Педагогічні технології авторської школи В. Караковського

Авторська школа як педагогічне явище у наукових джерелах. В.А. Караковський: біографія та основні роботи. Робота із колективом у системі В.А. Караковського. Самоврядування - не мета, а засіб виховання. Комунарська методика. Проблема навчання у вихованні.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Курсова робота на тему:

Педагогічні технології авторської школи В. Караковського



Вступ

З моменту становлення України як самостійної держави освіта потребує оновлення, системи корінного реформування задля виходу вітчизняної науки, техніки, культури на світовий ринок. Все це перш за все потребує змін у системі освіти, бо традиційні методи стають застарілими і неефективними, потрібні нові шляхи виконання соціального замовлення. Існуюча система освіти знаходиться на тому етапі, який не задовольняє вимоги, висунуті потребами культурного та духовного відновлення української нації. Це проявляється у невідповідності освіти та запитах особистості, соціальних потреб та світових досягнень людства. Для вирішення цієї проблеми, напрямами державної політики в галузі виховання стали принципи гуманістичної педагогіки, сформульовані у законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту». Закладена в них методологія виховання надає пріоритет розвиненій особистості, її життєвому і професійному визнанню, самореалізації.

Приймаючи цей виклик, все частіше з'являються нові авторські програми, відкриваються інноваційні навчальні заклади, які пропонують нові підходи у вихованні та навчанні молоді, де виховні технології ґрунтуються не тільки на механізмах зовнішнього підкріплення (заохочення, покарання), а на рефлексивно-вольових механізмах (співпереживання, позитивне емоційне оцінювання), які апелюють, насамперед, до самосвідомості та творчого ставлення вихованців до суспільних норм та цінностей.

Таким чином, враховуючи необхідність оновлення змісту освіти, реформування виховних підходів в ній, приведення системи освіти у відповідність з потребами суспільства, авторські школи першими взялися за вирішення цієї проблеми. Важливо зауважити, що ця сфера педагогіки є молодою і до кінця не вивченою, що забезпечує великі перспективи нових досліджень і перспектив.

Саме тому треба зупинити увагу на вивченні технологій вже існуючих авторських шкіл. Ми часто зустрічаємося із цим терміном у науковій літературі. Авторськими були школи В.Сухомлинського, М.Гузика, А.Макаренка, Е. Ямбурга, В.Бойко тощо. Справжні педагоги-новатори залишили такий слід в освітній системі нашого життя. Зупинемось на авторській школі Володимира Абрамовича Караковського.

Отже, об'єктом дослідження є авторська школа В.А. Караковського.

Предмет дослідження - педагогічні технології цієї авторської школи.

Мета дослідження цієї роботи: вивчити виховну систему В.А. Караковського, виділити в ній найбільш важливі моменти; розглянути вплив його нововведень на систему освіти; з'ясувати як при цьому змінювалася тенденція розвитку особистості дитини; виявити найбільш прийняті методи для можливого впровадження в практичну діяльність вчителів; з'ясувати його внесок у розвиток системи освіти й у педагогіку як науку.

Досягнення поставленої мети вимагає розв'язання таких завдань:

- визначити поняття «авторська школа»;

- дослідити особливості педагогічних технологій вибраної авторської школи;

- довести ефективність інновацій, введених у систему освіти саме авторськими школами.

У своїй роботі я використаю теоретичний метод дослідження - метод вивчення літературних джерел.



1. Авторська школа, як педагогічне явище у наукових джерелах

Для успішного розуміння будь-якого явища чи феномену завжди було важливим упорядкування його термінології. Тим паче, що в науково-педагогічній літературі визначень феномену «авторська школа» з'являється декілька, які різняться між собою [12,с.1].

Розглянемо кілька визначень терміну «авторська школа»:

- це навчально-виховний заклад, діяльність якого базується на провідній психолого-педагогічній концепції, розробленій автором чи авторським колективом [10, с.18];

- це експериментальний навчально-виховний заклад, у якому реалізується нова педагогічна система, розроблена конкретним педагогом чи творчим педагогічним колективом [5, с.14];

- це навчально-виховний заклад, що ставить за мету перевірити, розробити і обґрунтувати нові для свого часу ідеї, а також практичний досвід учителів (наприклад, досвід В.Шаталова, Л.Занкова, Ш.Амонашвілі, С.Лисенкової тощо) [11, с.324].

Таким чином, якщо узагальнити всі ці визначення, можна зробити висновок, що авторська школа це, у будь-якому випадку, навчально-виховний заклад, у якому реалізуються нові навчально-виховні, соціально-економічні ідеї, які призвані йти в ногу з часом, але в той же час потребують додаткової розробки та перевірки, вони сприяють більш ефективному вихованню сучасної особистості. Директор авторської школи В. Караковський як основні виділив два принципи, за якими визначають авторську школу, а саме: наявність власної оригінальної програми дій і стійкі позитивні результати. Інші ж новатори додають сюди обов'язкову наявність автора, який є лідером у втіленні ідей, синтез концепції і технологій, більш творчий порівняно з масовою школою характер життєдіяльності вчителів і учнів.

