX ст. Японія поступово почала відкриватися для іноземців, брати участь у торгівлі, на якій наполягали США, що зміцнювали свої позиції. У XX ст. Японія брала участь у трьох великих війнах - російсько-японській і двох світових. Беззастережна капітуляція у Другій світовій війні, підписана Японією в серпні 1945 року, поклала початок повної реорганізації як політичного, так і економічного життя країни. Результатом цієї перебудови стало те, що прийнято називати «японським дивом».

На момент закінчення Другої світової війни японська економіка була повністю зруйнована, більшість підприємств закрита, в країні лютували інфляція і безробіття.

За час з 1946 до 1949 рр. були проведені такі реформи: земельна реформа, що майже повністю ліквідувала поміщицьке землевласництво; знищені великі монополістичні концерни, а їх акції продані службовцям; грошова реформа - за зразком реформування німецької марки, що дозволило різко скоротити грошову масу, яка знаходилася в обігу, і зупинити інфляцію.

Військовий японський режим був ліквідований на початку 1946 р. Прийнята в 1947 р. Нова конституція, що зберегла монархію, але позбавила імператора влади, поклала початок демократичним перетворенням.

Війна, що почалася в червні 1950 року в Кореї, зіграла визначальну роль у відновленні економіки Японії, яка на час військових дій перетворилася на своєрідний тил американської армії. Різко зріс попит на озброєння і військові матеріали, військові перевезення і послуги, продовольство і т. ін., що обумовило військово-промисловий бум в японській економіці. Надходження від американських військових замовлень у 1950-1953 рр. дозволили Японії покрити зовнішньоторговий дефіцит і розширити імпорт сировинних ресурсів. Таким чином, війна в Кореї стала початком «японського економічного дива»: ВНП Японії під час війни зростав щорічно на 10%.

У 1968 р. Японія стала третьою державою світу, впритул наблизившись за рядом показників до США і СРСР.

Зовнішньоторгова стратегія Японії засновується на максимальному використанні порівняльних переваг - основному законі міжнародного поділу праці. Як тільки певна галузь японської економіки досягає високих якісно-кількісних показників, вона починає посилено працювати на експорт. Саме тому п'ять видів продукції, що користуються найбільшим попитом на зовнішньому ринку (легкові автомобілі, побутова електроніка, стальний прокат, автомобілі промислового призначення і мотори), до кінця 1970-х рр. мали в японському експорті частку, що перевищувала 50%. Надзвичайно важливу роль в японській економіці відіграє держава: її втручання в економіку можна визначити як «продумане планування». Отримавши самостійність від американської окупаційної адміністрації, японський уряд у найкоротші терміни успішно вирішив задачу вибору шляху подальшого економічного розвитку. Структурна перебудова японської економіки набула особливої масштабності на початку 1980-х рр., коли в ході нового етапу НТР з'явився цілий спектр виробництв і галузей - мікроелектронна техніка, великі і надвеликі інтегральні схеми, нові види обліково-вимірювальних приладів, біотехнологія тощо. У цей же час була поставлена довгострокова мета - перетворити Японію на велику технологічну державу.

Токіо - столиця Японії, одна з префектур. Розташована в регіоні Канто, у східній частині острова Хонсю. Адміністративний центр - двадцять три особливі райони Токіо, колишнє місто Токіо.

Метрополія Токіо складається з 23 особливих районів Токіо, а також прилеглих 26 міст, 4 субпрефектур і 1 повіту, що включають у себе острови Ідзу та острови Оґасавара. Під столицею Японії, зазвичай, розуміють вищезгадані особливі райони Токіо, які фактично виступають в ролі окремих міст. На території цих районів розташовані основні державні установи: Резиденція Імператора Японії, будівлі Парламенту, Кабінету міністрів, Верховного Суду Японії, а також представництва найбільших японських підприємств та провідні наукові установи країни. Токіо вважається одним з найкрупніших світових політико-економічних і науково-культурних центрів світу поруч із Нью-Йорком, Лондоном і Парижем.

Столична префектура Токіо розташована в регіоні Канто на Північному заході Токійської затоки. На сході Токіо межує з префектурою Тіба, на заході - з префектурою Яманасі, на півдні - з префектурою Канаґава та на півночі - з префектурою Сайтама. Токіо належать острови в Тихому океані, які розташовані від Хонсю прямо на південь. Ближче всього перебувають острови Ідзу. Архіпелаг Осагавара віддалений на тисячу кілометрів.

