Теоретичні засади визначення професійної компетентності викладача вищого юридичного навчального закладу

Сутність професійно-педагогічної компетентності, її основні елементи. Діяльність викладача вищого юридичного навчального закладу і його функціональні обов'язки. Компоненти професійної компетентності педагога вищої школи та його комунікативні якості.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Вступ

Актуальність дослідження. Сучасний розвиток освітньої ситуації в Україні полягає в пошуку ефективних засобів реалізації провідної ідеї реформування системи освіти - ідеї створення оптимальних умов для розвитку особистості, перетворення освіти на дійовий чинник розвитку людини.

Ключова роль у задоволенні вказаних вимог належить педагогу як суб'єкту управління навчально-виховним процесом. Визнання цього положення ініціює посилення уваги з боку дослідників у галузі педагогічної психології до особистості викладача загалом, його психологічної компетентності - зокрема.

Суттєвою передумовою професійного зростання педагога є активна участь його в інноваційних процесах, оскільки останні орієнтовані на якісну зміну системи освіти, її оптимізацію.

У психолого-педагогічній літературі накопичений певний досвід вирішення проблеми визначення психологічної компетентності педагога, а саме:

· розроблено теоретико-методичні основи формування професійної компетентності, підвищення кваліфікації, розвитку педагогічної майстерності педагога (І.М. Богданова, С.Г. Вершловський, С.Б. Єлканов, І.А. Зязюн, О.В. Киричук, Н.В. Кузьміна, І.А. Колесникова, Г.С. Костюк, К.В. Макагон, С.О. Мусатов, А.Б. Орлов, В.В. Рибалка, В.Я. Синенко, В.А. Сластьонін, Н.В. Чепелєва);

· виявлено концептуальні основи інноватики загалом, педагогічної зокрема (О.П. Варламова, П.Н. Завлін, В.І. Загвязінський, І.О. Ільїн, Г.С. Казарян, М.В. Кроз, Є.Ш. Ляська, С.Ю. Марінчак, О.І. Лапін, Л.М. Підлісна, А.І. Пригожин, Б.В. Сазонова, С.А. Сисоєва, В.С. Соскін);

· розроблено культурологічні та психолого-педагогічні підходи до реформування освіти в контексті сучасного суспільного розвитку (Г.О. Балл, М.Й. Боришевський, В.Г. Кремень, С.Д. Максименко, Н.Г. Нічкало, Г.Б. Корнетов, А.П. Ліщинський, А.А. Лігоцький, С.О. Мусатов, В.В. Рибалка, М.Г. Стельмахович).

Проте, у проблемі визначення рівня професійної компетентності педагога, зокрема педагога вищого навчального закладу, залишається й досі чимало відкритих питань.

Недостатня розробленість теоретичних і практичних аспектів зазначеної проблеми, об'єктивна необхідність у вдосконаленні професійної компетентності викладача вузу як суб'єкта педагогічної діяльності зумовили вибір теми даного дослідження: «Теоретичні засади визначення професійної компетентності викладача вищого юридичного навчального закладу»

Об'єкт дослідження: Процес визначення професійної компетентності викладача вищого юридичного навчального закладу.

Предмет дослідження: система методів і засобів визначення професійної компетентності викладача вищого юридичного навчального закладу.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати зміст та структуру професійної компетентності викладача вищої школи. Висвітлити підходи до діагностики рівнів професійної компетентності та розробити систему методів її корекції і підвищення.

Мета дослідження визначила його завдання:

1. Проаналізувати загальну та спеціальну літературу з проблеми професійної компетентності викладача вищої школи.

2. З'ясувати сутність професійної компетентності.

3. Описати діяльність викладача вищого юридичного навчального закладу.

4. Висвітлити компоненти професійної компетентності педагога вищої школи.

Методи дослідження. Для реалізації поставлених завдань використовувалася сукупність взаємодоповнюючих методів: теоретичний аналіз літературних джерел, моделювання, а також бесіди, спостереження, експертна оцінка.

Теоретична цінність полягає у встановленні структури професійної компетентності викладача вищого юридичного навчального закладу; аналізі її елементів та їх взаємозв'язків; розробці методів їх ефективного формування.

Практична значущість дослідження полягає у тому, що отримані у ньому результати дозволяють виявляти рівень професійної компетентності викладача як чинника успішної організації ним педагогічного процесу. У розробці та реалізації в системі вищої освіти засобів діагностики професійної компетентності. У розробці спеціальної програми розвитку професійної компетентності викладача вищого юридичного навчального закладу.