Метою авторських шкіл є не збільшення обсягу знань, а розвиток самодіяльності учнів, їх підготовка до самостійного засвоєння знань і набутих вмінь. Програми цих шкіл зорієнтовані на індивідуалізацію та персоналізацію освіти учня, яка оптимально реалізує та розвиває його домінуючи позитивні якості.

Таким чином, дослідивши наукові джерела, ми дізналися, що існує багато визначень поняття «авторська школа». Це процес набуття знань і вмінь працювати і жити; формування власної цілісної системи є основою створення освітнього закладу, успішність якого визначається здатністю до адаптації, до змін, що відбуваються у суспільстві, одночасно зберігаючи основні досягнення людської цивілізації.



2. В.А. Караковський: біографія та основні роботи

Володимир Абрамович Караковський народився 14 лютого 1932 року в Свердловську (тепер - Єкатеринбург). Мати дитини померла при пологах, і Володю усиновила сім'я інспектора народної освіти Абрама Залмановича і вчительки Рози Петрівни Караковський. Уже у віці п'яти років Володимир Абрамович втратив батька, розстріляного у справі о "правій змові". У цей час Абрам Залманович працював директором школи № 37 міста Челябінська - що, можливо, в чомусь виявило подальшу кар'єру сина.

Після війни Володимир Абрамович зробив спробу вступити в Уральський державний університет, але туди сина "ворога народу" дорога була закрита. Залишався філологічний факультет Челябінського Державного Педагогічного Інституту, який Володимир Абрамович закінчив у 1953. Після цього він працював вчителем літератури і російської мови в школі № 48; завучем у школі № 109. У 1962 році Володимира Абрамовича призначили на посаду директора школи № 1 ім. Ф. Енгельса. Там він почав застосовувати комунарську методику - методику колективного творчого виховання. Це виражалося в активізації творчого життя школи, демократизації відносин між школярами і вчителями, яка через невсипущого нагляду партійних і комсомольських органів часто носила прихований характер. У 1971 році Володимир Абрамович стає Заслуженим вчителем школи РРФСР. У тому ж році на народні кошти у районі від школи встановлюється пам'ятник жертвам терору 1918-1924 року, що отримав назву "Орлятко". Ця акція, здійснена всупереч волі партійного керівництва, зробила школу всесоюзно відомою.[14]

У будь-якій ситуації Караковський миттєво виявляв себе як блискучий організатор, натхненник, генератор ідей. Він входив до складу керівництва гуртків, самодіяльних театрів і хорів скрізь, де йому доводилося працювати і вчитися. Яскравий, талановитий, харизматична людина, обожнюваний учнями і вчителями, просто не міг не залишитися непоміченим, і в 1977 році Володимир Абрамович переїжджає в Москву, щоб взяти школу № 825, що знаходиться на околиці міста. У ній педагогічний досвід Караковський набуває стрункість наукової концепції; школа отримує статус школи-лабораторії. У 1987 році Володимир Абрамович стає лауреатом премії імені Ленінського комсомолу. У 1988-91 займає пост голови Всесоюзної ради з народної освіти. Володимир Абрамович - доктор педагогічних наук, член-кореспондент РАО (1990), народний учитель СРСР (1991), почесний доктор ЧДПУ.

Караковський є також одним із авторів педагогіки співробітництва. На цю тему він написав декілька книг. Серед них «Грани воспитания», «Без звонка на перемену», «Стать человеком», «Воспитание гражданина».

Список основних публікацій останніх років, що відображають досвід школи-лабораторії № 825 м. Москви:

1. В.А. Караковський «Учитель і час». У збірнику Розвиток особистості, М., 1994 г (Матеріали Московської міської науково-практичної конференції)

2. В.А. Караковський «Актуальні проблеми виховання», М., 1994 г, Центр інновацій у педагогіці.

3. «Моделювання виховних систем: теорія - практиці», М., 1995 р.

4. В.А. Караковський «Виховання в кризовому суспільстві», жур. Тульська школа № 2, Тула

5. В.А. Караковський «Виховання в суспільстві соціальних змін» жур. Світ освіти, М., 1995

6. В.А. Караковський, Л.І. Новикова, Н.Л. Селіванова «Виховання? Виховання ... Виховання! »(Теорія і практика виховних систем), Нова школа, М., 1996 Книга удостоєна премії Президента Російської Федерації.

7. Книга «Школа виховання: 825-й маршрут». Автори: вчителі, учні...