Фізико-географічна характеристика подів степової зони України

Поди як великі замкнуті зниження просадкового походження у степовій зоні Східноєвропейської рівнини. Характеристика геологічної та геоморфологічної будови Лівобережжя Херсонської області. Аналіз способів визначення природоохоронного значення подів.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Вступ

просадковий східноєвропейський рівнина

Поди - великі замкнуті зниження просадкового походження у степовій зоні Східноєвропейської рівнини. Територією з найбільшою кількістю подів є межиріччя Дніпро-Молочна. Саме тут 15% всієї площі займають поди. Поди добре помітні на фоні сухого степу своєю вологолюбною зеленою рослинністю, що сформувалася тут через постійне зволоження поду. Для даних форм рельєфу характерне заболочування внаслідок накопичення та застоювання води. Чим більший похил схилів поду, тим більше опадів зосереджується на його дні і відповідно тим довше в ньому застоюється вода. Підвищення рівня ґрунтових вод сприяє водонасиченню ґрунтів зони аерації, погіршує їх фізико-механічні властивості, що призводить до розвитку негативних явищ, які впливають на стан будівель та споруд, збільшують сейсмічність ділянок на 1 - 2 бали. Тому вивчення даної теми є актуальним. А саме вивчення походження подів, їх генезис для розуміння процесу підтоплень, які характерні для даних форм рельєфу. Це допоможе використати або запобігти підтоплення.

Перспективами подальшого дослідження подів є вивчення антропогенного впливу на поди - унікальні ділянки ландшафту, які необхідно взяти під охорону, створивши відповідні об'єкти природно-заповідного фонду.

Об'єкт даного дослідження - поди степової зони України.

Відповідно предметом дослідження виступає фізико-географічна характеристика подів степової зони України.

Мета - охарактеризувати поди степової зони України.

Завдання даного дослідження:

1) Дослідити гіпотези походження подів;

2) Проаналізувати геологічну та геоморфологічну будову Лівобережжя Херсонської області;

3) Визначити гідрогеологічну будову Лівобережжя Херсонської області;

4) Дати загальну характеристику найбільших подів Херсонської області;

5) Визначити природоохоронне значення подів;

Методи, що використовувались під час даного дослідження: аналіз (поняття про суфозію та суфозійно-просадочні процеси, дослідження геологічної та геоморфологічної будови досліджуваної території) ї , синтез (дослідження гіпотез походження подів), індукція(характеристика особливостей геоморфологічного середовища лівобережжя Херсонської області), дедукція, картографічний метод(дослідження та характеристика подів Херсонської області), порівняльно-географічний(характеристика подів Херсонської області).



1. Генезис подових знижень

1.1 Поняття про суфозію

Дослідження даної теми слід розпочати з розгляду поняття суфозії. Це необхідно так як даний процес бере участь в утворенні даних форм рельєфу.

При фільтрації підземна вода чинить руйнівну роботу. З порід вимиваються дрібні частинки. Це супроводжується осіданням поверхні землі, утворенням провалів, воронок. Цей процес виносу частинок, а не її наслідки, називають суффозією.[1]

Розрізняють два види суфозії - механічну та хімічну. При механічній вода, що фільтрується відриває від породи і виносить цілі частки (глинисті, пилуваті, піщані); при хімічній вода розчиняє частки породи (гіпс, солі, карбонати) і виносить продукти руйнування.

При одночасній дії цих двох видів суфозії іноді застосовують термін - хіміко-механічна суфозія. Така суфозія може бути в лесових породах, де розчиняється карбонатно-цементуюча речовина і одночасно виносяться глинисті частинки.

Основною причиною суфозійних явищ слід вважати виникнення в підземних водах значних сил гідродинамічного тиску і перевищення величини деякої критичної швидкості води. Це викликає відрив і винесення частинок в підвішеному стані. Зважування частинок відбувається при критичному тиску.[2]

Суфозія може відбуватися в глибині масиву порід або поблизу поверхні землі.

У глибині масиву перенесення дрібних частинок здійснюється водою з одних пластів в інші або в межах одного шару. Це призводить до зміни складу порід і утворення підземних каналів. У глибині масиву суфозія може виникати також на контакті двох шарів, різних по складу і пористості. При цьому дрібні частинки однієї породи потоком води переносяться в пори іншої породи. При суфозії на контакті між шарами іноді формуються своєрідні прошарки або вимиваються порожнечі. Характерними є порожнечі лесових порід, зокрема, на контакті з підстилаючих їх кавернозными вапняками-ракушечниками. Розмір порожнин іноді досягає декількох метрів. Такі невеликі печери розвинені, наприклад, на схилах долини р. Темерник р. в Ростов-на-Дону. Розвиток печер нерідко супроводжується провалом поверхні землі, пошкодженням будівель і підземних комунікацій.

