Костянтин Ушинський про сім’ю як фактор сімейного виховання

Визначення поняття "сім’я". Засоби сімейного виховання. Роль сім'ї у вихованні дітей. Погляди вчених на роль сім’ї у виховані дітей. Розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання. Костянтин Ушинський як основоположник педагогічної науки в Росії.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Інститут філології та суспільствознавства

Факультет української філології

Кафедра української літератури та українозвства

ІНДЗ на тему:

« Констянтин Ушинський про сім'ю як фактор сімейного виховання»

Виконала

студентка ІІІ курсу 31-а групи

Маснюк Тетяна

Перевіра:

Канд.пед. наук, доцент Йовенко Л. І.

Умань - 2012



Вступ

Людина - геніальне творіння природи, її вінець. Тому головна професія всіх людей - бути вихователем у широкому розумінні цього слова. Немає більш важливого завдання, ніж народити і виховати дитину. Г.С. Сковорода неодноразово підкреслював, що є «дві суті батьківського життя: благо родити й благо навчити». Поняття «навчити» філософ розумів як завдання - навчити жити, підготувати людину до свідомої активної діяльності, в широкому сенсі - виховати. Першим соціальним інститутом виховання дітей в Україні є сім'я. Народна педагогіка дійшла цілком раціональних висновків щодо функції сім'ї у суспільстві - відтворення людського роду і виховання дітей , організація господарської діяльності, побуту і дозвілля. Але найбільш важливою місією є виховання дитини. Всі відомі педагоги світу беззастережно стоять на тому, що батькам, родині належить провідна роль у вихованні дитини. Українські педагоги, філософи та етнопедагоги теж розглядали цю важливу тему. Серед них : А.С. Макаренко, Г.С. Сковорода, Олександр Духнович, Михайло Драгоманов, Костянтин Ушинський, М.Г. Стельмахович. І вважали, що сім'я однозначно є важливим фактором у вихованні дитини та особистості вцілому.



Визначення поняття «сім'я»

Сім'я - могутній соціальний феномен, який найтісніше об'єднує людей на основі шлюбних і кревних взаємозв'язків. Відомий педагог, академік АПН України Мирослав Гнатович Стельмахович, який уперше в історико-педагогічній науці дослідив національну систему сімейного виховання в Україні, дав таке визначення сім'ї:

Сім'я - це життєдайний осередок, що приводить на світ Божий, плекає найвищу цінність людства - дітей, цвіт нації, майбутнє народу, завдяки яким кожен батько і мати мають реальну можливість повторити та продовжити себе у своїх потомках.

Сім'я - святиня людського духу, благородних емоційних переживань -- кохання, любові, вірності, піклування, щоденного живого спілкування, поваги, співпереживання, синівської й дочірньої вдячності, родинної солідарності, теплоти людських сердець. Тож до кінця свого життя кожна людина береже світлу задушевну згадку про сім'ю, рідну батьківсько-материнську світлицю.

Сім'я - невсипуща хранителька моральних чеснот, національних звичаїв і традицій, пам'яті предків, невтомна плекальниця родоводу, совісті та честі минулих, сучасних і прийдешніх поколінь. Таким чином, високоорганізована, національне свідома українська сім'я - це духовний храм України-матері. Тому й виховний вплив родини на формування й етнізацію особистості, на щоденне наше буття переоцінити неможливо. Хто нам дав повний душевний спокій і соціальну захищеність від різних життєвих бід, прикрощів, як не сім'я? Хіба ми часто-густо не дивимося на світ очима тієї сім'ї, з якої ми вийшли? Життя у колі родини, серед рідних і близьких людей дає нам натхнення для щоденної творчої праці.

Сім'я - найбільша вихователька підростаючих поколінь за всіх часів й у всіх народів, невтомна плекальниця високої духовності та гуманізму, національного духу, характеру, свідомості, психології і патріотизму. Справжня сім'я є совістю, честю та доблестю, національною гордістю кожного народу, нації, надбанням педагогічної культури людства.

Усе найкраще, що є на землі, йде від сім'ї. Виховний феномен сім'ї, як і саму сім'ю, нічим замінити не можна, а тим більше поширеною сьогодні «дружбою і любов'ю» без будь-яких зобов'язань одного перед одним. Сім'я дає дитині життя і продовжує рід людський. До цього мають себе готувати кожний юнак і кожна дівчина. Діти - майбутнє роду й народу, найбільший скарб. Відсутність дітей - велике нещастя для подружжя.

Найкраща батьківська спадщина - це добре виховані діти. В основу української сімейної педагогіки закладено прагнення зробити дітей щасливими. Про це має пам'ятати кожний, кого називають батьком, матір'ю, учителем, вихователем. Виховання дітей - не лише особиста справа батьків, а й їхній громадянський обов'язок.

