Позакласна та позашкільна виховна робота з народознавства

Виховання - цілеспрямоване управління процесом розвитку особистості - є частиною процесу соціалізації, що підлягає певному соціальному та педагогічному контролю й відбувається через освіту та організацію життєдіяльності вихованців. Провідною метою виховання залишається ідеал гармонійно розвиненої особистості, що йде з глибини віків . Він орієнтує на широкий особистий підхід, застерігає від зведення виховання до однобічної та пасивної адаптації молоді до конкретних умов суспільства.

Всебічний розвиток особистості передбачає органічну єдність інтелектуальних, фізичних, моральних, естетичних, трудових якостей, цілісність буття, свідомості й самосвідомості, запитів і поведінки людини. Головною метою національного виховання на сучасному етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду, а на цій основі формування таких особистісних рис, як національна самосвідомість, розвинена духовність, моральна, художньо-естетична, трудова, фізична, екологічна культура, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.

У нашого народу існує мудра віра в природні задатки кожної людини. Будь-яка дитина має "золоте зерно душі", яке, потрапляючи на родючий грунт національного виховання, дає світолюбні пагінці добра, правди, гідності, гордості та ін. За народними поглядами, кожен учень може й повинен бути в чомусь першим /ватажком, лідером/: один - у навчанні, другий - у трудовій діяльності /фізичній продуктивній праці/, третій - у мистецтві, четвертий - у народознавчій роботі, п’ятий - у спорті тощо.