Географічне розташування Португалії. Клімат, сировинні ресурси, міста, структура транспортних сполучень. Етапи розвитку нації, державності. Державний устрій, територіальний поділ, політична система. Соціально-економічний розвиток, демографічний потенціал.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Зміст

• 1. Географічне розташування, кліматичні умови, сировинні ресурси, найбільші міста, структура транспортних сполучень
• 2. Історичні витоки та етапи розвитку нації та державності
• 3. Державний устрій, територіальний поділ, політична система і розвиток
• 4. Соціально-економічний розвиток, зовнішньоекономічні зв'язки
• 5. Геополітичне становище та пріоритети
• 6. Демографічний потенціал, національний склад, міграція
• 7. Розвиток освіти, науки, культури, етноконфесійний склад населення та міжконфесійні стосунки
• Список використаних джерел

1. Географічне розташування, кліматичні умови, сировинні ресурси, найбільші міста, структура транспортних сполучень

Португалія - найбільш західна країна материкової Європи. B складу території входять також Азорські острови і Мадейра. Атлантичний узбережжі переважно низьке, піщане, слабо розчленоване затоками. B гирлі річки Тежу-еcтyарій. Північна частина Португалії зайнята горами заввишки до 1991 м (г. Ештрела - найвища точка материкової Португалії), південна - горбистій низовиною c піднесеними грядами. Клімат субтропічний середземноморський, однак спекотне та сухе літо пом'якшується впливом океану, близькістю холодного Канарського течії. Площа країни - 92 тис. кв.км, з них 3,4 тис. кв.км займають острови [2, с.78].

Чисельність населення - 9,92 млн. осіб (липень 1999 року).

Релігія - католики (97%), протестанти (1%).

Столиця - Лісабон (Lisboa) - 2,04 млн. жителів (1992 р.).

Найбільші міста - Порту, Амадора, Коїмбра, Брага, Сетубал, Евора, Фаро.

Добуваються: пірит, вольфрам, уран, залізна руда, мармур. Виробництво електроенергії переважно на ТЕС. Найбільш важливі галузі промисловості: текстильна (бавовняна та вовняна), швейна, виноробство (знамениті сорти портвейнів), виробництво оливкової олії, рибних консервів, обробка пробковою кори (2-e місце у світі). Діють заводи чорної і кольорової металургії, Машинобудування (виробництво морських суден, електротехнічних виробів, радіоелектроніки, складання автомобілів). Розвиваються хімічна, нафтопереробна, нафтохімічна, цементна, скляно-керамічна промисловість.

Протяжність залізниць близько З тис. км, автошляхів близько 70 тис. км.

португалія географічний нація клімат

2. Історичні витоки та етапи розвитку нації та державності

До середніх віків історія Португалії невіддільна від історії Іспанії. У II столітті до н. е. територія сучасної Португалії стала частиною римської провінції Лузітанія.

У V столітті н. е. контроль над регіоном перейшов до вестготів, а у VIII столітті - до маврів. У 997 році територію між річками Дору і Мінхо (північ Португалії) відвоював у маврів король Леона Бермудо II. У 1064 р. король Кастилії і Леона Фердінанд 1 захопив територію до сучасної Коїмбри. Відвойовані у маврів території були поділені на кілька феодальних ф'єфів. У 1093 році як вдячність за допомогу у війні з маврами король Альфонсо 1 подарував Генріху Бургундському титул графа Португальського.

Після смерті Альфонсо Генріх відмовився визнати владу Кастильського королівства і почав війну. У 1143 син Генріха Альфонсо Енрікес був проголошений португальськими рицарями королем Португалії Альфонсо [3, с.26].

У 1179 році Папа римський визнав незалежність Португалії.

Протягом подальших двох століть португальські королі вели війни з маврами, які зрештою закінчилися вигнанням останніх з країни.

У ХV-ХVІ століттях Лісабон за розкішшю перевершував всі європейські столиці. Близько 2 тисяч кораблів з коштовностями, шовком, прянощами і чорними невільниками щорічно входили в гирло річки Тежу.

Це був час не тільки небаченої розкоші та успіхів в усіх галузях, це був час великих мореплавців і великих відкриттів. Насамперед, у 1418 і 1427 роках в Атлантичному океані були відкриті Мадейра та Азорські острови і приєднані до Португалії. Також відкриті острови Зеленого Мису.

Васко да Гама обігнув мис Доброї Надії, що в подальшому допомогло португальцям дістатися східного узбережжя Африки та Індії. Була відкрита Бразилія. … Минуло вже понад 500 років відтоді, як португальські мореплавці перетнули океани в пошуках нових континентів, а нація як і раніше пишається славою своїх великих першовідкривачів. Сліди могутньої морської імперії можна зустріти не тільки в самій Португалії, але й в абсолютно різних куточках світу: в Африці, Індії, Індонезії, Китаї, на Близькому Сході і в Південній Америці.