Роль сім'ї у вихованні дітей

Сімейне виховання має свою специфіку, свої особливості. Система виховних відносин у сім'ї характеризується природною близькістю між вихователями і вихованцями, любов'ю між батьками і дітьми. Вся атмосфера родинного життя сама по собі доконечно формує у дітей ті чи інші звички, потреби, риси характеру, певне ставлення до своїх обов'язків. Властиві здоровому сімейному колективу почуття взаємної поваги, довіри, взаємного піклування між чоловіком і жінкою, батьками й дітьми, братами і сестрами, створюють найсприятливіші умови для здійснення сім'єю своїх виховних функцій. Звичайно, сімейне виховання не може замінити собою суспільного виховання, якому належить провідна роль у підготовці молодого покоління до життя і праці, у формуванні повноцінної особистості. Однак і суспільне виховання не може бути успішним без повноцінного сімейного виховання. Ці дві сфери виховного процесу в сучасному суспільстві, взаємно доповнюючись і збагачуючись, становлять єдине ціле. Роль сім'ї у вихованні дітей -- велика і відповідальна. Батьки є першими вихователями, які зміцнюють і загартовують організм дитини, розвивають її мову і мислення, волю і почуття, формують її інтереси, прагнення, смаки, здібності, виховують любов до знань, допитливість, спостережливість, працьовитість. Сім'я в доступних їй межах і формах здійснює завдання розумового, морального, естетичного і фізичного виховання дітей, дбає про їх гармонійний розвиток.

Найважливіші положення про виховання дітей є у творах Я.А. Коменського, Ж.-Ж. Руссо, Й.-Г. Песталоцці, О. Духновича, К. Ушинського, «Педагогічна поема » А. Макаренка , «Серце віддаю дітям» В. Сухомлинського, «Материнська школа» ,«Великої дидактики» Я.А. Коменського, «Еміль, або Про виховання» Ж.-Ж. Руссо .

Зміст сімейного виховання: моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання. Реалізуючи ці напрямки змісту, особливу увагу слід приділити вихованню у дітей любові до батьків, рідних, рідної мови, культури свого народу; поваги до людей; піклування про молодших і старших, співчуття і милосердя до тих, хто переживає горе; шанобливого ставлення до традицій, звичаїв, обрядів, до знання свого родоводу, історії народу.

Засоби сімейного виховання:

а) вплив атмосфери сімейного життя, її трудового укладу, громадянської зрілості, культури взаємовідносин;

б) використання трудових традицій сім'ї;

в) організація життя дитини в сім'ї: режим, обов'язки, вимоги, участь дітей в домашній роботі, піклування про-навчальну діяльність школяра;

г) організація дозвілля дітей.

Труднощі і недоліки виховання дітей у сім'ї:

а) неповна сім'я;

б) погані житлові умови;

в) недостатнє матеріальне становище;

г) невміння батьків знаходити адекватні вікові дитини прийоми і методи виховання;

д) неузгодженість виховного впливу дорослих членів сім'ї.

Особливо велику роль відіграє сім'я у вихованні почуттів дитини. Повсякденні життєві ситуації, що виникають у сім'ї, багатогранність взаємин між членами сім'ї, щирість почуттів і різноманітні форми їх вияву, зацікавлена реакція на найдрібніші деталі поведінки дитини -- все це створює найсприятливіші умови для емоційного і морального розвитку, підготовки дітей до самостійного виконання у майбутньому функцій батька чи матері, які в ніяких інших обставинах, крім сім'ї, створити неможливо.

Це дозволяє зробити висновок про те, що сім'я не просто важливий, а й необхідний, незамінний, глибоко специфічний фактор соціалізації особистості. Протягом всього життя людини сім'я є найважливішим компонентом мікросередовища, а для дитини, особливо в перші роки її життя, вплив сім'ї домінує над усіма іншими впливами, значною мірою визначаючи весь життєвий шлях дитини у майбутньому.

Погляди вчених на роль сім'ї у виховані дітей

Ще у «Великій дидактиці» (1633-1638) Ян Амос Коменський - основоположник наукової педагогіки писав: «Формування людини найлегше відбувається в ранньому віці. Воно лише в цьому віці й може відбуватися». Він розробив десять основних положень природовідповідності навчання:

1. Дитинство -- весна, юність -- літо, змужніння -- осінь, старість -- зима.

2. Освіту слід розпочинати у весняну пору людського життя -- в дитинстві.

3. Ранкові години найбільш зручні для навчання. Ранок -- весна, полудень -- літо, вечір -- осінь, ніч -- зима.

4. Природа ніколи не використовує непридатного.

5. Потрібно запалювати бажання у дітей вчитися.

6. Із зерна виростає рослина.

7. Природа закладає коріння глибоко.

8. Природа ніколи не робить нічого зайвого.

9. Розпочавши, природа доводить до кінця.

10. Природа уникає всього шкідливого й негативного...