Студенческий сайт КФУ - ex ТНУ » Учебный раздел » Учебные файлы »Педагогика

Традиційні методи навчання грамоти дітей з ТПМ

Тип: контрольная работа
Категория: Педагогика
Скачать
Купить
Ефективність процесу навчання. Класифікація основних методів навчання. Особливості використання наочних, словесних, практичних методів в роботі з проблемними дітьми. Відмінні особливості в освітніх та корекційних програмах навчання дітей грамоті.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

1. Аналіз методів навчання

1.1 Сутність методів навчання

корекційний словесний освітній навчання

Навчання - це процес двобічної активності. Ці види діяльності можуть здійснюватися самими різноманітними засобами, в залежності від використаних засобів, від умов, при яких здійснюється та чи інша діяльність, від того чи іншого конкретного середовища, в якій вона здійснюється. В самому загальному плані ці способи діяльності і розглядається нами як методи процесу навчання.

Методи навчання являються і історичною, і соціальною категорією, так як вони міняються, в залежності від історичних і соціальних умов. Перед школою встають нові задачі, міняється зміст, освіти, а значить й міняються методи навчання. Для цього використовуються нові засоби чи удосконалюються традиційні. Все це дуже ускладнює тлумачення сутності методів навчання.

Ефективність процесу навчання перш за все залежить від організації діяльності дітей. Тому педагог намагається самими різноманітними прийомами активізувати цю діяльність, й тому наряду з поняттям методи навчання ми використовуємо й поняття прийоми, навчання.

При догматичному навчанні, коли формуються знання о явищах без розкриття їх суті, коли такі знання не грають особливої ролі в практичній діяльності, методи навчання можна роздивлятися як засоби передачі знань вчителем учням у готовому вигляді. Суспільство не може позволити, щоб підростаюче покоління кожен раз повторювало шлях у пізнанні, пройденому усіма попередніми поколіннями. І тому завжди якась частина накопиченої інформації, накопичених знань буде передаватися в готовому вигляді.

Для того, щоб використовувати знання в практичної діяльності, в якихось цілком нових умовах, підростаючі покоління якусь частину накопиченої суспільством інформації повинні засвоювати усвідомлено, понімати сутність явищ. В цьому випадку педагог використовує різні засоби доведення, він не просто передає знання в готовому вигляді, але прагне, щоб учні понімали їх сутність. Тому методи навчання можна розглядати й як засоби спільної діяльності вчителя й учнів по досягненню конкретної учбової мети.

На визначному етапі розвитку суспільства, при більш швидкому змінюванні характеру суспільного виробництва виникла необхідність формувати в учнів у процесі навчання навички й уміння самостійної пізнавальної та творчої діяльності.

1.2 Класифікація методів навчання

Оскільки вчені-дидакти не прийшли до єдиного розуміння й тлумачення сутності поняття «метод навчання», то не закінчуються дискусії коло підходу до проблеми класифікації цих методів та самої класифікації.

Е.І. Перовський і Д.О. Лордкіпанідзе запропонували класифікацію методів навчання за джерелом одержання знань. Вони виділили три групи методів: словесні, наочні, практичні.

Найбільш практичною в дидактичному відношенні є класифікація за дидактичною метою, розроблена М.А. Даниловим і Б.П.Єсіповим. Вони виходили з того, якщо методи навчання представляють собою засоби організації учбової діяльності учнів по рішенню дидактичної мети й задач, то, отже, їх можна поділити на наступні групи:

- методи придбання нових знань;

- методи формування умінь й навичок та застосування знань на практиці;

- методи перевірки й оцінки знань, умінь, навичок.

М.Н. Скаткін і І.Я. Лернер запропонували класифікацію методів навчання за рівнем включення в продуктивну (творчу) діяльність (чи за характером пізнавальної активності учнів). Вчені визначили такі методи:

- пояснювально-ілюстративні чи інформаційно-рецептивні (рецепція - сприйняття).

Сутність метода складається з того, що вчитель повідомляє готову інформацію різними засобами, а учні її сприймають й фіксують в пам'яті. Сюди відносять такі прийоми як розповідь, лекція, пояснення, демонстрація, робота з підручником.

- репродуктивний.

Складається у відтворені учнем учбових дій по раніше визначеному алгоритму. Використовується для придбання дітьми умінь та навичок.

- проблемне викладення матеріалу.

В цьому випадку учнями пред'являється пізнавальна задача, яку вони рішають самостійно, підбирає для цього прийоми. Цей метод розвиток у учнів здібностей творчого застосування знань. При цьому вони оволодівають методами мислення й накопичують досвід пошукової, творчої діяльності.

Крім цього виділяють методи навчання:

- по принципу з'єднання знань: аналітичний, синтетичний, порівняльний, узагальнюючий, класифікаційний.

- по характеру прямування думки: індуктивний, дидактичний, традуктивний.