У XVII столітті король Жуан IV, вигнавши з Бразилії голландців, встановив повне панування Португалії у цьому регіоні.

Як це трапляється рано чи пізно з будь-якими імперіями, колоніальна Португалія розсипалася як картковий будиночок. Парадоксально, але незліченні багатства призвели до розорення країни, а відплив населення в колонії виявився фатальним для порівняно невеликої держави. На 60 років Португалія потрапляє під владу іспанської корони, втрачає найважливіші колонії і торговельні шляхи [5, с.69].

Державну самостійність Португалії відновлено в 1640 році за політичної підтримки Англії і фінансового підживлення з Бразилії.

На початку ХІХ століття країна окупована військами Наполеона і розграбована мародерами. Королівська сім'я в цей час переховується в Бразилії. Після звільнення Португалія на 12 років потрапляє під владу Англії.

На початку XX століття в Португалії почав діяти республіканський рух. Після революції 1910 року Португалію було проголошено республікою. Упродовж наступних 16 років у країні змінюється 44 уряди.

У 1932 році міністр економіки Антоніу Салазар здійснює державний переворот і встановлює в країні профашистську диктатуру. Встановлений жорсткий порядок рятує економіку країни, але призводить до повної ізоляції Португалії від Європи і всього світу.

У 1974 році в країні відбулася революція "червоних гвоздик", в результаті якої скинуто півстолітню диктатуру Салазара і відкрився шлях до демократії.

У 1986 році Португалію прийнято в Європейський Союз.

У 1999 році повернуто незалежність останній з колоній (Макао).

Після вступу в ЄС, в основному завдяки субсидіям, економіка Португалії розвивається досить швидко. Будуються сучасні дороги та автомагістралі, здійснюється планомірне оновлення житлового фонду. В епоху колоніальних завоювань у ХV-ХVІ століттях Португалія була найзаможнішою країною світу. Але, оскільки це багатство не витрачалося на розвиток промисловості і налагодження торговельних зв'язків, до ХІХ-ХХ століть Португалія стала однією з найбідніших європейських держав. Після революції 1974 р. національна економіка була переорієнтована від африканського ринку (йдеться насамперед про колоніальні володіння) до європейського. З 1986 року, коли Португалія вступила в ЄС, становище в країні дещо покращилося.

3. Державний устрій, територіальний поділ, політична система і розвиток

Адміністративний поділ - 2 автономні області: Азорські острови та Архіпелаг Мадейра; 22 округи (distrito), які поділяються на райони (concelho), а ті в свою чергу - на парафії (freguesia).

Райони Лісабона і Порту поділяються на квартали (bairro), квартали - на парафії.

Крім того, континентальна Португалія поділяється на 11 історичних провінцій.

Офіційна мова - португальська і мірандес.

Грошова одиниця - євро. (До 2002 року - португальський ескудо).

Система мір і ваги - метрична (метри і кілограми).

Національне свято - 10 червня - День Португалії (1580 р.)

Національний прапор - дві вертикальні смуги: зеленого (з боку кріплення на 2/5 ширини) і червоного (3/5 ширини) кольору із зображенням герба Португалії, що розташований на роздільній лінії.

Герб - срібний щит, на якому хрестом розміщені п'ять блакитних щитів з п'ятьма срібними кулями в кожному, обрамлений червоною смугою з сімома золотими трибаштовими замками. Щит увінчаний короною, по бокам - оливкова і дубова зелені гілки, перев'язані пурпурною стрічкою [7, с.89].

Португалія - парламентська республіка. Діє Конституція, ухвалена Установчими зборами 2 квітня 1976 р. Набрала чинності 25 квітня 1976 р., останні зміни внесені в 2005 р.

Глава держави - президент республіки. Він є головнокомандувачем збройних сил країни. Президент обирається шляхом загального прямого і таємного голосування строком на 5 років і не більше, ніж на два терміни. Після закінчення другого терміну повноважень переобрання президента допускається лише через п'ять років. Він має право розпустити парламент і оголосити про проведення дострокових виборів в Збори республіки. Президент Португальської Республіки - Анібал КАВАКУ СІЛВА (Anibal Cavaco Silva), обраний 23 січня 2011 р. Раніше обирався 22 січня 2006 р.

Законодавча влада здійснюється Зборами республіки (однопалатний парламент), що складаються з 230 депутатів (з 1991 р.), які обираються прямим і таємним голосуванням терміном на 4 роки [8, с.56].

Нинішні Збори республіки (Assembleia da Republica) дванадцятого скликання (позачергові вибори), обрані 5 червня 2011 р. Голова - Ассунса...