РОЗДІЛ I. Професійна компетентність викладача як психолого-педагогічна проблема

1.1 Визначення сутності професійної компетентності педагога

Необхідно зазначити, що сучасний стан наукової психолого-педагогічної літератури визначається наявністю великої кількості понять, які характеризують певний рівень розвитку і професійного становлення особистості педагога, здатного до реалізації педагогічної діяльності, серед яких гідне місці займають такі поняття, як: «професійна компетентність», «педагогічна майстерність» і «професійна зрілість». Зазначенні поняття показують не тільки генезис особистості педагога в процесі професіоналізації, а й характеризують сутність рівнів реалізації професійної діяльності. Таким чином, необхідним, перш за все, є розкриття змісту самого поняття «компетентність».

Звернення до енциклопедичних джерел і словників дає можливість більш повно розглянути багатогранність і неоднозначність розуміння цього феномена наукового знання.

В різних тлумачних словниках (Советский Энциклопедический Словарь, 1989; Словник української мови, 1973; Великий тлумачний словник української мови, 2001; Новий тлумачний словник української мови у чотирьох томах. Т.2, 2000) тлумачення поняття «компетентний» хоча і дещо відрізняються за своїм змістом, але включають два загальних аспекти. Компетентний - це:

той, хто має достатні знання в якій-небудь галузі, який з чим-небудь добре обізнаний, тямущий; який ґрунтується на знанні, кваліфікації;

який має певні повноваження, повноправний, повновладний [21,104].

У вітчизняній науковій літературі до поняття компетентності в основному включають певну сукупність знань, рівень умінь і певний досвід їх використання. В англомовних словниках на перший план виходить категорія «здатність до дії» які уміння використовувати знання в практичній діяльності, як певні стратегії для реалізації творчого потенціалу особистості.

Поняття компетентності інтегрує когнітивний, мотиваційний, етичний, соціальний і поведінковий компоненти. Бути компетентним - значить уміти мобілізувати у даній ситуації набуті знання і досвід. Компетентність не може бути ізольована від конкретних умов її реалізації. Вона органічно пов'язує одночасну мобілізацію знань, умінь і способів поведінки, спрямованих на умови конкретної діяльності.

В психолого-педагогічній літературі поняття «компетентність» поширилось відносно недавно. З кінця 80-х років у вітчизняній науці з'являється спеціальний напрямок - компетентністний підхід в освіті. Введення поняття «професійна компетентність» обумовлена широтою його змісту, інтегративною характеристикою, яка об'єднує такі поняття як «професіоналізм», «кваліфікація», «професійні здібності» та інше. [19,с.51-53].

Аналіз сучасного вітчизняного науково-теоретичного підґрунтя «професійної компетентності» педагога, дозволяє визначити наступні положення.

По-перше, незважаючи на відмінність наукових підходів: особистісно-діяльнісного, системно-структурного, культурологічного та інших до вирішення наукових задач, в сучасній психолого-педагогічній літературі відсутня концептуальна різноманітність і різноплановість трактування даного поняття. Що обумовлено особливостями культурно-історичного розвитку вітчизняної психолого-педагогічної науки, єдиною методологічною базою.

По-друге, «методологічною» основою сучасних наукових підходів до визначення професійної компетентності педагога, розкриття її структури, сутності складових компонентів (Л.В. І, Н.ІІ. Меншикова, В.А. Міжеріков, М.Н. Єрмоленко, Т.В. Леонтьева, І.Ф. Ісаєв, О.І. Міщенко, Є.Н. Шиянова та інші), є в основному розробки Н.В. Кузьміної, А.К. Маркової і В.А. Сластеніна.

По-третє, професійна компетентність визначається як єдність теоретичної та практичної готовності педагога до здійснення педагогічної діяльності. [18;19;26;27;].

По-четверте, компетентність визначається як властивість особистості і підрозділяється на декілька видів (Н.В. Кузьміна), на яких базується зрілість людини в професійній діяльності (А.К. Маркова):

- соціально-психологічну компетентність, яка визначиться як властивість індивіда ефективно взаємодіяти з людьми, які її оточують в системі міжособистісних відносин (вміння орієнтуватися в соціальних ситуаціях, вибирати адекватні способи спілкування тощо);

- комунікативна компетентність - конгломерат знань, вербальних і невербальних вмінь та навиків спілкування;

- професійно-педагогічна компетентність, як здатність до продуктивного спілкування в умовах, які визначені педагогічною системою.

Основними елементами професійно-педагогічної компетентності є наступні:

1. Спеціальна і професійна компетентність в сфері дисципліни, яка викладається.

2. Методична компетентність в сфері способів формування знань, вмінь та навичок.

3. Соціально-психологічна компетентність в сфері процесів спілкування.

4. Диференційно-психологічна компетентність в сфері мотивів, здібностей, спрямованості.

5. Аутопсихологічна компетентність в сфері достоїнств та недостатків своєї діяльності і особистості [24, с.87-90].