Формування мовних знань та навичок на уроках англійської мови в початковій школі

Психолого-педагогічні характеристики учнів 1-4 класів. Особливості навчання фонетики, лексики та граматики англійської мови в початковій школі. Огляд основних методів та засобів формування мовних знань і навичок на уроках іноземної мови у молодших класах.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ВСТУП

Головною метою навчання іноземної мови, відповідно до Державного стандарту, є оволодіння учнями основами іншомовного спілкування, у процесі якого здійснюється освіта, виховання і розвиток особистості.

У 2012-2013 навчальному році вперше в Україні вводиться вивчення англійської мови з першого класу[3, c. 25].

Той факт, що в новій модернізованій школі згідно з новим Державним с тандартом англійську мову пропонується вивчати з 1-го класу, що є визнанням об'єктивно існуючого соціального інтересу до вивчення іноземних мов і підтвердженням важливості предмета для реалізації перспективних завдань різнобічного розвитку особистості.

Вивчення англійської мови в даному віці корисно всім дітям, незалежно від їх стартових здібностей, оскільки воно:

* стимулює мовленнєвий і загальний розвиток дітей і підвищує загальноосвітню цінність початкового навчання, як фундаменту загальної освіти;

* створює сприятливу вихідну базу для оволодіння англійською мовою, а також для подальшого навчання мови;

* залучає дітей до культури інших народів, формуючи тим самим загальнолюдську свідомість;

* має безумовно позитивний вплив на розвиток психічних функцій дитини: її пам'яті, уваги, мислення, сприйняття, уяви;

* забезпечує можливість більш раннього завершення вивчення першої мови і підключення другої[1, c. 43].

Володіння іноземною мовою на сьогодні це не тільки культурна, але й економічна потреба. Світ розвивається шляхом інтеграції і це усвідомлюється в усіх країнах. Зміни, які відбуваються у нашому суспільстві: розширення контактів, вихід на міжнародну арену -викликали вибух практичного інтересу до іноземних мов. У наш час володіння іноземною мовою це не тільки атрибут культурної людини, але і умова її успішної подальшої діяльності. Як фундамент шкільної освіти початкова школа має створювати належні умови для оволодіння учнями основами іноземної мови, а саме англійської, що вимагає від учителя вивчення і використання таких методичних прийомів, які будуть найефективнішими на кожному етапі розвитку мовних знань та навичок іноземної мови. Потреба швидко і якісно оволодіти мовою викликала пошук нових форм і методів навчання.Формування основних і базових вмінь та навичок з англійської мови є одним із завданням школи. Знання з фонетики, лексики і граматики англійської мови- одна із складових кожної розумної та інтелектуально розвиненої людини.

Актуальність нашого дослідження полягає у тому, що англійська мова вже вивчається у першому класі, тож виявлення найефективніших методів і прийомів роботи із формування мовних знань та навичок у молодшій школі є дуже важливим для розвитку сучасної науки.

Метою курсової роботи є розгляд і аналіз роботи із формування мовних умінь та навичок англійської мови у початковій школі.

Об'єктом дослідження є процес формування мовних знань та навичок англійської мови в молодшій школі.

Предметом дослідження є форми, методи і прийоми формування мовних знань та навичок англійської мови у початковій школі.

Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:

1) проаналізувати науково-методичну літературу з теми;

2) вивчити психофізичні особливості учнів початкових класів;

3) дослідити особливості навчання фонетики, лексики і граматики англійської мови в молодшій школі;

4) визначити методику формування мовних знань та навичок на уроках англійської мови в початковій школі.

У процесі вирішення завдань використовувались такі методи:

1)теоретичні:аналіз літературних джерел з педагогіки, психології, аналіз програм і посібників;

2)емпіричні: педагогічне спостереження за уроками англійської мови в початковій школі, бесіда з вчителями молодших класів.

Практична значущість дослідження полягає у виділенні найефективніших форм роботи з формування вмінь та навичок англійської мови в початковій школі.

Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ МОВНИХ ЗНАНЬ ТА НАВИЧОК НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1.1 Психолого-педагогічні особливості учнів 1-4 класів

Період життя дітей від 6--7 до 11 років називають молодшим шкільним віком. При визначенні його меж враховують особливості психічного і фізичного розвитку дітей, перехід їх до навчальної діяльності, яка стає основною [1, c. 20].

Сприймання стає довільнішим, цілеспрямованим і категоріальним процесом, але трапляються труднощі в сприйманні форми та її відображенні, написанні букв, цифр. Розвивається здатність розрізняти висоту звуків [4, c. 89].

