Дослідження вікових особливостей пам'яті учнів молодшого шкільного віку

Багато відомих психологів займалися даною темою вивчаючи пам‘ять. Проблемами пам‘яті займалися нейрофізіологи та біохіміки, медики та зоологи. Питаннями: "Що таке пам‘ять?", "Як вона діє?", "Як її покращити?" – людство займалось давно. Вже в Древній Греції була розроблена мнемонологічна система. З древніх часів до нас надійшли поради щодо покращення пам‘яті. А.О. Смирнова, З.М. Істоміна, М.М. Шардакова, О. М. Леонтєва, П.І. Зінченко у своїх працях говорили, що запам‘ятовування не є відбитком предмета [3;42]. В.І. Самофанова, З.М. Істоміна, П.П. Пальцева, С.Г. Бархотова показали, що є певні відношення між повнотою, швидкістю і міцністю запам‘ятовування [2;114].

За даними С. Г. Бархатової міцність запам‘ятовування зростає в період від 2 до 5 класу. За А .Біне, А.А. Смірновим, Є.Мейманом, О.П. Нечаєвим змістова пам‘ять має великі переваги порівняно з механічною. Мене зацікавили такі аспекти вивчення даної теми, як опосередкована та короткочасна пам‘ять учнів молодшого шкільного віку. Так як ці процеси пам‘яті широко вивчено, але з більш старшими дослідженими.

Мета. Проводячи методики для дослідження особливостей короткочасної та опосередкованої пам’яті у різних вікових групах молодших школярів (2 – 4 класи) порівняти їх результативність та зробити висновки. Виявити порушення пам’яті у її прийомах та функціях (якщо можливо, надати консультативну допомогу і зробити висновки щодо цього). Дослідити зорову, слухову, словесно логічну, емоційну та інші види пам’яті та запам’ятовування (зосереджуючи увагу на різні вікові групи молодших школярів, тобто з 2 по 4 класи). Розглянути в загальному форми і процеси пам’яті людини (короткочасну та довготривалу пам’ять; запам’ятовування, збереження і відтворення).