Ні один метод у чистому вигляді не існує, наприклад, немає чисто проблемного чи чисто репродуктивного метода, оскільки всі ці класифікації, побудовані на оцінці не всіх, а якогось одного домінуючого метода. Перш за все тому, що кожен метод навчання одночасно визначається й по характеру джерела учбової інформації, й по самостійності учнів у пізнавальному процесі, й по формі розумової діяльності. Іншими словами, метод навчання представляє собою складну, системну освіту, якій властиві всі знаки, які лежать в основі класифікації.

Який би метод ми не роздивлялись з позицій викладання й навчання, він завжди й одночасно буде чи словесним, чи наочним, чи практичним.

Але в той же самий час він буде проявлятися в конкретних формах: чи в, пояснені чи в бесіді, чи в демонстрації, й вправах. Одночасно з цим, по характеру напрямку думки незнання к знанню він буде чи індуктивним, чи дедуктивним, чи традуктивним. Отже, оцінювати метод навчання можна по цьому після того, як різноманітність його ознаків буде сведено в систему.

Саме поняття «різноманіття методів» нерідко трактують поверхово й примітивно. Різноманіття - це необмежена зміна методів й прийомів, на одні и ті ж психологічні функції, й в інших випадках стомлюююча учнів більше, ніж повторюваність. Різноманіття методів повинно на основі поєднання у процесі навчання різних психічних функцій. Так, якщо на уроці, використовуються відповідні форми організації пізнавальної діяльності учнів, використовуються методи чи прийоми, емоційні переживання, вводить прийоми, конкретизації знань, зміцненню умінь, обпирається на роботу уявлення, здібності пам'яті, на особу учня - це paціонально різноманітність методів, й пізнавальні, й трудові процеси в найвигідніші умови. Таке різноманіття не втомлює, а зв'язує в одно активність психічних функцій, робочі зусилля.

Головне ж призначення такої «різноманітної системи» методів в тому, що вона позволяє найбільше повно впливати на особистість, найбільш докладно роздивитися вивчаємий матеріал, побачити його во всьому різноманітті зв'язків і відношень з іншими явищами й фактами.

Для спеціальної педагогіки особливе значення має класифікація методів з урахуванням цілістного підходу до процесу навчання. Дуже цікаву організаційну класифікацію запропонував Ю.К. Бабанський. Всі методи навчання їм були поділені на три великі групи:

- методи організації учбово - пізнавальної діяльності;

- методи стимулювання учбово - пізнавальної діяльності;

- методи контроля за ефективністю учбово - пізнавальної діяльності.

I група - методи організації й здійснення учбово - пізнавальної діяльності.

Ця група методів включає в себе: словесні, наочні й практичні (передача та сприйняття учбової інформації - джерело знань); індуктивні та дедуктивні (розумова діяльність); репродуктивні й проблемно-пошукові (розвиток мислення); самостійна робота учнів під вчителя.

II група - методи стимулювання та контролю.

III група - методи контролю та самоконтролю.

Підтримуя в цілому класифікацію методів, пропоновану Ю.К. Бабанським, С.А. Смірнов вніс в указану класифікацію доповнення:

- методи розвитку психічних функцій, творчих здібностей особистих якостей учнів.

Цікавість представляє класифікація методів навчання, представлена В.А. Оніщук. Автор взяв за основу класифікації види діяльності вчителя й учнів.

Їм виділені такі методи: комунікативний, пізнавальний, перетворювальний, контрольний.

2. Традиційні методи навчання грамоти дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку

2.1 Особливості використання наочних, словесних, практичних методів в роботі з проблемними дітьми

Недоліки розвитку пізнавальної діяльності учнів спеціальних освітніх закладів (особливо мислення та мовлення, сенсорно - перцептивна діяльність, увага) не дозволяють використовувати якусь з класифікацій чи підходів повністю. В системі корекційного навчання широко використовуються словесні, наглядні, практичні методи навчання. Можливості їх використання достатньо докладно з позиції корекційної дидактики розкрили А.Н. Граборов, Г.М. Дульнєв, І.Г.Єременко. По способу передачі інформації виділяють три групи методів: 1. Наочні...

Другие файлы:

Специфіка навчання грамоти шестирічних першокласників
Психологічні особливості навчання дітей з шести років, особливості методики навчання грамоти шестирічних першокласників. Організація і зміст експериме...

Особливості соціальної роботи з дітьми з вадами слуху на базі Кам'янської школи-інтернату для слабочуючих та пізньоглухих дітей
Організація навчання та особливості соціальних проблем дітей з вадами слуху. Технологія реалізації змісту системи корекційно-відновлювальної роботи за...

Методика розвитку мовлення і навчання грамоти дітей дошкільного віку
Види та тематики творчих розповідей дітей. Їх значення для розвитку інтелектуальних та мовленнєвих здібностей дитини. Цінність словесних логічних завд...

Актуальні питання навчання грамоти
Навчання грамоті як особлива ступінь оволодіння первинними уміннями читання і письма, методика його реалізації та основні вимоги. Характеристика навча...

Методика навчання письма в букварний період навчання грамоти
Організація навчання письма молодших школярів. Вироблення навичок письма як складний багатосторонній процес. Методичні вказівки щодо навчання письма в...