Ознайомлення з навколишнім світом та моральне виховання дошкільників

Вивчення методики ознайомлення дітей з природою. Зміст знань по ознайомленню з навколишнім середовищем. Питання дітей та вимоги до відповідей дітей. Моральне виховання дошкільників у трудовій діяльності. Оцінка рівня розвитку трудової діяльності дитини.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Зміст

1. Ознайомлення з навколишнім дітей дошкільного віку. Зміст знань по ознайомленню з навколишнім. Питання дітей та вимоги та відповіді дітей

2. Моральне виховання дошкільників у трудовій діяльності

Література

1. Ознайомлення з навколишнім дітей дошкільного віку. Зміст знань по ознайомленню з навколишнім. Питання дітей та вимоги та відповіді дітей

У книзі "Материнська школа" Я.А. Коменский обґрунтував два принципи формування знань про навколишній світ:

1) принцип енциклопедичності;

2) знання повинні служити вихованню (виховуючий характер знань).

У дошкільному віці не можна обмежувати пізнання дитини якими-небудь окремими сторонами дійсності. Малюк сприймає світ цілісно, тому і знання мають бути різноманітними (про природу, працю, небесні світила, економіку та ін.).

Я.А. Коменский визначив ще одну вимогу до знань для маленьких дітей: вони повинні служити вихованню.

Пізніше цей принцип був покладений в основу виховуючого навчання (И.Ф. Гербарт), яке, :

1) дає знання, уміння і навички;

2) паралельно з цим формує певний світогляд, мораль, характер і волю учнів;

3) розвиває їх пізнавальні здібності і інші якості особи;

4) органічно пов'язує знання, які були придбані учнями, уміння, навички, засвоєння досвіду творчої діяльності з формуванням эмоційно-цінністного відношення до світу, один до одного, до учбовому матеріалу.

Обидва принципи (енциклопедичність знань, їх характер) враховано при складанні сучасних програм для дошкільників.

Останніми роками розроблено багато нових програм, де визначений круг знань про навколишній світ. Загальною для усіх програм є спроба поставити в центр цих знань людину (людина і природа, людина і рукотворний світ, людина і інші люди, людина і художні образи, людина і його особистість, індивідуальність). Будь-який предметний зміст знань дошкільник може засвоїти по-різному:

1) у вигляді представлень (образи конкретних предметів);

2) у вигляді понять (узагальнені знання про цілу групу предметів, об'єднаних на основі загальних істотних ознак);

3) у вигляді знань-відомостей, які він отримує від дорослих;

4) у вигляді пояснення, розповіді з літературних творів, які йому читають.

Упродовж дошкільних років дитина, відвідуюча дитячий сад, опановує дві категорії знань. Першу категорію складають ті знання, які він засвоює без спеціального навчання, в повсякденному житті, спілкуючись з дорослими, однолітками, в процесі ігор, спостережень. Вони нерідко хаотичні, несистемні, випадкові, а іноді і спотворено відбивають навколишню дійсність.

Складніші знання, що відносяться до другої категорії, можуть бути засвоєні тільки в процесі спеціального навчання на заняттях. На заняттях уточнюються, систематизуються, узагальнюються знання, які діти отримують самостійно.

Найбільш високого рівня розумового розвитку можна добитися у тому випадку, якщо давати дітям не розрізнені відомості, а систематизоване коло знань, яке відображають істотні зв'язки і залежності в тій або іншій області дійсності (зв'язок між зростанням рослин і умовами їх існування та ін.).

Засвоєння систематизованих знань розвиває у дитини уміння вичленити основні сторони дійсності і пов'язувати їх в цілісні знання про світ, створює важливі передумови для опанування таких форм теоретичного мислення, які особливо цінні при сучасних вимогах до навчання в початковій школі [2, c. 115 - 117].

Усі програми ознайомлення з навколишнім світом передбачають ознайомлення дітей з дикорослими рослинами природних і штучних рослинних угруповань (дикорослі дерева, кущі, трав'янисті рослини лісів, лук, степів; бур'яни, придорожні, пустирні рослини). Враховуючи різноманітність природних умов, в яких працюють дитячі садки, програми обмежуються лише приблизним кількісним визначенням дикорослих рослин, з якими знайомляться діти, а також завданням формування у дітей уявлень про значення рослин у природі, житті людини, виховання дбайливого ставлення до них.

Ставиться завдання сформувати у дошкільників узагальнене уявлення про те, що для розвитку рослин потрібні тепло, світло, волога, поживні речовини. Якщо таких факторів зовнішнього середовища немає,-- рослини не ростуть, не розвиваються. Всі рослини потребують уваги і дбайливого ставлення.