Токіо пережив кілька сильних землетрусів - в 1703, 1782, 1812, 1855 і 1923 роках. Під час землетрусу 1923 року силою 8,3 бала загинуло 142 тис. осіб. Малі землетруси - силою в 1-2 бала - трапляються ледве не щотижня.

Найвища гора Токіо, Кумоторі, має висоту 2017 м; серед інших гір найвищими є Такасу (1737 м), Одаке (1266 м) і Мітаке (929 м). Найбільше озеро - озеро Окутама на річці Тама поруч префектурою Яманасі.

Західну частину метрополії Токіо займають Кантоські гори. Їхня найбільша вершина - гора Кумоторі, висотою 2017 м над рівнем моря. Вона розташована на кордоні Токіо з префектурами Сайтама й Яманасі. Висота гір спадає південно-східному напрямку. У їхнього підніжжя знаходиться вулкан Такао, висотою 600 м.

Річка Таба, що бере свій початок на горі Дайбосацу в префектурі Яманасі, протікає через Токіо, з'єднується з річкою Ніппара, що витікає з гори Кумоторі, і утворює велику річку Тама. У її нижній течії вона поглинає річки Акі та Аса. У віддалених від гір районах річки Тама й її приток розташовані долинні поселення Оуме, Іцукаїті, Хатіодзі та інші. Річки прорізують гірську гряду й утворюють мальовничі долини, такі як Тама й Акіґава. На берегах річок розвинена багатоступенева річкова тераса, зручна для проживання.

Вздовж берегів річки Ніппара присутні поклади вапняку, що утворює в декількох місцях Ніппарські печерні формації. З 17 століття його видобували як засіб для побілки.

У східній частині Кантоських гір розташовані невеликі пагорби Кадзі, Кусабана, Касумі й Тама, висота яких коливається в межах 70 - 360 м. Від гірської гряди віддалені лише пагорби Саяма, що знаходяться на плато Мусасіно. Геологічно ці пагорби є старішими за плато і пагорби, утворені річкою Тама. Вони перетинаються балками, мають мало рівнин і багато виступів. Район пагорбів Тама був поступово перетворений людьми на рівнину для спорудження поселень. В районі балки пагорбів Саяма знаходиться штучне водосховище, назване озером Тама.

Область сучасного Токіо була заселений людьми з часів палеоліту. Проте активну роль в історії Японії вона стало грати порівняно недавно. У 12 столітті володар цієї області, Таро Сіґенада, збудував форт і поселення. Воно стало називатися Едо - «двері затоки», позаяк мало доступ до моря, сучасної Токійської затоки.

У 7 столітті, в результаті реформ Тайка, на території сучасної метрополії Токіо була утворена провінція Мусасі. До 771 року вона входила до складу Східногірського краю, а згодом була переведена до Східноморського. Початково провінція поділялася на 19 повітів. У 8 столітті до них додалися ще 2, які були заселені переселенцями з корейських держав Когурьо та Сілла. Корейці поширили в Мусасі материкові буддизм, конярство і шовківництво. Їхніми зусиллями будувалися перші місцеві монастирі Сіндайдзі (Тьофу, Токіо) та Кокубундзі (Кокубундзі, Токіо), а також провінційна адміністрація (Футю, Токіо).

До японської столиці, що тоді знаходилася на заході країни, населення провінції поставляло рисовий оброк та данину: лляні тканини, цілющі трави і коней. Особливим податком Мусасі, що збирався на користь Імператорського дому, були маренові фарбники фіолетового і червоного кольорів. Чимало вихідців з провінції несли військову службу в загонах сакіморі на території Північного Кюсю. Їхні пісні зібрані у антології японської поезії «Манйосю».

Наприкінці 9 століття територія Мусасі стала одним із місць зародження японського самурайства. Його соціальною базою була місцева дрібна шляхта, а також управителі державних пасовиськ, поселень та маєтностей нижньої і середньої ланки. Самураї самовільно захоплювали приватні володіння буддистських монастирів та столичних аристократів, відмовлялися платити данину й податки центральному уряду, формували власні озброєні загон...