Слід зазначити, що суфозія лесових порід розвивається не тільки на контактах, а й у самих товщах, утворюючи так званий глиняний, або лесовий карст. Розвиток пустот починається з ходів землемірів за умови виникнення в них турбулентних завихрень фільтруючої води. Порода руйнується і утворюються порожнечі розмиву.

Як механічна, так і хімічна суфозія активно проявляється також поблизу поверхні землі при природній або штучній зміні гідродинамічних умов - формування воронок депресії, коливання рівня підземних і поверхневих вод, дренуванні. Суфозійні процеси часто виникають на схилах річкових долин і відкосах котлованів і берегах водосховищ при швидкому спаді паводкових вод або скидання зайвих вод, у місцях виходу на поверхню грунтових вод на зрошуваних територіях.

У відкосах будівельних виїмок суфозійні винесення частинок призводить до осідання поверхні, утворення провалів, воронок, зсувів.

Хімічна суфозія може проходити тривалий час і вилуговує не тільки карбонати та інші, порівняно легко розчинні речовини, але і кремнезем. При значному розчиненні порід хімічна суфозія переходить в карстовий процес.

При проектуванні об'єктів необхідно встановити можливість прояву суфозійних просаджень, визначати величину та характер протікання суфозійного просадження. При цьому слід визначати всю сумарну величину вертикальної деформації засоленої основи, яка складається з просаджень, викликаної ущільненням грунтів від навантаження об'єктів.

Припрогнозі величини суфозійного просадження слід враховувати:

- у глинистих грунтах з вмістом глинистих частинок більше 40% осаду практично не проявляється;

- найбільша осаду спостерігається при високій засоленості і великої пористості ґрунтів;

- величина і характер протікання просаджень у часі багато в чому залежать від хімічного складу фільтрується в грунті води.

Величина суфозійного осаду визначається за результатами польових випробувань засолених грунтів статичним навантаженням (штампом) після тривалого замочування.

Суфозійні явища негативно позначаються на стійкості будівель і споруд. З суфозією слід активно боротися. Основою всіх заходів є припинення фільтрації води. Це досягається різними шляхами: регулюванням поверхневого стоку атмосферних вод і гідроізоляцією поверхні землі; перекриттям місця виходу підземних вод тампонуванням або присипкою піску; пристроєм дренажів для осушення порід або зменшенням швидкості фільтрації води; зміцненням ослаблених суфозією порід методами силікатизації, цементації, глинизації, застосуванням особливих видів фундаментів.[3]

1.2 Гіпотези походження подів

Походження подів Причорномор'я пов'язують з цілим рядом факторів: вплив морфології території (субгоризонтальні поверхні, наявність безстічних знижень, слабка ерозійна розчленованість); наявність реліктових западин різного генезису, прикритих лесами (балки, яри, мікроформи долин рік, лимани, затоки моря, карстові форми); наявністю посадочних покривних лесоподібних суглинків, що сприяють карстово-суфозійному процесу і просіданню.

Походження подів, як форми рельєфу, ще недосить з'ясовано. Приписують подам походження еолове, суфозійне, карстове. За першим припущенням (Тутковський), степові блюдця являють собою звичайні, негативні форми рельєфу, створені еоловим розвіюванням. За цим припущенням, поди являють собою зниження, що утворилися в місцях видування окремих частинок вітром. Таке припущення позбавлене підстав, бо в процесі геолого-історичного розвитку території України не було епохи з різким аридним кліматом, в умовах якого могла б відбуватися сильна діяльність вітру. Проти цього свідчить також геологічна будова самих подів. Останні, як відомо, складені структурними лесоподібними суглинками, трохи відмінними від суглинків міжподових просторів. Правда, ці ознаки можуть бути й епігенетичними, які виникли після відкладання осадів. Стратифікація суглинків у подах, проте, тотожна з стратифікацією суглинків навколишніх просторів. Це означає, що ніяких ознак зносу матеріальних мас у межах подів немає. Еолова гіпотеза не може пояснити походження подів.

Також неспроможною є і карстова гіпотеза, яка, на думку Дмитрієва, найбільш імовірна. Він вважає, що найбільш імовірним є те, що вони (поди) утворилися внаслідок розчинення понтійських вапняків, які залягають під четвертинними відкладами, водою, що просочується в глибину. В результаті такого розчинення вапняків виникає осідання четвертинної товщі, що лежить вище, і утворення западин.[4]

Справді, так пояснювати утворе...