Програми визначають коло знань дошкільників про тваринний світ. Протягом перебування дітей у дитячому садку у них повинні бути сформовані знання про зовнішні ознаки, деякі пристосування до способу життя, значення для природи і людини таких систематичних груп тварин, як кільчасті черви (дощовий черв'як); членистоногі (павуки, комахи, що є у найближчому оточенні); риби місцевих водойм і акваріумні; земноводні (жаба); плазуни (ящірка, черепаха); птахи; ссавці дикі і свійські, що є у навколишньому середовищі і характерні для природи України.

У дітей потрібно сформувати узагальнене уявлення про те, що тварини -- живі істоти, що для життя їм потрібні певні умови: повітря, їжа, вода. Немає корисних і шкідливих тварин. Життя кожної тварини важливе для життя природи в цілому. До тварин треба ставитися дбайливо.

Програми передбачають формування навичок догляду за тваринами, що живуть у кутку природи і на ділянці: готувати і давати корм, чистити поїлки, годівниці.

Дошкільники за час перебування в дитячому садку повинні ознайомитися з доступною їх розумінню працею людини в природі. На цій основі треба сформувати інтерес і позитивне ставлення дітей до сільськогосподарської праці [6, c. 47 - 49].

Знання про навколишній світ діти отримують здебільшого за допомогою ігор. Рішення ігрових завдань за допомогою предметних дій набуває форму застосування усе більш узагальнених ігрових способів знання дійсності. Дитина поїть ляльку з чашки, але може замінити чашку кубиком. Потім ні чашка, ні кубик йому не потрібні: він просто підносить свої пальці до рота ляльки або тільки говорить: "Ляля вже випила молоко". Це означає, що ігрові завдання дитина вирішує на вищому інтелектуальному рівні, тобто діє вже узагальненими ігровими способами, домагаючись поставленої їм самим ігровій мети - напоїти ляльку молоком.

Буває в практиці і так: вихователь, не розуміючи значення узагальнених ігрових дій для розвитку мислення дітей, потребує від них дій конкретних, максимально схожих з практичними. Наприклад, педагог пропонує почастувати ляльку справжньою кашею або макаронами, пояснюючи це так: дітям хочеться, щоб в грі було як в житті. Чи правильно це?

В той же час відомо, що в повсякденному житті діти отримують не лише чіткі, конкретні знання, але і неясні, гіпотетичні. При цьому неясні знання (загального характеру) мають тенденцію переходити в знання чіткі, визначені, і навпаки. Наприклад, дитина знає, хто такий моряк, але йому не зрозуміло, чим він займається. Щоб уточнити свої представлення, в ході гри він ставить питання і, отримавши відповідь, придбаває цілком ясні знання, на деякий час його задовольняючі. Проте нова информація викликає і нові питання. Так відбувається безперервний хід пізнання. Він здійснюється в практичній діяльності і в грі [3, c. 97].

Вивчаючи навколишній світ, діти постійно задають питання. Маючи величезну спонукальну силу, допитливість і пізнавальний інтерес примушують дітей активно прагнути до пізнання, шукати способи задоволення жадання знань. Дитина часто питає про те, що його хвилює, просить шанувати, розповісти.

Здавна питання дитини вважалися основною формою прояву допитливості, пізнавальних інтересів. За мотивами дитячі питання діляться на дві групи:

1) комунікативні;

2) пізнавальні.

Комунікативні питання дитина ставить, щоб притягнути дорослих до своїх переживань, встановити з ними контакт. Наприклад, 4-річна дитина запитує батька: "Ти, коли був маленький, боявся ходити в темну кімнату?". Такі питання виникають у дітей в хвилини тривоги, радості, страху. Вони вимагають особливо чуйного відношення дорослих : важливо зрозуміти, що схвилювало дитину, вникнути в його переживання, заспокоїти.

У основі багатьох дитячих питань лежить пізнавальний мотив: діти задають їх через свою допитливість, коли випробовують недолік в знаннях, прагнуть їх поповнити, уточнити, придбати нові. Джерелом пізнавальних інтересів служить різноманітний досвід дитини. Питання виникають у нього при безпосередньому ознайомленні з якими-небудь предметами і явищами, в спілкуванні з дорослими і однолітками, часто бувають результатом його власних міркувань.

Зміст дитячих питань різноманітний. За свідченням психологів, немає жодної галузі знань, якої б не торкалися питання дітей. Діти запитують про предмети, що оточують їх, далекі планети і космос, явища громадського життя, природу, походженні людини і усього живого на Землі, про війну і мир, нормах і правилах поведінки, сенсі і значенні окремих слів і предметів і тому подібне.

Інтерес дитини до тих або інших явищ життя у світі дорослих стимулює і його питання. Так, за останні п'ять років діти стали багато запитувати про те, що пов'язано з релігією, церквою, обрядами.

З часом питання міняються за формою і змістом. Дітей 2 - 3 років цікавлять назви предметів, їх властивості і якості. Вони задають питання типу: де? хто? що? який?

Дітям більш ст...