В учнів формується здатність спостерігати явища навколишньої дійсності, тобто, виходячи з певної мети, помічати їх, виявляти істотні деталі, зґясовувати взаємозвґязки між ними[1, c. 19].

Значні якісні зміни відбуваються в розвитку памґяті. Під впливом навчання формується логічна памґять, яка має вирішальне значення у здобутті знань. Але не вміючи ще диференціювати завдання (запамґятати і відповісти) від інших навчальних завдань (зрозуміти тощо), молодші школярі виробляють у себе настанову на дослівне запамґятовування і відтворення. За правильного педагогічного керівництва учні осмислено запамґятовують доступний для них матеріал. Проте дослівне запамґятовування й відтворення має і позитивне значення, є важливим засобом нагромадження словникового запасу і культури дитячого мовлення, розвитку довільної памґяті. У процесі заучування розвиваються самоконтроль, уміння помічати помилки у відтвореному та їх виправляти. Зростають продуктивність, обсяг, міцність, точність запамґятовування матеріалу. У цей період учні частіше вдаються до спеціальних мнемічних прийомів запамґятовування[11, c. 75].

Розвиток памґяті полягає у зміні співвідношення між мимовільним і довільним запамґятовуванням (зростає довільне), образної та словесно-логічної памґяті. Для розвитку логічної памґяті важливою є настанова вчителя -- зрозуміти (проаналізувати, порівняти, співвіднести, згрупувати тощо) матеріал, завчити його. Довільне запамґятовування продуктивне тоді, коли новий матеріал стає змістом активної діяльності учнів[11, c. 14].

Розвиток уяви відбувається у напрямі від репродуктивних її форм до творчого осмислення уявлень, від довільного їх комбінування до логічно обґрунтованої побудови нових образів. Зростає вимогливість дітей до витворів їх уяви, швидкість створення образів фантазії[4, c. 45].

Мислення стає конкретно-образним, але все більшого значення набувають абстрактні компоненти. Під впливом навчання змінюються співвідношення між його образними і понятійними, конкретними та абстрактними компонентами. Дедукція -- процес переходу від судження, що виражає загальне положення, до судження, що виражає вужчі положення або частковий випадок. [11, c. 116].

Висновки поєднуються в мисленні, спрямованому на вирішення пізнавальних завдань, зокрема тих, що вимагають розкриття причин різних явищ, мотивів поведінки людини. У розвитку мовлення важливим є використання різних форм слова, писемного та внутрішнього мовлення, яке виявляється у функціональних формах: повторення, монолог, колективний монолог, повідомлення, критика, наказ, прохання і погрози, питання і відповіді. Відбуваються також зрушення в морфологічній структурі усного й писемного мовлення, розвиток словесних асоціацій, оволодіння писемним мовленням, розширення взаємозвґязків між компонентами структури мовлення. Значно збільшується кількість слів, якими діти позначають предмети, явища, їх ознаки, дії, процеси[11, c. 59].

Показником успіхів учнів у оволодінні мовленням є мовчазне читання, яке відрізняється від голосного згорненістю зовнішніх мовно-рухових актів: спочатку дитина читає пошепки, а потім мовчки. Мовчазне читання розвиває самоконтроль, увагу, внутрішнє мовлення.

Переважає мимовільна увага. Діти активно реагують на все нове, яскраве і незвичайне. Мимовільна увага має позитивне значення, але недостатня для досягнення успіхів у навчанні. З віком зростає обсяг і стійкість уваги, повґязані із значущістю навчального матеріалу. Усвідомлення учнями важливості його засвоєння -- умова стійкості довільної уваги[11, c. 62].

Формування особистості. У молодшому шкільному віці відбувається подальший розвиток особистісних якостей не тільки в інтелектуальній, а й в емоційній, вольовій сферах, спілкуванні з дорослими та однолітками. Джерелом емоцій у молодших школярів є навчальна та ігрова діяльність. Формуванню почуттів сприяють успіхи та невдачі у навчанні, взаємини в колективі, читання художньої літератури, сприймання телепередач, кінофільмів, інтелектуальні ігри тощо. До емоційної сфери належать переживання нового, здивування, сумнів, радощі пізнання -- основи формування пізнавальних інтересів, допитливості учнів. Колективні заняття сприяють розвитку моральних почуттів і формуванню таких рис характеру, як відповідальність, товариськість, колективізм[11, c. 111].

Молодші школярі емоційно вразливі. Відбувається диференціація соромґязливості, яка виявляється в реагуванні на людину, думка якої має значення для них. Розвивається почуття самолюбства, що виявляється в гнівному реагуванні на приниження їх гідності й позитивне емоційне переживання за визнання їх позитивних особистих якостей.